Ухвала

від 20.06.2012 по справі 2а/1570/4794/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р.Справа № 2а/1570/4794/2011

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Косцової І.П., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2011 року ВАТ (нині ПАТ ) «Одеський кабельний завод «Одескабель»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2011 року №0000261630 і №0000251630.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»вказувало, що за результатами документальної планової невиїзної перевірки відповідач дійшов хибного висновку про наявність розбіжностей по податковим зобов'язанням за період з 2008-2010 року на суму 541103,26 грн. та по податковому кредиту за період з 2008-2010 року на суму 681628,94 грн. На думку позивача, ці висновки є помилковими, оскільки перевірка проводилась лише з використанням даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тобто взагалі без дослідження первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»- задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 08.04.2011 року №0000251630 та №0000261630.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

04.01.1996 року ВАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»(станом на момент розгляду і вирішення справи - Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель» ) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа, ідентифікаційний код 05758730, місцезнаходження: 65013, м.Одеса, Миколаївська дорога, 144. (т.1 а.с.86, т.2 а.с.235-236, 237-262 ).

04.07.2000 року ПАТ «Одескабель»взято на облік в органах державної податкової служби за №199 та перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (т.2 а.с.2 ).

12.07.2000 року позивачу видане Свідоцтво №21223115 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.87).

18.03.2011 року позивачем отримано лист відповідача від 17.03.2011 року №8996/10/16-354 «Щодо відпрацювання розбіжностей»(т.2 а.с.4), відповідно до якого, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, на виконання Розпорядження ДПА України від 09.03.2011 року №67-р «Про проведення інвентаризації залишків невідшкодованих сум ПДВ», за результатами автоматизованого співставлення були встановлені розбіжності по податковим зобов'язанням на загальну суму на 654160,72 грн., по податковому кредиту - на суму 858900,60 грн., в тому числі контрагенти, з якими встановлено розбіжність більше 100 тис. грн.: за грудень 2008 року податкові зобов'язання з підприємством ТОВ «СВ Телеком»(код 30854861 ) в сумі 110015,58 грн.; за жовтень 2008 року податковий кредит з підприємством ВАТ «Пластваєр»(код 35960892 ) в сумі 166028,27 грн., та надає перелік розбіжностей по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів (в першу чергу контрагенти, які мають стан відмінний від «0» ). Також, в цьому листі зазначено, що на підставі п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23.12.2010 року №2856-УІ ), відповідач пропонує усунути всі наявні розбіжності шляхом подання уточнюючих розрахунків.

На зазначений лист відповідача, позивач направив свою письмову відповідь від 21.03.2011 року №130-юр (т.2 а.с.5 ), згідно змісту якої, ВАТ «Одескабель»перевірило надані відповідачем розбіжності та запевняє, що: всі суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, а також первинними документами, за першою подією яких видано такі податкові накладні; всі суми ПДВ, вказаного в податкових накладних, виписаних ВАТ «Одескабель», включені до податкових зобов'язань відповідного податкового періоду та відображені у податкових деклараціях, таким чином, подавати уточнюючі розрахунки немає жодних підстав; а також повідомлено, що позивачем відпрацьовані причини, з яких виникли розбіжності, та щодо розбіжностей більше 100 тис. грн. до листа додані податкові накладні.

В період з 22.03.2011 року по 24.03.2011 року, на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 21.03.2011 року №162 (т.2 а.с.6 ), службовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Одескабель»(код ЄДРПОУ 05758730 ) з питань достовірності даних по наявним розбіжностям по податковим зобов'язанням та по податковому кредиту за період з 01.03.2008 року по 30.11.2010 року. Перевірку проведено з відома керівництва ВАТ «Одескабель»(т.2 а.с.7).

За результатами вказаної перевірки було складено акт №98/16-3/05758730/17 від 24.03.2011 року, з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету (р.27 Декларації ) на загальну суму 147405 грн., в тому числі по періодах: березень 2008 року - на 50484 грн., квітень 2008 року - на 33873 грн., липень 2008 року - на 18052 грн., вересень 2009 року - на 40576 грн., жовтень 2009 року - на 4420 грн.;

- завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника (рядок 25.1 Декларації ) на загальну суму 14280 грн., в тому числі: серпень 2009 року - на суму 979 грн., жовтень 2010 року - на суму 9015 грн., листопад 2010 року - на суму 4286 грн.;

- завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 Декларації ) на загальну суму 1015996 грн., в тому числі по періодах: червень 2008 року - на суму 109228 грн., червень 2009 року - на суму 632362 грн., грудень 2009 року - на суму 5614 грн., червень 2010 року - на суму 186564 грн., серпень 2010 року - на суму 43812 грн., вересень 2010 року - на суму 38356 грн.

