Ухвала

від 19.06.2012 по справі 5024/783/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

"19" червня 2012 р. Справа № 5024/783/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Просоєдовій Ю.Д., розглянувши справу

за позовом: Первинної профспілкової організації Профспілки Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

до: Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

про спонукання до виконання мирової угоди

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 07 липня 2012р., ОСОБА_2., представник, дов. 07.07.2011р.,

від відповідача - уповноважені особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, довір. від 01.05.2012р.

від ВДВС - ОСОБА_5, довір. від 15.05.2012р., в судове засідання, призначене на 19.06.2012 р. не прибув

в с т а н о в и в:

На підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 09.11.2010 р. по справі № 10/110-09 затверджено мирову угоду, укладену між первинною профспілковою організацією профспілки ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" про стягнення 103995 грн. 50 коп., відповідно до якої сторонами був узгоджений графік погашення боргу щомісячно за період 2011-2014 р.р.

Невиконання відповідачем умов мирової угоди змусило позивача звернутися з позовом про спонукання ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" до виконання мирової угоди.

08 липня 2011 р. господарським судом Херсонської області прийнято рішення по справі № 5024/783/2011 про задоволення позову та спонукання відповідача сплатити на користь первинної профспілкової організації 157191 грн. 28 коп. основного боргу. З відповідача на користь позивача також було стягнуто 1039 грн. 95 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. судових витрат.

25.07.2011 р. стягувачу був виданий наказ № 5024/783/2011 про примусове виконання рішення.

Позивач звернувся зі скаргою на дії Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Херсонській області, у якій просить суд визнати незаконними дії виконавчої служби, пов'язані з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження №2803д115 від 20.04.2012 р., а також просить суд визнати недійсною зазначену постанову.

Мотивуючи подану скаргу, скаржник посилається на неповне здійснення виконавчою службою виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення, що призвело до суттєвого порушення прав позивача.

Боржник, не погоджуючись з поданою скаргою, посилається на те, що спір між сторонами мав зобов'язувальний, а не майновий характер, був направлений на вчинення конкретної дії - виконання затвердженої судовим актом мирової угоди.

На даний час ВАТ "ХБК" позбавлений можливості добровільно виконати мирову угоду, оскільки з 13.04.2011 р. на підставі постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ в Херсонській області накладено арешт на поточні рахунки товариства.

Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена виконавчою службою у повної відповідності з приписами ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Представник виконавчої служби не погоджується з поданою скаргою, у наданих запереченнях посилається на те, що в процесу виконання судового рішення управлінням ДВС ГУЮ в Херсонській області було вчинено всі можливі виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Рішення носить зобов'язальний характер, який полягає у спонуканні боржника виконати умови мирової угоди та зобов'язанні боржника сплатити на користь первинної профспілкової організації 157191 грн. 28 коп. основного боргу та 1157 грн. 95 коп. судових витрат, що виключає накладення арешту на майно.

У зв'язку з невиконанням та повторним невиконанням боржником рішення суду на нього на підставі ч. 2 ст. 75 та ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" були накладені штрафи в розмірі відповідно 680 грн. та 1360 грн.

19.01.2012 р. державний виконавець здійснив вихід за місцезнаходженням боржника, натомість в.о. директора ВАТ "ХБК" ОСОБА_6 від дачі письмових пояснень та підпису в акті відмовилась.

13.04.2012 р. виконавчою службою на адресу прокуратури Дніпровського району м. Херсона було направлено повідомлення про невиконання боржником рішення господарського суду, а 20.04.1212 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Розгляд скарги відбувся з перервою, яка оголошувалась до 19.06.2012 р.

Надавши оцінку доводам сторін, виконавчої служби, господарський суд визнав скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, врахувавши наступне.

Стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" включена до глави 7 "Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення" та визначає загальні умови виконання таких рішень. Зазначена глава Закону включає такі статті: ст. 76 "Виконання рішень про поновлення на роботі", ст. 77 "Виконання рішень про відібрання дитини", ст. 78 "Виконання рішень про виселення боржника", ст. 79 "Виконання рішення про вселення стягувача".

Тобто, глава 7 та стаття 75 Закону регулюють порядок виконання судових рішень щодо немайнових спорів. Спір же між ВАТ "ХБК" та Профспілкою ВАТ "ХБК" є майновим.

Згідно наказу суду № 5024/783/2011, виданого 25.07.2011 р., ВАТ "ХБК" зобов'язано сплатити на користь Профспілки ВАТ "ХБК" грошові кошти. Пунктом 2 постанови від 05.08.2011 р. про відкриття виконавчого провадження ВАТ "ХБК" надано строк для добровільного виконання рішення суду до 15.08.2011 р. Пункт 3 постанови від 05.08.2011р. передбачає, що: "При невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій."

Преамбула Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення судів у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Закон містить главу 3 "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження", яка регулює питання виконавчого провадження по майнових та немайнових спорах.

Стаття 27 Закону встановлює, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 32 Закону визначає такі заходи примусового виконання рішень:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому

числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію

боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно Інформації про виконавче провадження, що розміщена на сайті trade.informjust.ua, державний виконавець Колпаков В.О. за період з 05.08.2011 р. по 20.04.2012 р. виніс три постанови про накладення на боржника штрафу (07.12.2011 р., 11.01.2012 р., 02.02.2012 р.), та згідно пояснень, наданих у суді представником Управління

державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, державний виконавець склав акт про невиконання боржником рішення суду.

