Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-6662/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року 09:31 № 2а-6662/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року № 0001942209

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 10.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 695/9/10-109 від 20.09.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року № 0001942209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6662/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.06.2012 р. представником позивача було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.04.2012 р. № 0001942209 про збільшення (донарахування) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 275 650,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 68 913,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276 650 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Комплекс Айсем АГ», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; виконання договірних відносин підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а сплата коштів по договірних відносинах -виписками банку по особовому рахунку позивача, а також контрагентом позивача ТОВ «Комплекс Айсем АГ»суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, були в повній мірі визначені (задекларовані) для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276 650 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки перевіркою ТОВ «Аквамет», що був контрагентом ТОВ «Комплекс Айсем АГ»по третьому ланцюгу правовідносин, встановлено не додержання вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів ТОВ «Аквамет»з його контрагентами, то відповідно і правовідносини позивача із ТОВ «Комплекс Айсем АГ»(який мав правовідносини з ТОВ «Аквамет»по третьому ланцюгу), - є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Арком ЛТД», код ЄДРПОУ 35427348, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Комплекс Айсем АГ»за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 30.03.2012 року № 91/22-9/35427348, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276 650 грн., у т.ч.:

- за серпень 2011 року - 148 542 грн.;

- за вересень 2011 року -127 108 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 13.04.2012 р. № 0001942209 про збільшення (донарахування) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 275 650,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 68 913,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2012 р. № 0001942209, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 р. № 0001942209, що оскаржується позивачем в даній адміністративній справі, податковий орган в Акті перевірки позивача від 30.03.2012 року № 91/22-9/35427348, посилається виключно на те, що перевіркою ТОВ «Аквамет», що був контрагентом ТОВ «Комплекс Айсем АГ» по третьому ланцюгу правовідносин, встановлено не додержання вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів ТОВ «Аквамет»з його контрагентами, а відповідно податковий орган вважає, що і правовідносини позивача з ТОВ «Комплекс Айсем АГ»(який мав правовідносини з ТОВ «Аквамет»по третьому ланцюгу), - є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, відповідачем в Акті перевірки позивача було зроблено висновок, що укладені ТОВ «Арком ЛТД»та ТОВ «Комплекс Айсем АГ» правочини щодо господарських операцій з придбання (поставки) товару (радіостанцій та комплектуючих), не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними. На підставі зазначеного відповідачем було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із штрафними санкціями.

Однак, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем , договірні відносини ТОВ «Арком ЛТД»та ТОВ «Комплекс Айсем АГ»щодо придбання (поставки) товару (радіостанцій та комплектуючих), відбувалися з дотриманням сторонами вимог, які були передбачені законодавством України на момент здійснення таких правочинів, зокрема позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента , виконання договірних відносин підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а сплата коштів по договірних відносинах -виписками банку по особовому рахунку позивача, а також контрагентом позивача ТОВ «Комплекс Айсем АГ»суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, були в повній мірі визначені (задекларовані) для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність кожної особи (в тому числі і платника ПДВ) має індивідуальний характер і поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цією особою. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є незаконним.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача не було роз'яснено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Аквамет», із яким позивач взагалі не мав жодних правовідносин .

Також в Акті перевірки позивача, контролюючий орган зазначає, що при здійснені правочинів між ТОВ «Арком ЛТД»та ТОВ «Комплекс Айсем АГ», сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, та відповідно є недійсними (нікчемними), внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на вказане, суд зазначає, що Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Комплекс Айсем АГ»з ознаками нікчемності.

Так, ст.228 ЦК України встановлено, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, а саме, якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства може бути визнаний недійсним тільки у судовому порядку.

Однак, в Акті перевірки відсутні будь-які дані, які б в установленому порядку підтверджували те, що правочини, укладені позивачем із зазначеним контрагентом були спрямовані на порушення публічного порядку, чи такі правочини були визнані недійсними в судовому порядку, та крім того, таких доказів не було надано відповідачем в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи надані позивачем до матеріалів справи документи (докази), та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд не може погодитися із такими висновками податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між ТОВ «Комплекс Айсем АГ», оскільки сторонами були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Крім того, як видно з податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Комплекс Айсем АГ», що наявна в матеріалах справи, останнім було в повній мірі визначено податкові зобов'язання по правовідносинах із ТОВ «Арком ЛТД»для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доказів, щодо наявності в ТОВ «Комплекс Айсем АГ»податкової заборгованості перед Державним бюджетом в розрізі позивача - відповідачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, та не було заперечено представником відповідача, станом на час розгляду даної адміністративної справи, контрагент позивача ТОВ «Комплекс Айсем АГ»є зареєстрованим в ЄДРПОУ, свідоцтво платника ПДВ є чинним, та товариство звітує до податкового органу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм податкового законодавства, ТОВ «Комплекс Айсем АГ», яке було та є зареєстрованим платником ПДВ, поставило товар позивачу, та виходячи з договірної ціни товару, належним чином оформило та надало позивачу податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи):

- в серпні 2011 р. на суму 932 485,20 грн., в т.ч.:

№ 105 від 01.08.2011 р. на суму 75 040,80 грн., в т.ч. ПДВ - 12 506,80 грн.;

№ 203 від 02.08.2011 р. на суму 43 890,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 315,00 грн.;

№ 1006 від 10.08.2011 р. на суму 41 770,80 грн., в т.ч. ПДВ - 6 961,80 грн.;

№ 1503 від 15.08.2011 р. на суму 49 748,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8 291,40 грн.;

№ 1603 від 16.08.2011 р. на суму 595 504,80 грн., в т.ч. ПДВ - 99 250,80 грн.;

№ 1608 від 16.08.2011 р. на суму 37 764,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 294,00 грн.;

№ 1904 від 19.08.2011 р. на суму 39 350,40 грн., в т.ч. ПДВ -6 558,40 грн;

№ 2509 від 25.08.2011 р. на суму 49 416,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 236,00 грн;

- у вересні 2011 р. на суму 763 306,20 грн., в т.ч.:

№ 110 від 01.09.2011 р. на суму 258 686,40 грн., в т.ч. ПДВ - 43 114,40 грн.;

№ 111 від 01.09.2011 р. на суму 36 231,60 грн., в т.ч. ПДВ - 6 038,60 грн.;

№ 204 від 02.09.2011 р. на суму 100 743,60 грн., в т.ч. ПДВ - 16 790,60 грн.;

№ 504 від 05.09.2011 р. на суму 259 254,60 грн., в т.ч. ПДВ - 43 209,10 грн.;

№ 505 від 05.09.2011 р. на суму 108 390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 065,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем за результатами правовідносин із ТОВ «Комплекс Айсем АГ»(товарність яких підтверджена позивачем в судовому засіданні), на підставі отриманих податкових накладних, було правомірно відображено в податковій звітності суми податкового кредиту, а саме:

- за серпень 2011 року - 148 542 грн.;

- за вересень 2011 року -127 108 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.04.2012 року № 0001942209 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року № 0001942209.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року № 0001942209.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 13.04.2012 р. № 0001942209 про збільшення (донарахування) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 275 650,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 68 913,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 15.06.2012 р.