Постанова

від 29.09.2008 по справі 3/427

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 29.09.2008 р.                                                         

                                           №

3/427 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є., суддів Арсірія Р.О.,

Цвіркуна Ю.І. при секретарі судового засідання Серпутько Т. С.

Розглянув у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1

до

Міністрерства

праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту

населення в Солом'янському районі міста Києва

 про

 зобов'язання вчинити дії    

У судовому

засіданні 29 вересня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну

частину Постанови.

                                О Б С Т А В И Н

И   С П Р А В И

ОСОБА_1

(надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовом до Міністерства праці та соціальної політики України (надалі

-Відповідач 1) про зобов'язання вчинити дії -виплатити компенсацію за

невикористану у 2006 році путівку на оздоровлення.

Окружним

адміністративним судом було залучено до участі у справі в якості Відповідача 2

Управління праці та соціального захисту населення в Солом'янському районі міста

Києва.

В ході

судового розгляду справи Позивачем були подані доповнення до позовної заяви, в

яких Позивач просив:

- визнати

відмову Міністерства праці та соціальної політики України у здійсненні виплати

ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану путівку до санаторію в 2006 році,

в розмірі середньої вартості путівки в Україні, незаконною;

-

зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити

виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану путівку до манаторію в

2006 році в розмірі середньої вартості путівки в Україні та у відповідності з

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з

порушенням строків їх виплати»№ 2050-ІІІ від 19.10.2000 року виплатити ОСОБА_1

компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати

позивачу середньої вартості путівки до санаторію за 2006 рік.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відмова Відповідача у здійсненні виплати йому

грошової компенсації за невикористану путівку до санаторію у 2006 році в

розмірі середньої вартості путівки в Україні є незаконною та такою, що не відповідає

вимогам чинного законодавства України.

Представник

Відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. В

обгрунтування заявлених заперечень, ним було зазначено, що дії Міністерства

праці та соціальної політики України є такими, що відповідають вимогам чинного

законодавства України. Також представником Міністерства було заявлено про

застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо позовних вимог

ОСОБА_1Представник Відповідача 2 в судовому засіданні в обгрунтування заперечень

на позов зазначив, що порядок надання путівки, розмір та порядок виплати

компенсації вартості санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом

Міністрів України. На час розгляду справи Постанови Кабінету Міністрів України

щодо виплати компенсацій за невикористані путівки на санаторно-курортне

оздоровлення у 2005, 2006 та 2007 роках не прийняті. Позивач, в свою чергу,

протягом 2005-2007 років не звертався із заявою про отримання

санаторно-курортної путівки на оздоровлення, заяву про виплату компенсації

вартості самостійного санатроно-курортного лікування не надав.

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача та представника

Відповідача-1,  всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

                                         В С Т

А Н О В И В

У  відповідь на зверненняОСОБА_1. до Головного

управління соціального захисту населення в м. Києві від 7 серпня 2007 року про

прискорення виплати компенсації за невикористану путівку до санаторію в 2006

році, ним було отримана  відповідь

Виконавчого органу Київської міської ради № 05/1-ф630 від 28.08.2007 р., в якій

Позивачу було роз'яснено про необхідність звернення до Міністерства оборони

України.

4 вересня

2007 року ОСОБА_1. звернувся до Прем'єр-міністра України з листом, в якому

просив сприяння у виплаті грошової компенсації за невикористану путівку до

санаторію в 2006 році в розмірі середньої вартості путівки в Україні в 2006

році,

У відповідь

на лист Позивача ним була отримана відповідь Міністерства праці та соціальної

політики України № 1878/20/132-07 від 13.09.2007 р., в якій Позивачу було

роз'яснено, що всі передбачені законом виплати будуть здійснюватися після

прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної постанови про визначення

розмірів таких виплат.

20 вересня

2007 року ОСОБА_1. звернувся з листом до Міністра праці та соціальноїх політики

України, в якому просив сприяння в прискоренні виплати йому грошової

компенсації за невикористану путівку до санаторію в 2006 році в розмірі

середньої вартості путівки в Україні в 2006 році.

У відповідь

на зазначене звернення Позивачу була надана відповідь Міністерства праці та

соціальної політики України № 2279/20/132-07 від 07.11.2007 р., в якій Позивач

був поінформований про те, що виплати будуть здійснюватися після прийняття

Кабінетом Міністрів України постанови про визначення розмірів середньої вартості

путівки.

Відповідно

до пункту 4 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції

закону від 09.07.2007 р.) особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті

14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 4) позачергове

щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх

бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом

Міністрів України.

Відповідно

до положень статті 63 Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією

цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Згідно

пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм,

пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 20.09.2005 р. № 936 виплати компенсацій та допомог громадянам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється уповноваженим

органом соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян.

Судом не

приймаються твердження представників відповідачів про те, що на момент

звернення Позивача не були прийняті відповідні постанови Кабінету Міністрів

України.

На час

звернення Позивача до Головного управління соціального захисту населення в м.

Києві 7 серпня 2007 року був чинним Порядок планування та здійснення видатків

на виплату грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування

автомобілів та транспортне обслуговування, грошової компенсації вартості

санаторно-курортного лікування окремим категоріям інвалідів, затверджений

наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства

фінансів України, Державного казначейства України від 15 жовтня 2001 р. N

422/465/181, яким регулюється питання виплати грошової компенсації за

невикористане право на санаторно-курортне лікування інвалідам війни.

Відповідно

до вимог частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд

при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до

якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та

визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з

положенням частини 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України

забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів

неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює

спірні відносини.

Відповідно

до статті 3 Конституції України людина, 

її  життя  і здоров'я, 

честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні

найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та  їх 

гарантії  визначають  зміст 

і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за

свою діяльність.  Утвердження  і 

забезпечення  прав  і 

свобод людини є головним обов'язком держави.

 Згідно вимог статті 6 Конституції України

органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у

встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає

увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають

підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно

до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Відповідно

до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій

вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на

обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що

мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач

повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для

правильного вирішення конкретного питання.

Суд вважає,

що для цього Відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що

мають значення у даній справі. Несприятливе для особи рішення повинно бути

вмотивованим. Доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення

суду не надано.

Суд звертає

увагу сторін на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття

невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними

обставинами.

          На думку суду, під рішеннями суб'єкта

владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства

України необхідно розуміти також і правові акти індивідуальної дії, тобто

рішення, дія яких поширюється на конкретних осіб або як стосуються конкретної

ситуації, і які є актом одноразового, як у випадку з Позивачем, застосування

норм права.

Виходячи з

положень Кодексу адміністративного судочинства України, під діями суб'єкта

владних повноважень необхідно розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив

на права, свободи та інтереси фізичних осіб.

Абзацом  2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного

судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б

гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина,

інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

суб'єктів владних повноважень.

Таким чином,

керуючись частиною 1 статті 2 та абзацом 2 частини 2 статті 162 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про

доцільність з урахуванням обставин даної справи, зобов'язати Відповідача

повторно розглянути питання щодо виплати компенсації за невикористану у 2006

році путівку на оздоровлення.

Частиною 1

статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і

вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності

сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом

їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.     

Виходячи з

меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства

України та матеріалів справи, з урахуванням принципу верховенства права та з

метою забезпечення  захисту прав, свобод

та інтересів особи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві

посилання Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що

підлягають задоволенню частково.

Позивач, як

особа, що у встановленому законом порядку віднесений до першої категорії

постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також є інвалідом ІІ групи,

звільнений від сплати судових витрат.

          На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу

адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний

позов задовольнити частково:

1.          Зобов'язати  Міністерство праці та соціальної політики

України та Управління праці та соціального захисту населення у Солом'янському

районі м. Києва повторно розглянути питання про забезпечення виплати ОСОБА_1

грошової компенсації за невикористану путівку до санаторію в 2006 році

відповідно до вимог чинного законодавства України.

 2.  В

задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо

таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,

але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за

правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча

Суддя                                                                               

Н. Є.  Блажівська

    Судді                                                                                                     

Р.О. Арсірій

Ю.І. Цвіркун