Рішення

від 03.11.2008 по справі 29/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Модаса Бурекас»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                                

                                                                                                               Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача:         не з'явились

від відповідача:     не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»(надалі ТОВ «БМБ Маргарин», Позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модаса Бурекас»(надалі ТОВ «Модаса Бурекас», Відповідач) основного боргу в сумі 4 160, 00 грн., пені в сумі 395,82 грн., 50 % річних в сумі 1 208,11 грн., інфляційних втрат в сумі 827,84 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 085 від 21.08.2007р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Докази направлення позовної заяви на юридичну адресу ТОВ ««Модаса Бурекас» (згідно довідки про знаходження в ЄДРПОУ) наявні в матеріалах справи. Ухвали суду, якими повідомлялось про розгляд справи направлялись за всіма відомими адресами, зокрема і за вказаною у довідці адресою.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2007 року між ТОВ «БМБ Маргарин» та ТОВ «Модаса Бурекас»укладено договір поставки № 085 відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати , а відповідач зобов'язується прийняти у власність Товар та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання договору позивачем було передано у власність відповідача маргарин д/шарового тіста СМ –44/20 на загальну суму 4 160, 00 грн.. Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН - 0000817 від 01.11.2007р. та № РН –0000861 від 07.11.2007р., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно п. 3.1 Договору ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у специфікаціях, а згідно п.п. 3.3 та 3.4 договору оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, відповідач зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначено у специфікаціях) протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (згідно накладної), якщо інше не зазначається в специфікації на партію товару.

Оплату за поставлений товар відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим  заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 4 160 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.4 Договору № 085 від 21.08.2007р. розрахунок за поставлений згідно видаткової накладної № РН - 0000817 від 01.11.2007р., товар, мав бути здійснений відповідачем 05.11.2007р., згідно накладної № РН - 0000861 від 07.11.2007р. –12.11.2007р..

За таких обставин вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 160 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п.7.1 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем за період з 12.11.2007р. по 01.01.2008р. за обліковою ставкою встановленою згідно листа НБУ від 17.05.2007р. № 14-011/1150-5118 від суми боргу в розмірі 4 160 грн. –8, 0 % (строк нарахування пені по 01.01.2008р.), та в розмірі ставки 10% встановленої Постановою НБУ від 29.12.2007 р. № 492 (строк нарахування пені з 01.01.2008р. по 12.05.2008р.) та складає 395,82 (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення перевірений судом та наведений у  додатку до позовної заяви), однак зважаючи, що при прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, а сума пені про стягнення якої заявляє позивач є меншою, аніж розрахована судом, вимоги про стягнення пені у сумі визначеній позивачем підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.9.5 договору у разі, якщо прострочення платежу буде тривати більше 14 календарних днів, продавець має право стягнути з покупця 50 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Враховуючи розмір заборгованості відповідача в сумі 4160 грн. за видатковими накладними № РН-0000817 від 1.11.2007 р. та №РН-0000861 від 7.11.2007 р. позивачем нараховані 50 % за користування коштами (з 12.11.2007 р. по 10.06.2008 р.), що складає 1 208,11 грн., а інфляційні збитки –827,84 грн., факт прострочення оплати товару матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів перерахування коштів відповідачем на рахунки позивача у повному розмірі та у строки згідно договору № 085 від 21.08.2007р., суду не представлено. Однак з розрахунком позивача 50 % річних суд не погоджується, оскільки позивач при розрахунку не правильно вказав кількість днів (замість 366 зазначив 365), враховуючи зазначене судом був здійснений розрахунок 50 %, що складає 1 205,58 грн. За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 4 160 грн –основного боргу, 395,82 грн –пені, 50% річних –1 205,58 грн, 827,84 грн. – інфляційні витрати.

Судові витрати позивача у сумі 220 грн. (102 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модаса Бурекас»(01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 28/2, кв.43, п/р 26005005936901 в АКБ «ТАС –Комерцбанк», МФО 300164, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 34239689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»(18000, м. Черкаси, вул.. Смілянська, 173/1, п/р 2600930012501 в КФ ВАТ «УБРП»м. Київ, МФО 320746, ЄДРПОУ 32606706) основного боргу в сумі 4160 грн. (чотири тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок), пені в сумі 395,82 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень вісімдесят дві копійки),  50 % річних в сумі 1 205,58 грн. (одну тисячу двісті п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок),  інфляційних втрат в сумі 827,84 грн. (вісімсот двадцять сім гривень вісімдесят чотири копійки).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модаса Бурекас»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, кв. 43,  п/р 26005005936901 в АКБ «ТАС –Комерцбанк», МФО 300164, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 34239689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»(18000, м. Черкаси, вул.. Смілянська, 173/1, п/р 2600930012501 в КФ ВАТ «УБРП»м. Київ, МФО 320746, ЄДРПОУ 32606706) 220 грн. (двісті двадцять гривень) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                             І.В. Усатенко