Але накладення штрафу та складання такого акту не є заходами примусового виконання рішень. Штраф є санкцією за невиконання рішення, а акт фіксує факт невиконання рішення.

Таким чином, державний виконавець Колпаков В.О. не здійснив жодного заходу примусового виконання рішення суду, що встановлені Законом, та про застосування яких він зазначив в п.З постанови від 05.08.2011 р. про відкриття виконавчого провадження №28039115.

Ст. 50 Закону передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

В пункті 2 постанови державного виконавця від 20.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження зазначено: "Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення".

Тобто, ст. 50 Закону та оскаржувана постанова підтверджують те, що штраф за невиконання рішення та акт про невиконання рішення суду не є заходами примусового виконання, так як вони не можуть бути скасовані при закінченні виконавчого провадження.

Крім того, із змісту ст. 50 Закону та змісту оскаржуваної постанови витікає, що при виконанні будь-якого рішення суду державний виконавець зобов'язаний застосувати заходи примусового виконання рішення.

Згідно ст. ст. 75-79 Закону та п.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, якщо рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, не виконується боржником, то державний виконавець виконує рішення суду примусово, а саме : здійснює примусове вселення та забезпечує безперешкодний доступ особи, що вселяється, до приміщення; здійснює примусове виселення, а у разі ненадання особі, що виселяється, іншого житлового приміщення, державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення; у разі невиконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець сам уживає заходів до виконання -вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп, передає їх легалізуючому органу та органу внутрішніх справ.

Тобто, із змісту цих статей Закону та норм Інструкції також витікає, що державний виконавець не має права обмежуватись лише накладенням на боржника штрафу та складанням акту про невиконання рішення, а має здійснювати заходи примусового виконання рішення.

Державний виконавець Колпаков В.О., посилається в оскаржуваній постанові на ч.З ст. 75 Закону, але при цьому поза увагою державного виконавця залишилась ч.2 ст. 75 Закону, відповідно до якої якщо рішення не виконане і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом.

Повноваження державного виконавця визначені ст. 11 Закону "Про виконавче провадження". Частина 3 цієї статті містить 19 підпунктів, які визначають повноваження державного виконавця. Пункт 20 статті 11 встановлює, що державний виконавець здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пункт 8 ст. 11 та ст. 36 Закону, зокрема, передбачають, що державний виконавець за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Державним виконавцем це повноваження при виконанні рішення суду не використане. В оскаржуваній постанові від 20.04.2012 р. відсутнє пояснення причин невикористання державним виконавцем такого повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний роз'яснити сторонам їхні права та обов'язки. Проте, за весь період виконавчого провадження -з 05.08.2011 р. по 20.04.2012 р., державний виконавець не роз'яснив Профспілці ВАТ "ХБК" те, що є обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, та те, що у стягувана є право на звернення до суду з заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення суду.

Таким чином, не використавши всі передбачені Законом повноваження та заходи примусового стягнення державний виконавець не мав підстав для закінчення виконавчого провадження.

Державним виконавцем по виконавчому провадженню № 28039115 допущені порушення вимог ст. 75 Закону. Так відповідно до ч. 1 зазначеної статті державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання. Але з Інформації про виконавче провадження видно, що строк добровільного виконання встановлено до 15.08.2011 р., перевірка виконання проведена та накладено штраф - 07.12.2011 р.

Відповідно до ч.2 ст. 75 Закону у разі невиконання вимог щодо добровільного виконання рішення державний виконавець накладає на боржника штраф і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Проте перший штраф накладено 07.12.2011 р., перевірка виконання відбулась та повторно штраф накладено 11.01.2012 р.

Постановою від 07.12.2011 р. про накладення штрафу боржнику надано новий строк для виконання рішення суду - до 15.12.2011 р. Постановою від 11.01.2012 р. боржнику надано строк для виконання рішення суду - до 15.12.2011 р.

Повторно штраф накладено на боржника постановою від 02.02.2012 р., а постановою від 20.04. 2012 р. виконавче провадження безпідставно закінчено.

В оскаржуваній постанові від 20.04.2012 р. державний виконавець не зазначив, які саме заходи з примусового виконання рішення суду ним були здійснені, не навів факти які б доказували, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника, порушив строки перевірки виконання боржником рішення та строки накладення штрафів.

Враховуючи, що спір між ВАТ "ХБК" та Профспілкою ВАТ "ХБК" є майновим і ВАТ "ХБК" за цим спором зобов'язане сплатити грошові кошти, державний виконавець зобов'язаний був застосувати такий примусовий захід як арешт майна боржника, або інший примусовий захід, спрямований на вилучення у ВАТ "ХБК" грошових коштів у сумі боргу та передачі цих грошових коштів стягувачу.

Державний виконавець неправомірно застосував у виконавчому провадженні №28039115 частину 3 статті 75 Закону, не використав інші норми Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють права та обов'язки державного виконавця, регулюють порядок примусового виконання рішень суду.

Таким чином, постанова від 20.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження №28039115 є необґрунтованою та неправомірною, в зв'язку з чим суд визнає її недійсною.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Скаргу первинної профспілкової організації профспілки ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області від 20.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження № 28039115.

Суддя Н.О. Задорожна