Рішення

від 11.11.2008 по справі 37/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом             Державного підприємства «Енергоринок»

доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

простягнення 999 999,99 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                

Представники сторін:

Від позивача: Шубін В.М.- представник за довіреністю № 01/42-47Д від 29.02.2008 року; Король А.С.- представник за довіреністю № 01/15-118Д від 28.10.2008 року;

Від відповідача : Слівінський М.О.- представник за довіреністю № 178/10 від 21.08.2008 року; Марченко Р.М.- представник за довіреністю № 16/10 від 23.02.2008 року;

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2008 року оголошувалась перерва до 11.11.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 999 999,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що стягнення виконавчого збору у розмірі 999999,99 грн. викликано невиконанням відповідачем рішення та наказу Арбітражного суду Рівненської області від 23.06.1999 у справі № 6/170-М-99 та об'єктивною неможливістю відповідача виконати рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 у справі    № 19/219 у добровільному порядку. У зв'язку з цим, як вважає позивач, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу грошові кошти в розмірі 999999,99 грн., які були стягнуті з нього як виконавчий збір.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю, зазначаючи, що стягнення виконавчого збору з позивача є наслідком бездіяльності (невиконання рішення суду у наданий для його добровільного виконання строк) лише Позивача, і аж ніяк не відповідача, ДП «НАЕК «Енергоатом»не було одержувачем стягнутого

виконавчого збору, його стягнення мало місце внаслідок невиконання

рішення суду в добровільному порядку, і закон не покладає на ДП НАЕК

«Енергоатом»обов'язок відшкодування стягнутого з ДП «Енергоринок»

виконавчого збору. Відповідач у відзиві вказує на те, що оскільки шкода була завдана не відповідачем і його вина в завданні шкоди також відсутня, правові підстави стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом»сплаченого ДП «Енергоринок»суми виконавчого збору відсутні.

Крім того, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2008 року за згодою представників сторін судом  оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

26.10.2000 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом»(в особі відокремленого підрозділу Рівненська АЕС) недоїмки до державного бюджету, Відділом державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції накладено арешт на електричну енергію, вартість якої склала 19 999 999, 83 грн.

Зазначена електрична енергія була вироблена Рівненською АЕС та відпущена для подальшої реалізації ДП «Енергоринок».

В подальшому, враховуючі те, що ДП «Енергоринок»незважаючи на наявність арешту реалізував вказанку електричну енергію. Відділом державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції була подана позовна заява до Арбітражного суду Києва про стягнення з ДП «Енергоринок»вартості реалізованої електричної енергії.

25.04.2001 року Арбітражний суд міста Києва розглянув справу № 19/219 за позовом відділу Державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції до державного підприємства «Енергоринок»та прийняв рішення про стягнення з останнього на користь відділу Державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції 19999999,83 грн.

Підставою для стягнення коштів була реалізація Державним підприємством «Енергоринок» електричної енергії, яка належала  ДП НАЕК «Енергоатом»і була арештована на виконання рішення і наказу арбітражного суду Рівненської області від 23.06.1999 р.

25.04.2001 року на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 було видано наказ № 19/219, а 17.07.2001 року Відділом державної виконавчої служби Залізничного районного управління юстиції в місті Києві вказане рішення Арбітражного суду міста Києва виконано у примусовому порядку та стягнуто з ДП «Енергоринок»20999999,82 грн.

Сума, яка була стягнута виконавчою службою, складалась з 19999999,83 грн., зазначених у рішенні Арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 року, та 999999,99 грн. виконавчого збору.

Позивач зазначає, що в добровільному порядку не мав можливості виконати рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 року у справі № 19/219, оскільки  на ОРЕ порядок здійснення розрахунків встановлюється законом, норми якого закріплюють механізм оплати через поточні рахунки із спеціальним режимом використання. При цьому позивач, вважає що стягнення 5 % виконавчого збору з ДП «Енергоринок» є наслідком невиконання відповідачем рішення та наказу Арбітражного суду Рівненської області від 23.06.1999 року у справі № 6/170-М-99, а також об'єктивної неможливістю позивачем виконати рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.04.2001 року у справі № 19/219, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача понесені збитки на суму виконавчого збору у розмірі 999999,99 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач посилається на статтю 22 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що сплачена ним сума виконавчого збору в розмірі 999999,99 грн. є витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

За загальним правилом, у відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

В силу вимог чинного законодавства, позивач повинен довести суду та надати відповідні докази того, що внаслідок дії або бездіяльності відповідача позивач зазнав витрати, а також довести розмір цих збитків. В свою чергу, відповідач для звільнення себе від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, має довести, що збитки завдано не з його вини.

Судом встановлено та позивач у позовній заяві також визнає те, що він у добровільному порядку не виконав рішення Арбітражного суду м. Києва від 25.04.2001 у справі № 19/219.

Правові підстави стягнення виконавчого збору передбачені ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої він стягується у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання. Стягнутий з боржника виконавчий збір зараховується до коштів виконавчого провадження (ч. 3 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»), за рахунок яких здійснюються витрати виконавчого провадження (ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що стягнення виконавчого збору з позивача є наслідком бездіяльності (невиконання рішення суду у наданий для його добровільного виконання строк) лише позивача, при цьому факт невиконання або виконання рішення Арбітражного суду міста Києва № 19/219 позивачем жодним чином не залежить від дій або бездіяльності відповідача. При цьому посилання позивача на неможливість його виконання в добровільному порядку є лише його суб'єктивною причиною, яка не залежить від відповідача.

Не приймаються судом до уваги посилання позивача на те, що стягнення з відповідача на користь ВДВС Кузнецовського міського управління юстиції грошові кошти у сумі 19999999,83 грн. згідно рішення Арбітражного суду міста Києва № 19/219 від 25.04.2001 року є наслідком  невиконання у добровільному порядку відповідачем рішення Арбітражного суду Рівненської області від 23.06.1999 у справі № 6/170-М-99.

Суд відзначає, що рішенням Арбітражного суду міста Києва № 19/219 від 25.04.2001 року грошові кошти у сумі 19999999,83 грн. було стягнуто з позивача, оскільки останній реалізував арештовану електроенергію, тобто даним рішенням встановлений факт порушення норм чинного законодавства саме позивачем і наслідком цього порушення було стягнення з позивача 19999999,83 грн. реалізованої останнім арештованої електроенергії.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач не був одержувачем стягнутого виконавчою службою виконавчого збору, його стягнення мало місце внаслідок невиконання позивачем рішення суду в добровільному порядку, в свою чергу чинне законодавство не покладає на відповідача обов'язок відшкодування стягнутого виконавчого збору позивачу.

Таким чином, суд зазначає, що  позивачем не доведено тих обставин, які є  підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи. Крім того, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків позивачу, а тому позовні вимоги ДП «Енергоринок»визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 32,  33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:                           

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.12.2008 року.