Постанова

від 26.06.2012 по справі 5002-28/691-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2012 року Справа № 5002-28/691-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

прокурора: Шульга Антона Миколайовича, посвідчення НОМЕР_1 від 18.11.2008, Прокуратура міста Севастополя;

позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.05.2012 , державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

позивача: не з'явився,Мисівська сільська рада;

відповідача: не з'явився, Ленінська районна державна адміністрація в Автономній Республіці Крим;

відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 25.06.2012 , товариство з обмеженою відповідальністю "КНК";

3-ої особи: ОСОБА_5, довіреність б/н від 19.06.2012, Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим

розглянувши апеляційну скаргу Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 17 травня 2012 року у справі №5002-28/691-2012

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95015)

в інтересах держави в особі державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, б.48/1,Сімферополь,95015)

Мисівської сільської ради (вул. Анджієвського, 37,Мисове, Ленінський р-н,98210)

до Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)

товариства з обмеженою відповідальністю "КНК" (вул. Приморська, 53,Заводське,Ленінський район,,98212)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)

про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Мисівської сільської ради звернувся до суду з позовом до Ленінської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю „КНК" про визнання недійсними рішень Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим: від 07 червня 2004 року „Про дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „КНК" для подальшої передачі в оренду"; від 19 жовтня 2004 року „Про внесення змін до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 07 червня 2004 року № 468"; від 07 грудня 2004 року № 988 „Про надання земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „КНК"". Також прокурор просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 07 грудня 2004 року між Ленінською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „КНК", та зобов'язати вказаного відповідача повернути земельну ділянку, площею 7,920 га, до земель запасу Мисівської сільської ради.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 116,141 Земельного кодексу України мотивовані тим, що на час прийняття оспорюваних рішень Ленінської районної державної адміністрації та укладення договору від 07 грудня 2004 року відносно спірної земельної ділянки не були припинені відповідні права її попереднього користувача - дитячого оздоровчого комплексу „Алі паруси", у зв'язку з чим фактично виникло „подвійне" користування вказаною ділянкою. Крім того, прокурор зазначав, що під час передачі зазначеної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „КНК" не було дотримано порядку надання земельних ділянок у користування, який встановлений статтями 116, 124 Земельного кодексу України, зокрема щодо складення проекту відводу.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2012 року (а.с. 111-113 том 2) змінено позивача у справі на державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2012 року (суддя Лукачов С.О.) у справі № 5002-28/691-2012 позов задоволено.

Визнано недійсними розпорядження Ленінської районної державної адміністрації "Про дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "КНК"для подальшої передачі в оренду" від 07 червня 2004 року № 468, "Про внесення змін до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 07 червня 2004 року № 468"від 19 жовтня 2004 року № 876, "Про надання земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "КНК"від 07 грудня 2004 року № 988.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2004 року, укладений між Ленінською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "КНК".

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "КНК" повернути земельну ділянку, площею 7,920 га, до земель запасу Мисівської сільської ради.

Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

В оскарженому рішенні судом першої інстанції зазначив, що оскільки ліквідація попереднього користувача спірної земельної ділянки дитячого оздоровчого комплексу „Алі паруси" відбулась тільки в 2006 році на підставі постанови господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-29/1239-2006 від 24 липня 2006 року, її передача у користування товариства з обмеженою відповідальністю "КНК" у 2004 році могла бути правомірною тільки за умови попереднього вилучення земельної ділянки у дитячого оздоровчого комплексу „Алі паруси". Крім того, місцевий суд погодився з доводами прокурора щодо порушення при передачі спірної ділянки в оренду товариства з обмеженою відповідальністю "КНК" положень статей 116, 124 Земельного кодексу України, у зв`язку з відсутністю проекту її відводу.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, 30 травня 2012 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим - звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані неналежним дослідженням судом першої інстанції усіх наявних в матеріалах справи письмових доказів, що призвело до надання невірних висновків по суті спору.

Зокрема, заявник скарги вказував, що прийняттю оспорюваних рішень Ленінської районної державної адміністрації та укладенню договору оренди спірної земельної ділянки від 07 грудня 2004 року передувало придбання товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" у власність розташованих на ній об`єктів нерухомості.

Таким чином, заявник скарги вважав, що право користування на спірну земельну ділянку набуто товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" у відповідність до положень статті 120 Земельного кодексу України, а саме перейшло до нього від попереднього власника придбаних об`єктів нерухомості.

При цьому, Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим зауважувала, що приписи статті 120 Земельного кодексу України не вимагають прийняття розпорядження про вилучення земельної ділянки від попереднього користувача, оскільки у такому випадку є необхідним лише переоформлення права користування відповідною земельною ділянкою. При цьому, таке переоформлення не потребує складення проекту її відводу.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 26 червня 2012 року, з'явились прокурор, представники державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, товариства з обмеженою відповідальністю „КНК" та Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим, які підтримали свої доводи та заперечення.

