Постанова

від 20.06.2012 по справі 14/586

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 14/586

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4, м. Київ на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрреставрація", м. Київ доВідкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельний комплекс "Схід", м. Київ провизнання права власності

за участю представників

скаржника: ОСОБА_5,

позивача: ОСОБА_6,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрреставрація" (далі за текстом -ТОВ "ФК "Укрреставрація") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства проектно-будівельний комплекс "Схід" (далі за текстом -ВАТ ПБК "Схід") про визнання за ТОВ "ФК "Укрреставрація" права власності на нерухоме майно -нежилі приміщення ІІ (другого) поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 року позовні вимоги задоволено: визнано за ТОВ "ФК "Укрреставрація" право власності на нерухоме майно -нежилі приміщення ІІ (другого) поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ВАТ ПБК "Схід" не виконало своїх зобов'язань за Договором інвестування будівництва нежитлового приміщення шляхом участі в ФФБ № 93 від 09.02.2007 року, зокрема, не передало за актом приймання-передачі спірні нежитлові приміщення та технічну документацію на такі приміщення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 року, ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року припинено апеляційне провадження у справі.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що предметом розгляду у даній справі є визнання права власності на нежилі приміщення другого поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в, а ОСОБА_4 має право на інше майно -1 машиномісце довжиною 5,5 м., шириною 2,5 м., висотою 2,4 м. у паркінгу на першому поверсі цього ж приміщення.

Не погоджуючись із судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 02.12.2009 року та ухвалу апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року -скасувати та припинити провадження у справі.

Позивачем та відповідачем відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник скаржника просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та ухвалу апеляційного господарських судів -скасувати та припини провадження у справі, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.02.2007 року ТОВ "ФК "Укрреставрація" (компанія) та ВАТ ПБК "Схід" (забудовник) було укладено Договір інвестування будівництва нежитлового приміщення шляхом участі у ФФБ № 93, відповідно до якого відповідач за рахунок залучених коштів від позивача зобов'язувався організувати згідно затвердженого проекту будівництво об'єкту та після введення в експлуатацію передати його у власність позивача.

01.04.2008 року ТОВ "ФК "Укрреставрація" та ВАТ ПБК "Схід" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 09.02.2007 року, відповідно до якої було внесено зміни в п. 2.1 Договору, зокрема, ВАТ ПБК "Схід" зобов'язувався передати ТОВ "ФК "Укрреставрація" нежилі приміщення другого поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в.

Зі змісту п. 1.3 Договору вбачається, що ТОВ "ФК "Укрреставрація" отримує спірне нерухоме майно у власність за умови інвестування у сто відсотків загальної площі даного об'єкту на умовах Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в довідці № 511 від 26.12.2008 року ВАТ ПБК "Схід" підтвердило, що ТОВ "ФК "Укрреставрація" проінвестувало сто відсотків коштів для будівництва нежилих приміщень другого поверху загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі посилалась на те, що рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про її права та обов'язки, а саме щодо права спільної власності на частини допоміжних приміщень підземного паркінгу по вул. Російській, буд. № 45-в.

10.01.2006 року ТОВ "ФК "Укрреставрація" (управитель) та ОСОБА_4 (довіритель) було укладено Договір про участь у ФФБ № 52-м/м, відповідно до якого довіритель приймає участь в інвестуванні будівництва об'єкта шляхом внесення грошових коштів -інвестування своєї частки підземного паркінгу (одного машиномісця № 25 довжиною 5,5 м., шириною 2,5 м., висотою 2,4 м.) з подальшим отриманням його у власність на умовах цього Договору (п. 1.3), а управитель здійснює всі заходи по будівництву вищевказаного об'єкта у відповідності з існуючим проектом.

Пунктом 1.6 Договору про участь у ФФБ № 52-м/м встановлено, що після вводу об'єкта в експлуатацію і проведення ОСОБА_4 всіх передбачених вищевказаним Договором розрахунків, довіритель набуває права на отримання своєї частки, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі відповідно до умов цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 набула право власності на машиномісце № 25 площею 15,30 кв. м. у підземному паркінгу по вул. Російській, 45-в, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.10.2010 року, виданим на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 1311-С/НП від 30.09.2010 року.

Зі змісту ст. 41 Конституції України, норми якої кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, предметом спору у справі № 14/586 було визнання права власності на нежилі приміщення на другому поверсі в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 до № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-в, а ОСОБА_4 на підставі Договору про участь у ФФБ № 52-м/м від 10.01.2006 року має право на інше майно -1 машиномісце № 25 довжиною 5,5 м., шириною 2,5 м., висотою 2,4 м. у підземному паркінгу на першому поверсі цього ж приміщення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що при прийнятті рішення місцевого господарського суду не було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, оскільки скаржником не було надано жодних доказів того, що вона є співвласником нерухомого майна (допоміжних або інших приміщень), яке було предметом спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 14/586 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга