Ухвала

від 05.07.2012 по справі 13/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

У Х В А Л А

05.07.12 Справа № 13/180.

Розглянувши заяву Комунальної установи "1-а міська лікарня" Антрацитівської міської ради про розстрочення виконання рішення по справі за позовом

Ремонтно-будівельного Управління відділу капітального будівництва Антрацитівського міського Виконавчого комітету, м. Антрацит Луганської області

до Антрацитівської міської Комунальної установи Центральна міська лікарня, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 62396 грн. 93 коп.

суддя Яресько Б.В.

при секретарі Чорній І.М.

за участю:

від позивача - представник не прибув ;

від відповідача - ОСОБА_1, доручення № 433 від 07.03.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ : рішенням господарського суду Луганської області по справі № 13/180 від 26.05.2005 позов задоволено частковою, стягнуто з Антрацитівської міської комунальної установи Центральна міська лікарня, Луганська область, м. Антрацит, вул. Толстоусова, 1 ідентифікаційний код 01983466 на користь Антрацитівського ремонтно-будівельного управління відділу капітального будівництва виконавчого комітету м. Антрацит, вул. Толстого 1а, ідентифікаційний код 24195286 борг у сумі 62396 грн. 40 коп., державне мито у сумі 623 грн. 97 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення видано наказ.

Комунальною установою "1-а міська лікарня" Антрацитівської міської ради 26.06.2012 до господарського суду Луганської області подано заяву №1000 від 20.06.2012 про розстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 13/80 від 26.05.2005 до 30.12.2012.

В обґрунтування заяви відповідач зокрема посилається на те, що гроші на рахунок відповідача надаються невеликими сумами, яких недостатньо для сплати боргу єдиним платежем.

Позивач участі представника не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не надав.

Суд розглянувши заяву дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у абзаці першому п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26.12.2003 року №14", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/.

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19 березня 1997 р. § 40).

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.

Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу на те, що заявником не надано жодного документального підтвердження того, що фінансовий стан боржника покращиться після надання відстрочення виконання рішення.

Крім того суд наголошує на тому що рішення господарського суду Луганської області у продовж більше 7 років відповідачем залишається не виконаним.

З врахуванням вище зазначеного суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 38, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Суддя Б.В. Яресько