Ухвала

від 02.07.2012 по справі 5004/295/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" липня 2012 р. Справа № 5004/295/12

Суддя господарського суду Волинської області Сур'як О.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва", смт.Колки, Маневицький район

про розстрочку виконання рішення суду

по справі №5004/295/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Дельта", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва", смт.Колки, Маневицький район

про стягнення 488596,68грн.

Суддя Сур'як О.Г.

Представники:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, довіреність від 06.06.2012р., ОСОБА_2, довіреність від 01.05.2012р.

від відповідача (боржника) : ОСОБА_3, довіреність №1105-Д-12 від 11.05.2012р.

встановив: рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.2012р. у справі №5004/295/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Дельта" задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Дельта" 488596грн. 68коп., з них: 454000 грн. заборгованості, 26269,20 грн. пені, 3178грн. інфляційних втрат, 5149,48 грн. - 3% річних, а також 9771,93 грн. судового збору та 5000 витрат на оплату послуг адвоката. В стягненні 12500 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

На виконання рішення суду виданий наказ №5004/295/12-1 від 29.05.2012р.

19.06.2012р. ТОВ "Віва" звернулося до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду по справі №5004/295/12, в якій зазначило, що зараз ТОВ "Віва", так як і інші підприємства виробники, досить гостро відчувають недостатність оборотних коштів. Більшість оборотних коштів підприємства «засіли»у дебіторській заборгованості, що поставило ТОВ «Віва»у досить скрутне фінансове становище, про що свідчить Баланс на останню звітну дату, де чітко зазначено, що чиста дебіторська заборгованість перед ТОВ «Віва»становить: за товари, роботи, послуги 308 тис. грн. та 3 625 тис. грн. загалом 3 933 тис. грн., заборгованість держави по відшкодуванню податку на додану вартість становить 1 786 тис. гри., що в загальному становить 5 719 тис. грн. Дебіторська заборгованість підприємства не є безнадійна, та ТОВ «Віва»робить усі дії, для повернення боргів, що виникли у інших підприємств перед ним, свідченням того є рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті щодо стягнення із ВАТ «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємства»1 013 973,70грн., Рішення господарських судів міста Києва, Харківської області, Житомирської області, Сумської області, Закарпатської області, Одеської області, Вінницької області, Чернігівської області про стягнення із боржників ТОВ «Віва»заборгованості на загальну суму 1 774 367,13 грн. Також у ТОВ «Віва»є ще боржники, борг яких у загальному складає 1851,00тис.грн., на яких у даний час готуються матеріали для подання у господарські суди щодо стягнення заборгованості.

Також досить важливим фактором утруднення своєчасного та швидкого виконання рішення №5004/295/12 являється те, що у ТОВ «Віва»існує кредиторська заборгованість перед банківськими установами у розмірі 9568тис. грн., про що свідчить розділ III Балансу та копії - графіку повернення кредиту та сплати за кредитним договором №010/08-11/1946 від 31.08.2007року, кредитного договору №09.06/10-КЛ від 16 грудня 2010 року, кредитного договору №09.05/10-КЛ від 16 грудня 2010 року, що додані до даної заяви, а саме із ПАТ Райффайзен Банк Аваль»та ПАТ «ВТБ Банк.

ТОВ «Віва»є досить потужним Волинським виробником кондитерської продукції та роботодавцем для 172 працівників. Як в період кризи, так і в теперішні, досить скрутні часи для підприємства, були збережені робочі місця та відповідно виплачується заробітна плата працівникам підприємства.

Дана ситуація в якій опинилося підприємство фактично являється згубним та вірогідно призведе до банкрутства ТОВ «Віва».

Наразі ТОВ «Віва»сплачено 50000,00грн. основного боргу, згідно платіжних доручень №699 від 16.05.2012року на суму - 45000,00грн. та №781 від 28.05.2012 року на суму - 5000,00грн.

Враховуючи викладене вище, заявник просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області по справі № 5004/295/12 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" заборгованості в сумі 488596грн. 68коп. строком на 8 (вісім) місяців за наступним графіком:

- липень 2012року - 56046,08грн.

- серпень 2012 року - 56046,08грн.

- вересень 2012 року - 56046,08грн.

- жовтень 2012 року - 56046,08грн.

- листопад 2012 року - 56046,08грн.

- грудень 2012 року - 56046,08грн.

- січень 2013 року - 56046,08грн.

- лютий 2013 року - 56046,08грн.

Крім цього, 26.06.2012р. заявником було подано заяву про надання додаткових пояснень та доказів, в якій зазначено, що 18.06.2012р. ТОВ «Віва»здійснило черговий платіж в розмірі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №851 від 18.06.2012р.

Заявник в судовому засіданні підтримав свою заяву.

Позивач (стягувач) та його представники надали суду письмові пояснення (заперечення) від 02.07.2012р., в яких заперечив проти розстрочення виконання рішення суду та зазначив, що заява не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та недоведеності (відсутності) відповідачем підстав, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів, а саме: довідок з обслуговуючих банків відповідача по всім відкритим рахункам про відсутність коштів на рахунках, підтверджень з відповідних органів пенсійного фонду, державної податкової інспекції про заборгованість зі сплати податків, зборів, заробітної плати працівникам, інших обов'язкових платежів до бюджету, тощо, що свідчили б про реальну неможливість виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.05.2012р.

