Ухвала

від 20.06.2012 по справі 2270/13821/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/13821/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Вознюк С.П., Гавловська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства "Комунальник" комунальної власності Віньковецької селищної ради на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі за адміністративним позовом підприємства "Комунальник" комунальної власності Віньковецької селищної ради до державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року підприємство "Комунальник" комунальної власності Віньковецької селищної ради звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області про зобов'язання внести зміни до дозволу на спеціальне водокористування №002025 від 31.10.2008 року, а саме в додаток №1 зазначивши при цьому, що категорія водокористування водного об'єкта - господарсько-побутова (комунально-побутова).

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2011 року у задоволені вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зауважує про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості внесення змін у додаток №1 дозволу №002025 на спеціальне водокористування.

Скаржник наголошує, що дана позиція суперечить п.7 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою КМУ від 25.03.1999 року №465.

20.04.2012 року до суду апеляційної інстанції надійшли письмові заперечення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області, в яких відповідач посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, окремо зауваживши, що перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №552 "Про перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин)" до таких ділянок відносяться басейн р.Дністер з водосховищами та лиманами (р.Калюс відноситься до басейну р.Дністер).

З огляду на викладене, як стверджує відповідач, на підставі поданих КП "Комунальник" документів, а також вищеперерахованих нормативно-правових актів, Держуправлінням видано дозвіл на спеціальне водокористування №002025 від 31.10.2008 року (строк дії якого закінчився 31.10.2011 року), що вірно враховано судом при ухваленні оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представників апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підприємство "Комунальник" комунальної власності Віньковецької селищної ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 26.11.2003 року Віньковецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області (код ЄДРПОУ - 32481423), що підтверджується довідкою відділу статистики у Віньковецькому районі Головного управління статистики у Хмельницькій області серії АБ №148945 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Видами діяльності підприємства за КВЕД є: збирання, очищення та розподілення води (41.00.0); водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (45.33.2); технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0); здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0); прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності (90.03.0).

Відповідно до ліцензії серії АВ №146999 виданої Хмельницькою обласною державною адміністрацією відповідно до рішення №28 позивач здійснює централізоване водопостачання та водовідведення, строк дії ліцензії з 12.07.2007р. по 12.07.2012р..

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 31.10.2008 року апелянтом отримано дозвіл на спеціальне водокористування №002025, який видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області.

Водночас, з метою врегулювання розбіжностей, що містились у додатку №1 вищевказаного дозволу, підприємством надіслано лист до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області внести зміни до дозволу на спеціальне водокористування №002025 від 31.10.2008 року.

Листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області №03/2279/3 від 13.10.2011 року апелянту відмовлено у внесенні змін в додаток №1 до дозволу на спеціальне водокористування.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення підприємства до суду першої інстанції.

В свою чергц, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що відповідачем правомірно, на підставі поданих апелянтом документів, відповідно до чинних нормативно-правових актів визначено категорію водного об'єкта (рибогосподарська) при видачі дозволу на спеціальне водокористування позивачу, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Питання спеціального водокористування регулюються Водним кодексом України (далі-ВКУ).

Статтею 48 ВКУ визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п.9 ст.44 ВКУ водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, згідно з дозволом №002025 апелянт є водокористувачем підземних вод для господарсько-побутових потреб населення за рахунок експлуатації одного капт.колодязя,однієї водозабірної свердловини (2 інші перебувають в резерві) розташованих на території смт.Віньківці Хмельницької області.

Відповідно до ст.49 ВКУ видача зазначеного дозволу на спеціальне водокористування погоджено Подільською гідрогеологічною партією (державний орган геології на території Хмельницької та Вінницької областей) -погодження спеціального водокористування №228 від 17.08.2006 року. (терміном дії з 17.08.2006р. по 17.08.2009р.).

Відповідно до ст.50 ВКУ строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що останньому видано дозвіл на спеціальне водокористування №002025 від 31.10.2008 року строком дії до 31.10.2011 року.

Водночас, на момент звернення скаржника до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом (08.11.2011 року) про внесення змін до дозволу на спеціальне водокористування №002025 від 31.10.2008 року, а саме в додаток №1, строк дії дозволу останнього закінчився, що унеможливлює внесення до нього вказаних змін.

Крім того, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для зміни категорії водокористування з рибогосподарської на комунально-побутову, судова колегія бере до уваги слідуюче.

Відповідно до п.7 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 року №465 нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встановлення сукупності допустимих значень показників її складу та властивостей, у межах яких забезпечуються безпечні умови водокористування і які встановлюються для води, що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреаційних потреб,а також потреб рибного господарства.

На ділянках водних об'єктів, які знаходяться в межах населених пунктів, незалежно від цілей водокористування нормативи встановлюються як для води, що використовується для задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №116 від 15.12.1994р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.1994р. за №313/523 (далі-Інструкція) норми якості води являють собою сукупність встановлених допустимих значень показників складу і властивостей води водних об'єктів, в межах яких надійно відвертається шкода здоров'ю населення, забезпечуються нормальні умови водокористування і екологічне благополуччя водного об'єкта.

Згідно п.1.2. Інструкції норми якості води в поверхневих та морських водних об'єктах встановлюються для господарсько-питного, комунально-побутового і рибогосподарського видів водокористування. До господарсько-питного водокористування належить використання водних об'єктів як джерел господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості. До комунально-побутового водокористування належить використання водних об'єктів для купання, заняття спортом і відпочинку населення; вимоги до якості води, встановлені для комунально-побутового водокористування, поширюються на водні об'єкти або їх ділянки, які знаходяться в межах населених пунктів. До рибогосподарських водних об'єктів (відповідно належать водотоки, водойми або їх окремі ділянки, що використовуються (можуть використовуватись) для промислового добування риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів. Вони підрозділяються на 3 категорії.

До вищої категорії належать ділянки водних об'єктів в місцях розташування нерестилищ, зимувальних ям і масового нагулу особливо цінних видів риб, мешкання промислових водних ссавців, а також охоронних зонах господарств будь-якого типу для штучного розведення та вирощування цінних видів риб, водних тварин і рослин.

До першої категорії належать водні об'єкти, які використовуються для збереження і відтворювання цінних видів риб, що мають високу чутливість до вмісту кисню.

До другої категорії належать водні об'єкти, що використовуються для інших рибогосподарських потреб.

Види та категорії водокористування на водних об'єктах встановлюються за поданням органів Держрибгосппрому України та МОЗ України.

Статтею 26 Закону України "Про тваринний світ" визначено, що до рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Із загальної кількості річок Хмельницької області (3733) до вищої категорії з наявністю нерестилищ, зимувальних ям і масового нагулу особливо цінних видів риб належать ділянки р.Південний Буг (140 м у межах області), р.Дністер (150 км у межах області); до першої категорії річок, які використовуються для збереження і відтворення цінних видів риб, що мають високу чутливість до вмісту кисню, належать р.Збруч (247 км у межах області), р.Случ (119 км у межах області), р.Горинь (150 км у межах області); до другої категорії належать інші малі річки області, що використовуються для інших рибогосподарських потреб, що підтверджується листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області від 25.10.2011 року №1-5-5/5360.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Зокрема, р.Калюс відноситься до басейну р.Дністер, яка, в свою чергу разом з лиманами та водосховищами, згідно Переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №552 відноситься до рибогосподарських водних об'єктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зміни категорії водокористування апелянта.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу підприємства "Комунальник" комунальної власності Віньковецької селищної ради залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 червня 2012 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Ватаманюк Р.В.