Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-122/2012

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2а-122/2012

Перемишлянський районний суд Львівської області

18.06.2012 м.Перемишляни

Суддя Перемишлянського районного суду Львівської області Борняк Р.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії громадянам, яким визначено статус - «дітям війни», - ,

встановив:

ОСОБА_1 13.03.2009р. звернулась в суд з адміністративним позовом, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказана надбавка за 2007-2008 роки йому виплачувалась у зменшених розмірах. Тому вважає, що відповідачем безпідставно не виплачено йому підвищення у розмірі надбавки за період з 01.01.2007року по 31.12.2008 року в загальній сумі 2612,60 грн.

Відповідач 15.06.2012р. надав суду письмові заперечення проти позову та зазначив, що дії управління ПФУ у Перемишлянському районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений діючим законодавством. Вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того вважає, що відповідачем пропущений визначений ч.2 ст.99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, а тому такий, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України повинен бути залишений без розгляду. З цих підстав просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини вважаю, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги.

Судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитина війни», та перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Перемишлянському районі Львівської області.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком

А відповідно до ст.3 цього Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які зупинили дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Дане рішення набрало чинності з дня його ухвалення.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», які зупинили дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік. Дане рішення набрало законної сили з дня його ухвалення.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік". Установлено, що у 2011р. норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ст.ст. 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Згідно з досліджуваним Конституційним судом пунктом Закону про держбюджет у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік

Однак, Європейський Суд з прав людини у справі „Кечко проти України" констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.

Таким чином, суд керується вказаними Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, які не мають зворотної сили у часі і можуть застосовуватися лише до правовідносин, що виникли відповідно, з 09.07.2007 року і до 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року.

Зазначене вище спростовує твердження відповідача про безпідставність позовних вимог в частині відсутності потреби у нарахуванні позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно наявної у справі довідки, позивач отримує пенсію за віком в управлінні Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі, і їй у 2006 - 2007 роках підвищення до пенсії як дитині війни не виплачувалось, а у 2008р. виплачувалось в розмірі 10%, що не відповідає розміру, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Наведене свідчить про протиправність дій відповідача по зазначених фактах.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виниикнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виниикнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 13.03.2009р., а відповідачем подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.

Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосувати річний строк звернення до суду.

Посилання позивача на те, що йому стало відомо про факт порушення його прав лише після висвітлення зазначених подій у пресі є необґрунтованим, оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» на «Офіційному віснику України» 27.07.2007р.

Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, в задоволенні вимог в частині виплат за 2007р. слід відмовити.

За таких обставин, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008р. по 31.12.2008 року включно у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог - відмовити.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 2,11,71, 99, 100, 158-163, 183-2,185-186,254 КАС України, ст. ст. 6-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп від 22.05.2008 року, суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року із врахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Перемишлянський районний суд.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточна.

У випадку оскарження постанови в апеляційному порядку, постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя: Борняк Роман Орестович