Ухвала

від 03.07.2012 по справі 2а-4031/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 35150/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» компанії «Холгер Крістіансен А/С» до державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська митниця про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2010 року дочірнє підприємство «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» компанії «Холгер Крістіансен А/С» (далі - ДП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі - ДПІ) від 30.03.2010 року:

№ 0001122320/2, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 651507,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001242320/2, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 99785 грн. за вересень 2009 року та 127100 грн. за жовтень 2009 року;

№ 0001252320/2, якими підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1620269 грн., з яких 1303015 грн. за основним платежем та 317254 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 2а-4031/10/1370 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ДП занижено податкові зобов'язання з ПДВ по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів, внаслідок чого не сплачено податкове зобов'язання з ПДВ на дати оформлення вантажно-митних декларацій (на дати видачі векселів) за період з 01.09.2009 року по 30.10.2009 року.

На переконання апелянта, проведеною документальною перевіркою встановлено, що ДП згідно з угодою на регенерацію стартерів №1 від 21.04.2006 року з компанією «Холгер Крістіансен А/С» (Данія) здійснювались операції з ремонту стартерів та компонентів, однак угода не передбачала ввезення нових запасних частин до стартерів.

Крім того, перевіркою встановлено ведення підприємством у електронному вигляді англійською мовою форм внутрішнього обліку щодо руху та залишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на партії ТМЦ із зазначенням номерів виробів без зазначення дати виготовлення даної партії виробів, чим порушено вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Це перешкоджає, на думку апелянта, встановленню реальної вартості ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних ТМЦ, які формують вартість стартерів відповідно до специфікацій і ВМД-експорт, та унеможливлює проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки та проведення перевірки за обсягом виходу продуктів переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки в передбачений законом 90-денний термін.

Тому вважає, що у ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження використання під час переробки та вивезення конкретної нової запасної частини в складі стартера в передбачений Законом термін за межі України.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду обґрунтованість вимог апелянта заперечив, підтримав свої письмові заперечення на апеляційну скаргу і просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник третьої особи - Львівської митниці - у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, вирішення апеляційної скарги залишив на розгляд апеляційного суду.

Представник апелянта ДПІ на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ДП, суд першої інстанції виходив із того, що висновки ДПІ, викладені у акті перевірки від 16.12.2009 року № 2387/23-2/32599783, що стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, у матеріалах справи наявні імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21.04.2006 року №1 та прості векселі. Товарно-супровідні документи, які додавались до вантажних митних декларацій, містять посилання на угоду від 21.04.2006 року №1.

Подані вантажні митні декларації відповідають наказу Державної митної служби України від 18 вересня 2007 року № 768 «Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису» та підтверджують вивезення регенерованих стартерів без порушення строків визначених чинним законодавством.

Крім того, судом було враховано, що митний режим переробки на митній території України, здійснювався під контролем Львівської митниці, якою порушень щодо дотримання такого режиму не встановлено.

Зазначення в акті перевірки про неможливість встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних ТМЦ, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливість проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, є припущенням без наявності відповідних доказів, що суперечить пп. 2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 21.04.2006 року між компанією «Холгер Крістіансен А/С» та ДП було укладено угоду на регенерацію стартерів №1, відповідно до якої позивач зобов'язувався виконувати роботи по регенерації стартерів та компонентів за відповідну плату, а компанія «Холгер Крістіансен А/С» зобов'язувалася прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до положень п. 1.2 вказаної угоди замовлення на регенерацію виробів детально визначаються в додатках (специфікаціях) до неї, які є її невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 цієї ж угоди передбачено, що додаток (специфікація) до угоди повинен містити найменування виробів що постачається замовником, перелік робіт, які підлягають виконанню виконавцем, кількість та вартість виробів.

У матеріалах справи наявні специфікації до угоди на регенерацію стартерів № 1 від 21.04.2006 року, якими передбачено передачу позивачу, окрім самих стартерів, ще й компонентів стартерів.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає безпідставним висновок ДПІ про те, що вказаною угодою не передбачено ввезення нових запасних частин до стартерів, що підлягають регенерації.

Виходячи з приписів ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» господарські операції, передбачені вказаною угодою від 21.04.2006 року, на переконання апеляційного суду є операцією з давальницькою сировиною, що не заперечується учасниками судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації, що і було зроблено позивачем.

Приписами ст. 185 Митного кодексу України (далі - МК) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що одним із видів митного режиму є переробка на митній території України, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту ( ст. 229 МК).

За правилами ч. 2 ст. 231 МК операції щодо переробки товарів можуть включати, зокрема, ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.

Виданим ДП свідоцтвом № 003/2007 підтверджується спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, що унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу, яке відповідає Вимогам до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 02.03.2006 року № 163/242/159/100, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2006 року за № 294/12168.

Відповідно до вимог ст. 233 цього Кодексу митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Здійснення контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України передбачено Порядком застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 року № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 року за № 897/8218.

Приписами пп. 2.1.1 п.2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Відповідно до п. 11.43 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» від 17.11.2004 року № 1524, відповідно до якого платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, в тому числі гарантійного, або їх обробки - монтажу, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита, акцизного збору та ПДВ із строком погашення, що дорівнює строку ремонту або обробки товарів, але не більш як 90 днів, або строку, встановленого Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному частиною третьою статті 232 МК, за умови вивезення відремонтованих або оброблених товарів за межі митної території України.

Під ремонтом слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з УКТЗЕД; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», та з урахуванням особливостей, зазначених в абзаці четвертому цього пункту; якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абзаці другому цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язане його оплатити.

На підтвердження виконання угоди № 1 від 21.04.2006 року позивачем було надано імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21.04.2006 року № 1 та прості векселі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

Рішення податкового органу з приводу видачі, взяття на облік та погашення векселів є чинними, а отже податкові зобов'язання перед Державним бюджетом України, які виникли відповідно до вказаних векселів погашені у повному обсязі, про що свідчать відповідні відмітки на самих векселях відповідача.

Представник третьої особи Львівської митниці у ході апеляційного розгляду підтвердив свої письмові пояснення, надані суду першої інстанції, відповідно до яких митниця згідно із положеннями глави 38 МК здійснює контроль митного режиму переробки на митній території України і порушень щодо дотримання такого режиму з боку ДП не було.

Відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків, зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Наявність особистих номерних печаток співробітників митного органу на відповідних вантажних митних деклараціях свідчить про здійснення усіх необхідних митних процедур та закінчення митного оформлення товарів по цих деклараціях.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було надано належні і достатні докази дотримання ним вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання ведення господарських операцій з давальницькою сировиною, а отже висновки ДПІ щодо заниження ДП податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів є безпідставними.

Допущені позивачем порушення вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок ведення у електронному вигляді англійською мовою форм внутрішнього обліку руху товарно-матеріальних цінностей, на переконання апеляційного суду, можуть бути підставою для накладення на позивача відповідних штрафних санкцій, однак не можуть служити самостійною правовою підставою для висновків ДПІ, покладених у основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні позову ДП,

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі № 2а-4031/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 05 липня 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С. Попко