Україна
Україна
Харківський апеляційний
господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2008 р.
Справа № 40/28-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді
Лакізи В.В.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю прокурора -Гавриленко О.В., посвідчення № 173 від 23.08.2007 р.
за участю представників сторін:
позивача - не з»явився
третьої особи -Маслій І.В., довіреність № 4455/10/10-07 від
02.04.2008 року
відповідача -не з*явився
розглянувши апеляційну скаргу третьої особи -Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м.Харкова (вх.№1788Х/1-6) на
рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2008 року у справі
№ 40/28-08
за позовом прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі
Харківської міської ради, м. Харків
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору -Державна податкова інспекція у
Дзержинському районі міста Харкова, м.Харків
до суб»єкта підприємницької
особи -фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків
про стягнення 12530, 76 грн
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 липня 2008
року у справі № 40/28-08 (суддя Хотенець П.В.)
позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи -
підприємця ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 2193,18 грн. заборгованості з орендної плати.
В решті позову відмовлено.
Третя особа на
стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з рішенням
місцевого суду не погодилась, звернулася до Харківського апеляційного
господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просить рішення господаревого суду Харківської області від 08 липня
2008 року скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну
заяву прокурора в повному обсязі,
посилаючись на те, що суд при винесені
даного рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Прокурор, позивач та
відповідач відзиви на апеляційну скаргу
не надали. Відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу
України відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає
перегляду рішення місцевого господарського суду.
Прокурор у судовому
засіданні пояснив про те, що вважає
оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а
апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, без задоволення.
Позивач та відповідач
у судове засідання не з»явились, про
час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не
повідомили. Враховуючи, що сторони були
належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що
підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, судова
колегія вважає можливим розглядати апеляційну скаргу без участі сторін за
наявними матеріалами справи, як це передбачено ст.. 75 Господарського кодексу
України.
Перевіривши повноту
встановлення судом обставин справи та
докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101
Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши прокурора та
представника третьої особи, колегія
суддів встановила наступне.
Прокурор в інтересах
держави в особі Харківської міської ради
звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по
орендній платі за землю у сумі 24705,85 грн. При розгляді справи у суді першої
інстанції прокурор уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача
заборгованість по орендній платі за землю за період з 01 серпня 2007 року по 31
січня 2008 року у сумі 12530,76 грн (а.с. 43-44).
Як вбачається з
матеріалів справи, 22 січня 2005 року між Харківською міською радою
(орендодавець) та СПДФО ОСОБА_1 (орендар)
укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну
ділянку несільськогосподарського призначення - земля житлової та громадської
забудови, що розташована за адресою: м. Харків, вул.. Двадцять Третього Серпня,
58, загальною площею 0,0395 га (а.с.7-9) .
Цей договір
зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр
державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних
ресурсах»в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4)
22.01.2005 року під № 040567100019 (а.с.9).
Відповідно до умов
договору (п.15) земельна ділянка передавалася в оренду для будівництва прибудови до нежитлових
приміщень (колишні квартири №№ 1,3), (але не пізніше прийняття об'єкту до
експлуатації") та експлуатації.
Пунктом 8 договору
передбачено, що земельна ділянка
передана у користування орендарю
у користування строком до 01 грудня 2006 року (але не пізніше прийняття
об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01 серпня 2029 року.
Відповідно до пункту
9 договору відповідач зобов'язався сплачувати орендну
плату у грошовій формі за місяць:
- на період
будівництва: 2005 рік - 248,28 грн.;
2006 рік - 365,53 грн.
- на період
експлуатації: 2006 рік -1441,04
грн.; 2007 рік - 2088,46 грн.
Станом на 31 січня 2008 року доказів прийняття об'єкту до експлуатації
прокурором та позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді
апеляційної інстанції.
Судова колегія
погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення
позовних вимог, оскільки сума заборгованості за договором оренди повинна
розраховуватися з орендної плати за період з 01 серпня 2007 року по 31 січня
2008 року у розмірі 365,53 грн. за місяць, як за період будівництва, та складає 2193,18грн.
Посилання третьої
особи в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було самостійно відображено
суму заборгованості перед бюджетом за оренду земельної ділянки в розмірі
25061,52 грн з розрахунку 2088,46 грн за місяць у відповідних документах
податкової звітності, відомості яких відповідно до приписів п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п.5.1 ст. 5 Закону України
«Про порядок погашення заборгованості платників податків перед державними та
цільовими фондами №»за № 2181-111, є узгодженими і беззаперечними, не можуть
бути доказами у справі, оскільки умовами договору оренди землі передбачені суми
сплати орендної плати в залежності від певних періодів : період будівництва та
період експлуатації.
Таким чином, спірні
правовідносини, які є предметом цього судового розгляду, є цивільно -правовими,
що випливають з договору, а не податковим зобов»язанням.
Як пояснив прокурор
під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції об»єкти на орендованій
земельній ділянці до експлуатації не приймалися, про що зазначалось також у
суді першої інстанції.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про
оренду землі» відносини, пов»язані з орендою землі, регулюються Земельним
кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України,
іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також
договором оренди землі.
Згідно зі ст.21
цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить
орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки
внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі
оренди.
Відповідно до ч. 1
ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість
двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення
цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.
628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),
визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими
відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.
629 Цивільного кодексу України договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, судом
першої інстанції правильно застосовані норми
матеріального права та прийняте законне рішення щодо стягнення сума заборгованості по орендній платі у розмірі 2193,18грн
за період з 01 серпня 2007 року по 31 січня 2008 року із розрахунку 365,53 грн. за місяць, як за період
будівництва, що передбачено договором оренди землі.
Слід зазначити, що
відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 03 квітня 2008
року про
порушення провадження у справі Державна податкова інспекція у
Дзержинському районі міста Харкова залучена до участі у справі в якості третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідно до ч. 4
ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не
заявляють самостійних вимог на предмет
спору, не користуються правами,
які надані тільки позивачу та відповідачу. Зокрема, вони не мають права на
зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних
вимог, тощо.
Прокурор, який заявив позов в інтересах держави в особі
Харківської міської ради, погодився з прийнятим рішенням суду першої інстанції.
Враховуючи викладене,
судова колегія дійшла висновку, що
господарський суд Харківської області
дав належну юридичну оцінку обставинам справи,
правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2008 року у
справі № 40/28-08 відсутні; апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст..ст. 99,
101, 102, п. 1 ст. 103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залишити без задоволення.
Рішення господарського
суду Харківської області від 15
вересня 2008 року у справі №
40/28-08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Бондаренко В.П.
суддя
Камишева Л.М
суддя
Лакіза В.В.
Повний текст постанови підписаний 19.09.2008 року
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2008 |
Оприлюднено | 16.12.2008 |
Номер документу | 2505650 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Камишева Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні