Ухвала

від 03.07.2012 по справі 2а-11635/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 16566/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Запотічного І.І., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Курдоба Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західпромелектро" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Західпромелектро» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, виставлених відповідачем, державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова: №0002422320/0/30367 від 02.12.2010 року, №0002432320/0/30366 від 02.12.2010р., №0003611720/0/30319 від 02.12.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес» та ПП Фірма «Юкос», працівникам позивача додаткові блага не надавалися, податок з доходів фізичних осіб сплачено повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002422320/0/30367 від 02.12.2010 року, №0002432320/0/30366 від 02.12.2010р., №0003611720/0/30319 від 02.12.2010р.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем у період з 15.10.2010р. по 11.11.2010р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромелектро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010 року за результатами якої 18.11.2010 року складено Акт перевірки №595/23-2/31526630 (далі Акт перевірки).

За результатами та на підставі Акта перевірки, відповідачем виставлено 02.12.2010 року податкове повідомлення-рішення №0002422320/0/30367 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 12967 грн., штрафна санкція 4252 грн., усього 17219 грн.; податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010р. №0002432320/0/30366 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639720 грн., штрафна санкція 319860 грн., усього 959580 грн.; податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0003611720/0/30319 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 532,09 грн., штрафна санкція 269,18 грн., усього 801,27 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення виставлені відповідачем за встановлені перевіркою порушення, які полягають у тому, що позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес»та ПП Фірма «Юкос», позивачем надано додаткові матеріальні блага працівникам підприємства у вигляді проплати за мобільний зв'язок (послуги роумінгу та вихідні міжнародні дзвінки) та не утримано податок з доходів фізичних осіб при оплаті послуг нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №0504/02 від 04.05.2009року та № 05.04/03 від 04.05.2009р.; з приватним підприємством «Рем-Будінвест Експрес» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №1102/01 від 02.11.2009р.; з приватним підприємством Фірма «Юкос» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №0104/03 від 04.01.2010р. Предметом договорів є поставка електротехнічної продукції в кількості і асортименті вказаній у видатковій накладній.

Отримані від ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес»та ПП Фірма «Юкос»електротовари позивачем оплачено згідно платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Позивачем також укладено з ТзОВ «Втордеревпром»(виконавцем) договір про надання послуг №0504/01 від 04.05.2009р., предметом якого є надання послуг з реалізації електротехнічного обладнання та кабельно-провідникової продукції з метою розширення ринків збуту та просування товарних позицій на ринку.

Придбані у ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес»та ПП Фірма «Юкос»електротовари у подальшому позивачем реалізовано згідно договорів поставки №3262/30/08 від 01.01.2008р.. №1543/30/10 від 01.01.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» та згідно договору №7101/070813р-90б (з додатками про пролонгацію) ЗАТ «Нова лінія». Дані фактичні обставини справи підтверджуються зібраними у справі доказами, а саме, видатковими накладними, довіреностями на одержання продукції, товаротранспортними накладними, звітами про послуги, що надавалися ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», та сертифікатами відповідності на продукцію.

Таким чином, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується придбання позивачем електротоварів у ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес» та ПП Фірма «Юкос», та їх подальша реалізація за вищими цінами ТзОВ «Епіцентр К» та ЗАТ «Нова Лінія», тобто використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів у ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес» та ПП Фірма «Юкос» та їх подальша реалізація ТзОВ «Епіцентр К» та ЗАТ «Нова Лінія» в підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати відповідності, довіреності на отримання ТМЦ, товаротранспортні накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес», ПП Фірма «Юкос» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується матеріалами справи, відтак ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експрес», ПП Фірма «Юкос» правомірно виписано податкові накладні.

Судом також встановлено, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість".

Не обгрунтованим є також викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9, пп.4.2.1 п.4.2, п.4.1 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 пп.8.1.4. п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) щодо не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 134,59 грн.

Так, відповідачем у акті перевірки зазначено, що «за вказаний період закордонні відрядження та співпраці з іноземними партнерами відсутні, а отже відсутні і підтверджуючі документи про використанні даних послуг у господарській діяльності, у той же час, відповідач у акті перевірки зазначає. що «у період який перевірявся, ТОВ «Західпромелектро» здійснювало імпортні операції…, згідно контрактів укладених з Фірма «Karlik Elektrotechnik Sp.z o.»та Фірма «Z.S.E. Ospel Spolka Akcyjna». Копії казаних договорів містяться у матеріалах справи, відтак надання додаткових матеріальних благ працівникам позивача не підтверджується матеріалами справи.

Щодо порушення позивачем п.1.19 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1. п.п..8.1.2. п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV (із змінами і доповненнями) у зв'язку з не перерахуванням податку з доходів фізичних осіб в сумі 397,50 грн. судом встановлено, що згідно платіжних доручень №2883 від 31.05.2010р, №2501 від 11.12.2009р., №2341 від 06.10.2009р., №2125 від 13.07.2009р.(містяться у матеріалах справи) податок сплачено у повному розмірі до місцевого бюджету Галицького району. Водночас така сплата до місцевого бюджету іншого району не може бути підставою для покладення відповідальності за несплату податку на позивача та застосування до нього санкцій, оскільки чинне законодавство передбачає можливість перерахування помилково сплачених сум податку до визначеного бюджету.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року у справі №2а-11635/10/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Запотічний

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.07.2012 року