Постанова

від 02.12.2008 по справі 45/65-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/65-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 грудня 2008 р.                                                                                    № 45/65-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючогоН.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаБаштаненко О.А., дов. № 206 від 27.11.08р.

відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібокомбінат"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року

у справі№ 45/65-08 господарського суду Харківської області

за позовомДП ДАК "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібокомбінат"

простягнення 134778грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП ДАК "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібокомбінат" про стягнення 134778грн. збитків, завданих неоплатою наданих послуг по зберіганню та відвантаженню зерна на підставі статей 509, 510, 526, 532, 547, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов заявив про наявність підстав для припинення провадження у справі за пунктом 2 частини 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір між даними сторонами про той же предмет та з тих же підстав було вирішено Господарським судом Харківської області по справі № 47/417-07 та прийнято рішення від 26.11.2007р. про відмову у задоволені позовних вимог; також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів у підтвердження передачі ним зерна на зберігання позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2008 року (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача  134778грн. коштів, 1347,78грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо виникнення між сторонами відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язальних правовідносин по зберіганню зерна, в межах яких позивач виконав свої зобовязання по збереженню зерна та передачі його позивачу повністю, натомість відповідач, отримавши зерно зі зберігання та частково сплативши позивачу 10000грн., в решті вимогу позивача про оплату наданих послуг не виконав. Також суд врахував відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. (судді Олійник В.Ф. –головуючий, Гончар Т.В., Пуль О.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності матеріалам справи та нормам чинного законодавства; доводи апеляційної скарги відхилено як такі, що не спростовують понесення збитків позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.   

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскільки суди прийняли рішення та визнали встановленими обставини справи за відсутності належних та допустимих доказів у підтвердження цих обставин, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно в судовому засіданні доводи касаційної скарги  відхилив, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення господарського суду.

Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2007р. у справі № 47/417-07, залишеного без змін постановою  Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2008р., визнано неукладеним договір від 21.09.2004р. № 54 про надання послуг по зберіганню та відвантаженню зерна, сторонами якого є позивач та відповідач.

Також господарськими судами встановлено, що згідно зі заявами та поданими довіреностями (ЯИИ №793700 від 21.09.2004р., ЕАЗ № 151141 від 01.10.2004р., ЕАЗ № 151493 від 11.10.2004р., ЕАЗ № 151494 від 18.10.04р., ЕАЗ № 151436 від 10.01.2005р.) на відповідача було переоформлено зерно (жито), що значилося за суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Щетиніним В.Н. та за Приватним підприємством "С-Фактор", в кількості 1076749кг та 637239кг відповідно, про що видано складські квитанції № 367 від 21.09.2004р., № 454 від 01.10.2004р., № 500 від 12.10.2004р., № 519 від 19.10.2004р., № 643 від 10.01.2005р.

Вказані складські квитанції (оригінали першого примірника) було видано новому власнику зерна –відповідачу на виконання приписів пункту 3.1 глави 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.03р. № 198, про що свідчать підписи представника відповідача в копії Реєстру на видачу складських квитанцій.  

При отримані зерна зі зберігання від позивача відповідачем як поклажедавцем було надано довіреності на отримання зерна (а.с. 9, 12, 15, 18, 21, 46, 49, 62) та в обмін на документ, що посвідчує відвантаження зерна складом, поверталися оригінали складських квитанцій; на примірниках складських квитанцій здійснено відмітку "Погашено".

Постанова апеляційного господарського суду містить посилання на огляд у судовому засіданні оригіналів першого та другого примірників складських квитанцій (різного кольору) з відміткою про погашення.

Відповідач платіжним дорученням від 10.03.2005р. № 1586 з цільовим призначенням платежу "сплата за зберігання ржи" перерахував на розрахунковий рахунок позивача 10000грн.

Відтак суди визнали встановленими обставини справи, що полягають у знаходженні у позивача на зберіганні з вересня 2004 року по липень 2006 року зернової продукції, належної відповідачу, прийняття даної продукції відповідачем зі зберігання як поклажодавцем та часткове виконання останнім зобовязання в частині оплати наданих послуг.

Задовольняючи позов, суди вказали на відсутність підстав для звільнення відповідача від оплати витрат на зберігання та відвантаження зерна.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до статей 936, 957 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; договір зберігання укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчується розпискою, квитанцією чи іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання, а якщо строк не встановлено в договорі і не може бути визначено, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання, а при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язується відшкодувати відповідачеві витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором  або законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які ця особа могла б одержати за звичайних обставин.

Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судами попередніх інстанцій правомірно визначено природу даних правовідносин, як таких, що пов'язані зі зберіганням, та виникли на підставі договору, укладення якого підтверджено належним чином оформленими складськими квитанціями.

Приймаючи в якості належних та допустимих доказів, що підтверджують період та кількість зерна, що знаходилося на зберіганні у позивача, а також особу, зобов'язану оплатити надані послуги, суди керувалися наведеним вище статтями Цивільного  кодексу України, а також Положенням про обіг складських документів на зерно, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. № 198, що регулює обіг складських документів на зерно.

За пунктами 1.11, 3.3 та 3.4 Положення, складська квитанція на зерно виписується одночасно з прийняттям зерна на зберігання, оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю та повертається ним зерновому складу при витребуванні зерна в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом; при цьому на квитанціях робиться відмітка про їх погашення.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що складські квитанції (примірники, що були видані відповідачу та повернуті ним при одержанні зерна), накладні про одержання відповідачем як поклажедавцем зерна зі зберігання є належними та допустимими доказами у підтвердження наявних правовідносин сторін та змісту їх взаємних зобов'язань.

Доводи касаційної скарги про відсутність підпису уповноваженої особи в реєстрі щодо однієї з перерахованих вище квитанцій за наявності самих належно оформлених та погашених складських квитанцій не спростовують одержання зерна відповідачем як поклажедавцем (інших підстав одержання зерна відповідач не навів) зі зберігання позивача.

Доводів у спростування розрахунку стягуваних збитків, завданих порушенням зобов'язань з оплати наданих послуг по зберіганню та відвантаженню зерна, відповідачем не наведено; розмір нарахованих збитків відповідає приписам статті 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський та місцевий суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували  правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами обставин справи, касаційна скарга не містить посилання на неправильно застосовану норму матеріального права.  

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібокомбінат" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. у справі № 45/65-08 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді:                                                                                            Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач