Рішення

від 03.07.2012 по справі 5010/469/2012-18/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 р. Справа № 5010/469/2012-18/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , при секретарі судового засідання Дейчаківська О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка", вул. С.Бандери,38, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбуд" вул.Спортивна,1, с.Королівка,Коломийський район, Івано-Франківська область,78214

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Представництво регіонального відділення Фонду державного майна України м. Коломия вул. Коновальця, 27, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,

про: визнання права власності на нежитлову будівлю - павільйон, загальною площею 116,8 кв. м., що знаходиться по вул. С. Бандери, 38 "Б" в м. Коломия, Івано-Франківської області.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - юрист, (доручення № 101 від 23.05.2012 р.);

від відповідача та третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичанка" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбуд" про визнання права власності на нежитлову будівлю - павільйон, загальною площею 116,8 кв. м., що знаходиться по вул. С. Бандери в м. Коломия, Івано-Франківської області.

В судовому засіданні 03.07.2012 р. представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначивши, що в прохальній частині позовної заяви не повністю зазначено адресу на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості, оскільки спірне майно знаходиться по вул. С. Бандери 38 "Б" в місті Коломия, Івано-Франківської області та просить суд врахувати дані уточнення при винесенні рішення.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 24.04.2012 р., суд з власної ініціативи, у відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Представництво регіонального відділення Фонду державного майна України м. Коломия.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Представництво регіонального відділення Фонду державного майна України в судові засідання не з'явилось, ухвали суду від 24.04.12 р., 24.05.12 р., та 05.06.12 р. повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

11 червня 2012 р. позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи лист регіонального відділення фонду державного майна України в Івано-Франківській області №11-09-01196 від 08.06.12р., з якого вбачається що Представництво регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Коломия ліквідовано відповідно до Наказу регіонального відділення №507 від 08.06.1998 р. та наказу №38 від 17.06.1998 р. представництва регіонального відділення в м. Коломия .

В підтвердження даного факту до листа додано копію Наказу регіонального відділення №507 від 08.06.1998 р., копію Наказу №38 від 17.06.1998 р. та Довідку ДПА у м. Коломия про зняття з обліку платника податків від 04.09.1998 р..

Ухвалою від 05.06.2012 р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 09.07.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не повідомив відзиву на позов суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 03.01.1996 року між Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України м. Коломия ( продавець) та Товариством покупців підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка" ( покупець) укладено Договір купівлі-продажу державного майна, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив майно та будівлю Підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" загальною площею 665,5 кв. м., що становить 20/100 частини будинку, що знаходиться в м. Коломия по вул. С. Бандери, 38 ( п. 1.1) .

01 квітня 1996 року між Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України м. Коломия та Товариством покупців підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" складено акт передачі майна та будівлі підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" №114.

Загальними зборами трудового колективу ПРТ " Галичанка" прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю " Галичанка", що підтверджується протоколом від 04.03.1996 року.

У зв'язку з необхідністю реєстрації права власності на майно та будівлі Підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка" позивач звернувся до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, яким проведена технічна інвентаризація об'єкта нерухомості, складено технічний паспорт на приміщення магазину.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2006 року за ТзОВ " Галичанка" зареєстровано магазин по вул. С. Бандери, 38 в м. Коломия, загальною площею 65,5 кв.м..

Позивач вказує на той факт, що при реєстрації за ним приміщення магазину не було зареєстровано приміщення павільйону, яке позивач вважає майном підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" та таким , що входить до його основних засобів. В обґрунтування своїх тверджень позивач вказує на п. 1.2. Договору купівлі-продажу державного майна від 03.01.1996 р., яким передбачено, що майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, основні засоби, інвентар, обладнання , устаткування та інше майно згідно акту інвентаризації.

Як вбачається з акту інвентаризації, в якому наведено перелік майна Підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка" в кількості 64 одиниць, приміщення павільйону ( №6) відноситься до його основних засобів, а тому, на думку позивача також підлягає державній реєстрації.

Згідно технічного паспорта виданого Коломийським МБТІ загальна площа приміщення павільйону по вул. С. Бандери, 38 "Б" в м. Коломия становить 116,8 кв.м..

06 травня 2011 року між ТзОВ " Галичанка" та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю " Коломиянафтозбут" укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна , а саме приміщення магазину, загальною площею 665,5 кв.м. по вул. Бандери, 38 в м. Коломия, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав виданого ОКП Коломийське МБТІ 08 червня 2011 року.

Позивач стверджує з моменту купівлі приміщення магазину відповідач чинить перешкоди в користування приміщення павільйону, мотивуючи тим, що зазначене приміщення є їхньою власністю згідно укладеного Договору купівлі-продажу від 06.05.2011р...

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушує його законні права та інтереси, оскільки право власності на приміщення павільйону набуто ним на законних підставах, а згідно укладеного з відповідачем Договору купівлі-продажу від 06.05.11р. останньому відчужено лише приміщення магазину загальною площею 665,5 кв.м., ( п. 1.1 Договору), приміщення павільйону павільйону загальною площею 116,8 кв.м. позивачем не відчужувалось.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне приміщення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Інтерес позивача полягає у визнанні за ним права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України гарантується право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність суб`єктів права власності перед законом (ч.4 ст.13 Конституції України). Згідно з частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом. Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності.

Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з Договору купівлі-продажу державного майна від 03.01.1996р., укладеного між Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Коломия ( продавець) та Товариством покупців підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка" ( покупець) , останнім придбано майно та будівлю підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка" загальною площею 665,5 кв.м., що становить 20/100 частини будинку і підтверджується довідкою - характеристикою №239 від 03.11.1995 р. та реєстраційним посвідченням №386 від 03.11.1995 р. і яке знаходиться за адресою: м. Коломия , вул. Степана Бандери, 38.

На виконання умов договору 01.04.1996 р. між сторонами підписано акт передачі майна та будівлі підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" № 114.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 03.01.1996 р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Пунктом 1. 2 Договору купівлі-продажу державного майна від 03.01.96р. передбачено, що майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, основні засоби, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно акту інвентаризації.

Так, в акті інвентаризації наведено перелік майна підприємства роздрібної торгівлі " Галичанка" в кількості 64 одиниць.

Як вбачається з даного акту інвентаризації , приміщення павільйону №6 відноситься до основних засобів підприємства роздрібної торгівлі "Галичанка, а отже підлягає державній реєстрації, оскільки передача спірного нерухомого майна відбулася 01.04.1996 р. за відповідним актом.

Суд приймає до уваги той факт, що спірне нерухоме майно було передане відповідачем у добровільному порядку за відповідним актом згідно з укладеним договором. Виходячи з фактичних обставин та наданих позивачем до справи матеріалів, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про визнання за ним права власності на спірне майно.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Керуючись ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. 22, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичанка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбуд" за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Представництва регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на нежитлову будівлю - павільйон, загальною площею 116,8 кв.м., що знаходиться по вул. С. Бандери, 38 "Б" в м. Коломия, Івано-Франківської області - задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичанка", вул. С. Бандери, 38, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200 ( код ЄДРПОУ- 13654128) право власності на нежитлову будівлю - павільйон, загальною площею 116,8 кв. м., що знаходиться по вул. С. Бандери, 38 "Б" в м. Коломия, Івано-Франківської області .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.12

Суддя Гриняк Б. П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"