В своїй заяві, відповідач, зокрема, зазначає, що в рішенні господарського суду Волинської області від 14.05.2012р. по справі №5004/295/12 судом було встановлено наявність вини ТОВ «Віва», проте у відзиві на позовну заяву ТОВ «Віва»визнало свою провину та мотивувало причини невиконання умов договору із ТОВ «НВП Дельта». Як вбачається з відзиву від 11.05.2012 № між керівництвом ТОВ «НВП Дельта»та ТОВ «Віва»неодноразово проводились зустрічі та переговори, щодо боргу який виник.

Однак зазначені твердження відповідача є оманливими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки зустріч між керівниками була лише одна і та виключно за ініціативою позивача. Регулярні телефонні дзвінки позивача керівнику відповідача більшістю (в 90% випадків) просто ігноруються, або закінчуються «порожніми» та оманливими обіцянками.

Тобто, із самого початку своєї заяви відповідач свідомо намагається ввести суд в оману.

Відповідач невиконанням своїх грошових зобов'язань (несвоєчасним розрахунком) за договором, також, поставив позивача у дуже скрутне фінансове становище, оскільки заборгованості за договором є досить значною для господарської діяльності позивача та чим змусив учасників ТОВ «НВП Дельта», для своєчасного розрахунку зі своїми контрагентами, 12.03.2012р. поповнити оборотні кошти за рахунок внесення учасниками на розрахунковий рахунок зворотної фінансової допомоги у розмірі 82 000,00 грн., доказом чого є протокол №6 від 12.03.2012р. Загальних Зборів Учасників ТОВ «НВП Дельта», платіжне доручення №135797310 від 12.03.2012р. та банківська виписка АТ «Прокредит Банк»за період з 12.03.12 по 12.03.12, а 04.04.2012р. поповнити оборотні кошти ще на суму 50 000,00 грн. доказом чого є протокол №7 від 04.04.2012р. Загальних Зборів Учасників ТОВ «НВП Дельта», платіжне доручення №138030228 від 04.04.2012р. та банківська виписка АТ «Прокредит Банк» за період з 04.04.12 по 04.04.12 (копії документів додаються).

Але, оскільки зазначеної зворотної фінансової допомоги наданої учасниками позивача у загальному розмірі 132 000,00 грн., для подолання наслідків неналежного виконання своїх зобов'язань Відповідачем, не вистачило для належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед контрагентами, учасники ТОВ «НВП Дельта»були змушені прийняти рішення про укладення 15.03.2012р. з ПАТ «Комерційний банк «Даніель»кредитного договору №06/2012 про надання Позивачу кредиту у вигляді поновлюваної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 300 000,00 грн., а 29.05.2012р. з ПАТ «Астра Банк»генерального кредитного договору №699002036525001 про відкриття позивачу відновлюваної кредитної лінії в розмірі 2 000 000,00 грн. (копії кредитних договорів додаються).

А тому, задоволення судом необгрунтованої та безпідставної заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, поставить позивача у ще більш скрутне фінансове становище, оскільки позивач буде змушений нести додаткові витрати у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами або навіть штрафних санкцій за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань перед банком.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Таким чином, ТОВ «НВП Дельта»вважає, що ТОВ «Віва»не доведено та не надано належних доказів, які на сьогоднішній день ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.05.2012р. у справі № 5004/295/12.

Дослідивши наявні по справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що вимога заявника -розстрочити виконання рішення від 14.05.2012р. у справі № 5004/295/12 терміном на вісім місяців безпідставна і задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, відстрочка або розстрочка виконання рішення можлива лише при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять виконання неможливим.

Суд звертає увагу на те, що відповідач повинен був виконати свої зобов'язання, ще в грудні 2011 року, що встановлено судовим рішенням Господарського суду Волинської області від 14.05.2012р. Проте відповідач більше 6-ти місяців користувався грошовими коштами позивача.

Таким чином, відповідач фактично отримав відстрочку з виконання своїх зобов'язань строком більше 6-ти місяців. Задоволення судом заяви відповідача також може призвести до погіршення фінансового стану позивача і неможливості виконання своїх зобов'язань перед контрагентами та банками за кредитними договорами.

Згідно п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач не довів обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не надав суду довідок з обслуговуючих банків відповідача по всім відкритим банківським рахункам, що свідчили про відсутність коштів на рахунках.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та кредиторська заборгованість або нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача, що підтверджується наданими сторонами доказами.

Аналізуючи судову практику слід звернути увагу на те, що Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.01.2011р. у справі № 30/325 зазначає: «Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку відсутні виняткові випадки, які мали б своїм, наслідком розстрочення виконання судового рішення.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує також матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення повинна підтверджуватися відповідними доказами. Боржником таких доказів суду не надано. Відсутність таких доказів робить наведені в заяві боржника посилання на певні обставини непереконливими і незрозумілими.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для розстрочки виконання рішення господарського суду.

Керуючись ст.121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Віва" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Суддя О. Г. Сур'як