Рішення

від 02.07.2012 по справі 5013/508/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р.Справа № 5013/508/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/508/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Олександрія"

до відповідача: ПрАТ "Кіровоградтурист" в особі філії ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич"

про стягнення 9862,53 грн.

Представники сторін: участі не брали;

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 18.06.2012 року, які знаходяться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-Олександрія" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ПрАТ "Кіровоградтурист" в особі філії ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич" заборгованості за договором поставки № 77 від 01.06.2011 року в сумі 7520,27 грн, пені в сумі 561,16 грн, відсотків за неправомірне користування чужими коштами в сумі 1781,10 грн.

26.06.2012 року представник ПрАТ "Кіровоградтурист" в особі філії ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич" подав до суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності позивача.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

До господарського суду надійшло клопотання ПрАТ "Кіровоградтурист" в особі філії ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич" № 322/2 від 02.07.2012 року про перенесення розгляду справи № 5013/508/12 на інший час.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати відповідачем до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/508/12 за відсутністю представників позивача та відповідача, за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Олександрія" (постачальник) та філією ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич" (покупець) 01.06.2011 року укладено договір поставки № 77 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію. Оплата кожної партії товару здійснюється з відстрочкою платежу 7 календарних днів, в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару в касу постачальника самостійно або через торгового представника.

Розділом 7 сторони передбачили відповідальність сторін.

Даний Договір відповідно до п. 5.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами. Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Постачальником поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 7975,05 грн за період з 06.08.2011 року по 26.08.2011 року, що засвідчено видатковими накладними № ДО-0000202 від 06.08.11, № ДО-0000212 від 08.08.11, № ДО-0003181 від 12.08.11, № ДО-0003487 від 12.08.11, № ДО-0000243 від 14.08.11, № ДО-000003545 від 14.08.11, № ДО-000003550 від 16.08.11, № ДО-0000254 від 16.08.11, № ДО-000003551 від 18.08.11, № ДО-0003198 від 26.08.11, № ДО-0000310 від 26.08.11 (а.с 12-22), а також податковими накладними (а.с 23-33).

Таким чином, з урахуванням п. 2.2 Договору, відповідач за отриманий товар за першою видатковою накладною від 06.08.2011 повинен був розрахуватись до 14.08.2011 року включно, за останньою видатковою накладною від 26.08.2011 року повинен був розрахуватись до 03.09.2011 року включно.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконав частково.

Відповідно до розрахунку позивача та акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 14.11.2011 року, заборгованість відповідача складає 7520,27 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу від 07.12.2011 року, який отримано відповідачем 12.12.2011 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.12.2012 року.

Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованість за договором поставки № 77 від 01.06.2011 року в сумі 7520,27 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість по Договору сплачена не у повному розмірі та з порушенням встановлених договором строків, позивач нарахував пеню в сумі 561,16 грн і 30 відсотків річних в сумі 1781,10 грн за період 14.08.2011 по 20.05.2012.

Господарський суд враховує, що пунктом 7.3 Договору передбачено за прострочку оплати за цим договором покупець сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Умовами договору, а саме п. 7.4 сторони погодили, що покупець, який прострочив оплату за цим договором, крім пені повинен сплатити за час прострочення 30 % річних з простроченої суми.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені (7520,27 х 0,041% х 182 = 561,16) розрахований з врахуванням облікової ставки НБУ, яка почала діяти з 23.03.2012 року та становить 7,5 % річних.

Проте, заборгованість відповідача на суму 7520,27 грн виникла за період з 14.08.2011 року по 03.03.2012 року, тому облікова ставка НБУ за вказаний період становила 7,75%.

Так, відповідно до розрахунку господарського суду пеня за період з 03.09.2011 року (строк оплати за останьою накладаною) по 03.03.2012 року (враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму заборгованості 7520,27 грн становить 574,84 грн (7520,27 х 0,042 х 182 = 574,84).

Одна, господарський суд без відповідної заяви позивача немає права виходити за межі заявлених позовних вимог, а оскільки позивач не звертався до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, то господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені на суму 561,16 грн, яка була заявлена позивачем у позовній заяві.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором 30 відсотків річних в сумі 1781,10 грн за період 14.08.2011 по 20.05.2012.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 7.4 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 30 % річних.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 30 % річних (а.с. 9), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 30 відсотків річних в сумі 1781,10 грн за період 14.08.2011 по 20.05.2012 заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням № 322/2 від 02.07.2012 року про перенесення розгляду справи № 5013/508/12 на інший час.

При розгляді вказаного клопотання відповідача, господарський суд виходить з того, що ПрАТ "Кіровоградтурист" вдруге звертається до суду з подібним клопотанням. Так, ухвалою суду від 14.06.2012 року вже було задоволено клопотання відповідача № 278/2 від 13.06.2012 року про перенесення судового засідання та відкладено розгляд справи на 02.07.2012 року.

Тобто, вказані дії відповідача суд розцінює як зловживання процесуальними правами та навмисне затягування судового процесу, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Крім того, господарський суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовного того, що частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

А тому, зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом.

Вказана Постанова рекомендує господарським судам, з урахуванням обставин справи, залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Слід вважати, що відповідна практика учасників судового процесу, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ПрАТ "Кіровоградтурист", 25001, м. Кіровоград, вул. Ушакова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 02593820, в особі філії ПрАТ "Кіровоградтурист" Пансіонат "Славутич", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Ювілейна, 1, код ЄДРПОУ 23696205 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Олександрія" , 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоноармійська, б.40, кв.17, код ЄДРПОУ 37398141 заборгованість за договором поставки № 77 від 01.06.2011 року в сумі 7520,27 грн, пеню в сумі 561,16 грн, відсотки за неправомірне користування чужими коштами в сумі 1781,10 грн, а також судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т. В. Макаренко