Представники Мисівської сільської ради та Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представників, які не з'явились, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

На підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 04 квітня 1997 року № 239 здійснено державну реєстрацію дитячого санаторно -оздоровчого комплексу „Алі Паруси" (а.с. 26-27 том 1).

Рішенням Мисівської сільської ради 5-ої сесії 22- го скликання від 11 квітня 1997 року затверджено технічний звіт з інвентаризації земель існуючого дитячого оздоровчого комплексу „Алі Паруси", займаємо площа 3,5 га. Також вирішено видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою дитячого оздоровчого комплексу „Алі Паруси" (а.с.66 том 1).

У відповідність до зазначеного рішення 23 жовтня 1997 року дитячому оздоровчому комплексу „Алі Паруси" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 7,92 га (а.с. 38-40 том 1)

Також, з матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2003 у справі № 2-6/7896-2003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КНК" до дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" було визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Ленінський район, с. Заводське, який знаходився у податковій заставі та був придбаний товариством з обмеженою відповідальнітсю "КНК" за результатами цільового аукціону від 18 грудня 2002 року, продавцем якого була Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (а.с. 91-95 том 1).

Право власності на майно за товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" було зареєстровано 11 лютого 2004 року.

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 468 від 07 червня 2004 року товариству з обмеженою відповідальністю "КНК" дозволено проведення робіт з інвентаризації земельної ділянки, площею 6,5 га, для подальшої передачі в оренду строком на 49 років, зайнятої будівлями та спорудами дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси", що належить йому за рішенням суду, із земель Мисовської сільської ради, з наданням для розгляду технічної документації у 4-х місячний строк для укладення договору довгострокової оренди (а.с.20 том 1).

Одночасно пунктом 2 вказаного розпорядження визнано вважати таким. що втратив силу, державний акт серії І-КМ №002092 від 11 квітня 1997 року, виданий дитячому оздоровчому комплексу „Алі паруси".

19 жовтня 2004 року Ленінською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим прийнято розпорядження № 876, яким внесено зміни до розпорядження № 468 від 07 червня 2004 року в частині розміру земельної ділянки (кадастровий № 0122785800:06:001:0099), який збільшено до 7,92 га (7,92-6,5=1,42 га) та продовжено термін надання на розгляд технічної документації (а.с. 19 том 1).

07 грудня 2004 року розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 988 ( а.с.18 том 1) затверджено технічну документацію товариства з обмеженою відповідальністю "КНК" на надання в оренду зайнятої будовами та спорудами дитячому оздоровчому комплексу "Алі Паруси" земельної ділянки площею, 7,9200 га.

Також вказаним рішенням визначено передати зазначену земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю "КНК" в оренду строком на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження 07 грудня 2004 року між Ленінською районної державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с. 68-72 том 1), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 7,9200 га, із земель рекреаційного призначення Мисівської сільської ради під існуючими будівлями та спорудами дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси".

19 вересня 2005 року постановою господарського суду Автономної Республіки Крим дитячий оздоровчий комплекс „Алі паруси" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру (а.с. 21 том1).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2006 у справі 2-29/1239-2006 року (а.с. 28-29 том 1) ліквідовано дитячий оздоровчий комплекс „Алі паруси" та виключено його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Зазначена ухвала в апеляційному і касаційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Посилаючись на викладене, прокурор вказував на незаконність передачі спірної земельної ділянки у користування товариства з обмеженою відповідальністю «КНК»на підставі приведених вище розпоряджень Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим та договору оренди від 07 грудня 2004 року, оскільки на час їх прийняття не було припинено право користування вказаною ділянкою дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси".

Крім того, прокурор зазначав про недотримання при вирішенні питання про передачу вказаної земельної ділянки у користування відповідачу порядку надання земельних ділянок у користування, визначеного статтями 116, 124 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся з цим позовом до господарського суду.

Поряд із тим, з матеріалів справи вбачається, що аналогічні вимоги заступника прокурора Автономної Республіки Крим вже були предметом дослідження господарського суду у справі № 5002-21/2653-2011 за позовом в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Ленінської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю «КНК»про визнання недійсними розпорядження Ленінської районної державної адміністрації договору оренди земельної ділянки від 07 грудня 2004 року, укладеного між Ленінською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «КНК», а також зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «КНК»повернути земельну ділянку державі, площею 7,920 га, нормативна грошова оцінка, якої становить 4 282 328,16 грн.

Однак, вказані вимоги були заявлені з підстав того, що спірна земельна ділянка була віднесена до земель лісогосподарських угідь, тобто Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим не була повноважна у вирішенні питання щодо передачі її в оренду.