30.03.2011 року позивачем були подані заперечення (вих.№132-юр ) на вищезазначений акт перевірки, які були отримані відповідачем 30.03.2011 року (т.1 а.с.20-22 ).

05.04.2011 року відповідачем надано відповідь на ці заперечення, якою висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача, відповідно, без задоволення (т.1 а.с.23-25 ).

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 08.04.2011 року №0000251630 (т.1 а.с.19) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з ПДВ всього у сумі 1030276 грн., у тому числі за: червень 2008 року - 109228 грн., червень 2009 року - 632362 грн., грудень 2009 року - 5614 грн., червень 2010 року - 186564 грн., серпень 2010 року - 43812 грн., вересень 2010 року - 38356 грн.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 08.04.2011 року №0000261630 (т.1 а.с.18) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 184256,25 грн., у тому числі за основним платежем - 147405 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36851,25 грн.

19.04.2011 року на вищезазначені податкові повідомлення-рішення СДПІ позивачем були подані скарги № 140/юр та № 141/юр до ДПА України в Одеській області (т.1 а.с.26-30, 31-35 )., однак рішенням ДПА від 16.06.2011р. №21167/10/25-0007 (т.1 а.с.36-40 ) спірні податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011 року №0000251630 та №0000261630 були залишені без змін, а скарги позивача, відповідно, без задоволення.

В подальшому, так і не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 08.04.2011 року №0000251630 та №0000261630, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка діяльності позивача проводилась лише на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, без дослідження первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, які були надані в судовому засіданні та повністю підтвердили правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за спірний період, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин ), а саме: Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-УІ, Законами України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, «Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затв. Наказом ДПА України 22.12.2010р. №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ).

Згідно з приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.79.1,79.2 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77,78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 83.1 ст.83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Пунктом 6 зазначеного вище Порядку передбачено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, у разі виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства податковий орган має право (а в даному випадку повинен ) витребувати необхідні документи у встановленні строки та провести документальну позапланову виїзну перевірку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вищезазначеного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень ) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного ) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення ) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»також передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Як видно з приписів пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

А відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту ).

Також, при цьому, слід зазначити, що відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, згідно з пп.«б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин ), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання ) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу ), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст.58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян ), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, акт перевірки ґрунтується лише на відомостях отриманих від використання даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тобто без дослідження первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і необхідних заходів щодо проведення позапланової перевірки відповідачем не вжито.

В судовому засіданні суду 1-ї інстанції на підтвердження правильності декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2008 року по 30.11.2010 року представником позивача було надано: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, договори та додатки до них (додаткові угоди, специфікації, реєстри), рахунки, акти виконаних робіт, листування із підприємствами - контрагентами позивача (які звітують по-квартально, а не як позивач -щомісячно ), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які є Додатками 5 до відповідних декларацій з ПДВ. (т.1 а.с.88-229).

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин та системного аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до цілком обґрунтованих висновків про те, що: по-перше:

- податковим органом, в порушення приписів пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.79.1 ст.79 ПК України, документальну перевірку було проведено лише та виключно на підставі податкових декларацій позивача з ПДВ за певний період та даних бази «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

- податковим органом, в порушення вимог п.83.1 ст.83 ПК України, під час проведення даної перевірки підставами для таких висновків перевіряючих стали лише та виключно податкові декларації позивача з ПДВ за певний період та дані бази «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», зокрема без дослідження первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено саме на відповідача.

При цьому, судова колегія ще раз звертає увагу на те, що, як сам зазначив в акті перевірки відповідач, при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями ). Доказів щодо вжиття відповідачем зазначених заходів суду не надано.

По-друге, слід вказати, що законодавцем визначений конкретний перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо ) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з ПДВ контрагентами платника цього податку - законодавець не пов'язує.

По-третє, наданими позивачем письмовими доказами доведено правильність декларування ним податкових зобов'язань та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірний період; а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»- є необгрунтованими та законодавчо безпідставними. Інших доводів та/або доказів щодо обгрунтування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не наведено та не надано.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, разом з тим, слід зауважити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, останнім належним чином зроблено не було.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що зазначені дії та спірне рішення СДПІ дійсно фактично призвели до порушення прав та законних інтересів позивача, а тому відповідно, вони підлягають визнанню протиправними (а рішення - нечинним ), оскільки, в даному випадку, відповідач діяв без дотримання принципів обґрунтованості та розсудливості, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення при їх вчиненні, а також непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Косцова І.П.

Кравець О.О.