Постанова

від 02.12.2008 по справі 5/83-08-3359

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/83-08-3359

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" грудня 2008 р. Справа № 5/83-08-3359

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився, належним чином повідомлений,

від відповідача –Остренко Л.Є., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Барабойський завод продтоварів”, Одеська область, с. Барабой

на рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2008 року

у справі №5/83-08-3359

за позовом Приватного підприємства „Барабойський завод продтоварів”, Одеська область, с. Барабой

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія”, м. Запоріжжя

про визнання договору недійсним

встановив:

Представник Приватного підприємства „Барабойський завод продтоварів” (Апелянта) не з'явився в судове засідання, але останнє належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача.

          Приватне підприємство „Барабойський завод продтоварів” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія” (далі-відповідач) про визнання недійсним договору №ФІН-03 від 01.08.2007р. про надання поворотної допомоги, укладеного між позивачем і відповідачем, посилаючись при цьому на невідповідність цього договору нормам чинного законодавства, оскільки, на думку позивача, відповідач без відповідного дозволу (ліцензії) відповідного органу не вправі був укладати вказаний договір про надання фінансових послуг у вигляді позики, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності.

          Відповідач у відзиві на позов його необґрунтованим, оскільки згідно чинного законодавства надання безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) не є фінансовою послугою у розумінні Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, згідно якому фінансові послуги надаються з метою отримання прибутку, що відсутнє в оспорюваному позивачем договорі.

          Прийнявши позов про визнання договору недійсним до відповідача, місцезнаходження якого м. Запоріжжя, господарський суд Одеської області виходив з того, що позивач (ПП „Барабойський завод продтоварів”) зобов'язаний по цьому оспорюваному ним договору виконати певні дії на користь відповідача (сплатити кошти), що відповідає ст.15 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішенням місцевого господарського суду від 07 жовтня 2008 року (суддя Могил С.К.) у позові відмовлено з огляду на його необґрунтованість, оскільки оспорюваний позивачем договір за своєю правовою природою є договором позики і на нього не поширюються положення Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та інші нормативні акти, які регулюють надання фінансових послуг.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи і порушення норм матеріального права.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її необґрунтованою , оскільки згідно чинного законодавства України надання безвідсоткової позики не є фінансовою послугою.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Між приватним підприємством „Барабойський завод продтоварів” (підприємство за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Мрія” (позикодавець за договором)  було укладено договір про надання Підприємству поворотної фінансової допомоги від  01.08.2007 року. За умовами укладеного договору сторони дійшли згоди про те, що товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія” надає приватному підприємству „Барабойський завод продтоварів” поворотну фінансову допомогу, а останнє зобов'язується повернути надані грошові кошти у термін до 01.11.2007 року у повному обсязі.

У відповідності до п. 2.1 укладеного договору сторони за договором домовились про те, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1 600 000, 00 гривень, без ПДВ, а п. 2.2. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір № ФІН–03 від 01.08.2007 року про надання поворотної фінансової допомоги, на підставі якого позивач отримав від відповідача поворотну фінансову допомогу у сумі 1448235,00 грн. Тобто, відповідач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у встановлений строк. Вказані обставини цілком підтверджуються наданими до суду копіями виписок з банку.

Дослідивши укладений між приватним підприємством „Барабойський завод продтоварів” та товариством з обмеженою відповідальністю „Мрія” договір, суд дійшов обґрунтованого висновку, що за своєю правовою природою наведений договір фактично є договором позики. У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На думку позивача, договір від 01.08.2007 року про надання поворотної фінансової допомоги суперечить актам цивільного законодавства в зв'язку із відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія” необхідного обсягу повноважень для надання фінансової послуги.

Таке твердження позивача є помилковим.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-ІІІ від 12.07.2001р. фінансова послуга-операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За оспорюваним позивачем договором позики ТОВ „Мрія” не отримує прибуток (тому що позика безвідсоткова). Крім того, збереження реальної вартості активу також не відбувається, оскільки у договорі відсутні норми, що по закінченні терміну дії договору сума позики повертається ТОВ „Мрія” з її збільшенням на яку-небудь суму, навіть на індекс інфляції (що могло б свідчити про збереження реальної вартості активу).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004р. №21 (в редакції від 24.06.2005р.). Але, в цьому Положенні передбачено, що це Положення встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно - правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) право надавати послугу з фінансового лізингу. Це Положення взагалі не стосується операцій з надання безвідсоткової позики.

Відповідно до ч.4 ст.5 названого Закону про фінпослуги можливість і порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, що за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами і нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг. На підставі цієї норми вказаного Закону юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, що не є фінансовими установами, можуть без жодних обмежень надавати позики на підставі ст.ст. 1046-1048 Цивільного кодексу України.

Про те, що юридичні особи мають право надавати кошти у позику без ліцензії та дозволу Держфінпослуг визначено у розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про можливість надання юридичними особами-суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств” від 31.03.2006р. №5555, згідно якому юридичні особи –суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства.

З зазначених вище обставин є безпідставним посилання апелянта (ПП „Барабойський завод продтоварів”) в апеляційній скарзі на Закон України „Про інвестиційну діяльність”, а також на інші доводи, які не заслуговують на увагу.

Таким чином, Договір №ФІН-03 від 01.08.2007р. про надання поворотної фінансової допомоги, укладений між сторонами, цілком відповідає вимогам діючого законодавства України, укладений з додержанням необхідного обсягу цивільної дієздатності та є дійсним.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

При цьому будь-яких доказів порушення даним договором своїх прав і охоронюваних законом інтересів позивач до суду не надав та не довів обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи в сукупності заперечення відповідача на позов та вимоги позивача про визнання недійсним договору, судом не було встановлено наявності тих обставин, з якими чинне законодавство пов'язує визнання договору поворотної фінансової допомоги недійсним і настання відповідних наслідків.

Отже, з урахуванням всіх фактичних обставин справи у суду першої інстанції були відсутні будь –які правові підстави для визнання договору №ФІН-03 від 01.08.2007р. про надання поворотної фінансової допомоги недійсним.

При таких обставинах відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2008 року у справі №5/83-08-3359 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

О.О.Журавльов