При цьому, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2011 року по справі № 5002-21/2653-2011, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2011 року та Вищого господарського суду України від 26 січня 2012 року (а.с. 91-95 том 1), у задоволенні позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, товариства з обмеженою відповідальністю „КНК" та Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення, виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для скасування рішень Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим щодо надання в оренду земельної ділянки, а також визнання недійсним договору оренди землі.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Вбачається, що даний позов пред'явлено прокурором міста Ялта в інтересах держави в особі Мисівської сільської ради.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто у контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Обставини щодо фактичного існування порушення прав або законного інтересу особи, яка звернулась із позовом, мають бути з'ясовані господарським судом під час здійснення провадження у відповідній справі.

Втім, місцевим судом викладеного не дотримався та повноважень позивачів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою не перевірив.

Між тим, статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі . Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Підставами для звернення з позовом в інтересах Мисівської сільської ради прокурор зазначив те, що спірна земельна ділянка відноситься до відання наведеного органу місцевого самоврядування.

Дійсно, з матеріалів справи слідує що, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 7,92 га, був виданий дитячому оздоровчому комплексу „Алі Паруси" 23 жовтня 1997 року Мисівською сільською радою (а.с. 38-40 том 1).

Однак, з 01 січня 2002 року набрав законної сили Земельний кодекс України.

Згідно з пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади .

Відповідно до листа відділу Держкомзему у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2011 року за вих. № 1960/10-09 (а.с.103 том 2) за даними державного реєстру земель за землекористувачем - товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" закріплені землі рекреаційного призначення за межами населених пунктів Мисівської сільської ради.

З урахуванням викладеного, слід визнати, що з 2001 року органом, уповноваженим у вирішенні питання щодо надання у користування спірної земельної ділянки, яка знаходиться за межами населених пунктів Мисівської сільської ради, є Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим.

Отже, судова колегія погоджується з посиланнями заявника апеляційної скарги, що прокурор безпідставно звернувся з цим позовом в інтересах Мисівської сільської ради, яка є неналежним позивачем по заявлених у даному спорі вимогах , на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Тобто, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Таким чином, враховуючи встановлене судом апеляційної інстанції місце розташування спірної земельної ділянки (за межами населених пунктів), приймаючи розпорядження щодо її передачі у користування товариству з обмеженою відповідальністю "КНК" Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим діяла у межах наданих їй повноважень.

При цьому, перевіряючи законність та обґрунтованість підстав прийняття Ленінською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим оспорюваних розпоряджень, судова колегія дійшла до наступних висновків.

Оскільки результатом прийняття наведених розпоряджень було надання земельної ділянки в оренду, до застосування у вирішенні даного спору підлягають застосуванню як норми Цивільного та Земельного кодексів України, так і Закону України „Про оренду землі", якими врегульовані відносини, пов'язані з орендою землі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами цільового аукціону від 18 грудня 2002 року нерухоме майно цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" було придбано товариством з обмеженою відповідальністю "КНК". Право власності вказаної особи на зазначені об'єкти визнано на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2003 у справі № 2-6/7896-2003 та зареєстровано за ним 11 лютого 2004 року (а.с. 91-95 том 1).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Приписами статті 377 Цивільного кодексу України також було унормовано, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Таким чином, слід дійти висновку, що в результаті набуття права власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси", його новий власник - товариство з обмеженою відповідальністю „КНК" набув право користування спірною земельною ділянкою.

Посилання місцевого суду на те, що право користування спірною земельною ділянкою дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" було припинено тільки після ліквідації вказаної особи на підставі ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2006 у справі 2-29/1239-2006 року (а.с. 28-29 том 1), є помилковими.

У даному випадку мало місце перехід права власності на будівлі та споруди. Оскільки ці споруди розташовані на спірній земельній ділянці, то з переходом права власності на них до іншої особи, вона стає фактичним користувачем відповідної ділянки

Тобто право користування спірною земельною ділянкою перейшло від дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" ще до його ліквідації, у зв'язку з відчуженням розташованого на ній нерухомого майна.

При цьому, у пункті 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17 травня 2011 року № 6 (далі - Постанова) роз`яснено, що якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Отже, припинення права користування дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" зазначеною ділянкою не пов'язано з припиненням діяльності вказаного підприємства (пункт „в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України), про що зазначав прокурор.

Апеляційна інстанція також відхиляє доводи прокурора, що з відчуженням об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, її мало бути вилучено у дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси".

Дійсно, згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки , що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Одночасно статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим) було передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Поряд із тим, частиною 1 статті 149 Земельного кодексу України було унормовано, що земельні ділянки , надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У даному випадку, перехід права користування спірною земельною ділянкою від дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" відбувся у зв'язку з відчуженням розташованих на ній об'єктів нерухомості, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин статей 141, 149 Земельного кодексу України.

Окрім того, не можна вважати вірними надані в оскарженому судовому рішенні висновки щодо необхідності дотримання під час передачі спірної ділянки в оренду товариства з обмеженою відповідальністю „КНК" загального порядку надання земельних ділянок у користування, встановленого статтями 116, 124 Земельного кодексу України.

Як зазначалось вище стаття 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала можливість надання у користування земельної ділянки в порядку, передбаченому цим Кодексом .

Такий порядок був встановлений частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України, яка передбачала, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Отже , необхідність складення проекту відводу земельної ділянки було необхідним тільки у разі її надання з земель запасу або зміни її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, до передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „КНК" спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користування дитячого оздоровчого комплексу "Алі Паруси" (а.с. 38-40 том 1), тобто не відносилась до земель запасу.

Умовами договору оренди від 07 грудня 2004 року, укладеного між Ленінською районної державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "КНК" (а.с. 68-72 том 1), не було змінено її цільового призначення, що підтверджується технічною документацією, складеною за замовленням товариства з обмеженою „КНК" (а.с. 17-23 том 2).

Тобто порядок надання земельних ділянок у користування, визначений статтею 124 Земельного кодексу України, не міг бути застосований у спірних правовідносинах.

Більш того, частиною 4 статті 116 Закону України „Про оренду землі" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було зумовлено, що передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення .

При цьому, на цей час вже був чинним Закону України „Про землеустрій" від 22 травня 2003 року, стаття 25 якого встановлювала, що одним із видів технічної документації, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Одночасно судова колегія відмічає, що прокурор необґрунтовано вважав, що приймаючи оспорювані розпорядження відповідач - Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26 травня 2004 року № 677, оскільки вона набрала чинності вже після прийняття вказаних актів.

До того ж на цей час діяли нормативно-правові акти, якими було врегульоване спірне питання з порядку відведення земельних ділянок та норми яких приведені вище.

Тобто передача Ленінською районною державною адміністрацією спірної земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „КНК" на підставі технічної документації з її відведення не суперечила положенням діючого на той час законодавства України, яким було врегульовано питання надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" від 23 березня 2012 року № 6 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі , та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору , і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін , виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак, апеляційна інстанції вважає, що приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції вказаних приписів не дотримався.

Зокрема, судом не були належним чином досліджені фактичні обставини справи, не проаналізовані підстави виникнення правовідносин, що склалися між сторонами, та їх характер, невірно розтлумачені та застосовані норми матеріального права, внаслідок чого надано невірних висновків по суті спору.

Отже, відсутні обґрунтовані підстави для визнання недійсними рішень Ленінської районної державної адміністрації: від 07 червня 2004 року „Про дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „КНК" для подальшої передачі в оренду"; від 19 жовтня 2004 року „Про внесення змін до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 07 червня 2004 року № 468"; від 07 грудня 2004 року № 988 „Про надання земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „КНК".

Вимоги позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07 грудня 2004 року між Ленінською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „КНК", та зобов'язання вказаного відповідача повернути земельну ділянку до земель запасу Мисівської сільської ради є похідними від вимог про визнання недійсним наведених рішень Ленінської районної державної адміністрації, а тому у їх задоволенні також належить відмовити.

В апеляційній скарзі Ленінською районною радою Автономної Республіки Крим зазначено про необхідність застосування при вирішенні даного спору строку позовної давності.

Втім, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Між тим, як слідує з матеріалів справи відповідна заява сторонами у справі не надавалась, та про застосування строку позовної давності було заявлено лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ленінською районною радою Автономної Республіки Крим у письмових запереченнях на позов (а.с. 135-136 том 1).

Поряд із тим, судова колегія відмічає про відсутність у мотивувальній частині оскарженого судового рішення місцевого суду будь-яких доводів щодо заявленого Ленінською районною радою Автономної Республіки Крим клопотання про застосування строку позовної давності, що свідчить про неповне надання судом першої інстанції оцінки обставин справи.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст постанови складений 02 липня 2012 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 ( пункт 4 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2012 року у справі № 5002-28/691-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді Ю.М. Гоголь

С.А. Рибіна

Розсилка:

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95015)

державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, б.48/1,Сімферополь,95015)

Мисовська сільська рада (вул. Анджієвського, 37,Мисове, Ленінський р-н,98210)

Ленінська районна державна адміністрація в Автономній Республіці Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)

товариство з обмеженою відповідальністю "КНК" (вул. Приморська, 53,Заводське,Ленінський район,,98212)

Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)