Постанова

від 13.06.2012 по справі 1170/2а-1153/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія Справа № 1170/2а-1153/12

Категорія статобліку 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі -Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промконтрактсервіс»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення від 12.12.2011 року №0001792360, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2012 року Приватне підприємство «Промконтрактсервіс» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 12.12.2011 року №0001792360 (далі -оскаржуване податкове повідомлення -рішення).

11.05.2012 року у судовому засіданні, проголошеною ухвалою, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Промконтрактсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносин з ПП «Спец -Тех - Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»за період травень та липень 2011 року, результати якої оформлено відповідним актом перевірки від 28.11.2011 р. №138/2306/31203987 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2011 року №0001792360, яким позивачеві збільшено зобов'язання по сплаті податку на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями всього на суму 51453,00 грн.

Позивач вважає, що податковим органом розпочато та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Промконтрактсервіс»з порушенням норм с. 78, ст.79 ПК України. Дані дії призвели до порушення прав платника податків (ПП «Помконтрактсервіс»), зазначених в ст. 17 ПК України, а саме в п.п. 17.1.6 -бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із затвердженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; п.п. 17.1.8 -вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

На думку позивача, висновки перевіряючого, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а своїми діями по проведенню вищезазначеної перевірки податковий орган вчинив порушення норм ПК України, що призвело до порушення прав позивача, як платника податків.

У судове засідання з'явився представник позивача Тютюник Р.В., який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача Івашкін О.В. просив суд відмовити в задоволенні позовну, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 56 - 58).

Представник відповідача в письмових заперечення на позов зазначив, що податковою перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за період травень та липень 2011 року щодо придбання ПП «Промконтрактсервіс»товарів (робіт, послуг) у контрагентів -постачальників ПП «Спец -Тех -Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2006 року було затверджено статут ПП «Промконтрактсервіс»(а.с. 11 -17). Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 15.11.2000 року №1 444 120 0000 003026 (а.с. 19). Відповідно до довідки АА №018433 з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України позивач є юридичною особою (а.с. 18).

14.10.2011 позивачу надано запит вих. №37982/10/23-6 відповідача про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Спец -Тех -Агро», ПП «Тех -Агро -Буд»та ТОВ «Житлобуд -БК»за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року (а.с. 89). 21.10.2011 року позивачем надано відповідь вих. №55, в якій зазначено, що отримання органами ДПС інформації потребує необхідних підстав, визначених Податковим Кодексом України, але відповідачем не зазначено жодної обґрунтованої підстави (а.с. 90).

25.11.2011 року посадовою особою відповідача на підставі наказу відповідача від 24.11.2011 року №3672 (а.с. 20) та повідомлення від 24.11.2011 року №590/23-6 (а.с. 21) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Промконтрактсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Спец -Тех -Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»за період травень та липень 2011 року. В результаті проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки від 28.11.2011 року №138/23-6/31203987 (далі -акт перевірки) (а.с. 80 -89).

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за травень 2011 року щодо придбання ПП «Промконтрактсервіс»товарів (робіт, послуг) у контрагентів -постачальників ПП «Прогрес -Трейд», ПП «Спец - Тех -Агро»товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст.629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини: п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -IV (із змінами та доповненнями) в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 21.05.2011 року всього в розмірі 51452 грн., у тому числі: за травень 2011 року в сумі 51452 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 12 грудня 2011 року №0001792360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 51453 грн., у тому числі за основним платежем 51452 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. (а.с. 40).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Спец -Тех -Агро»олії та макухи соняшникової, позивач надав до суду такі первинні документи: податкову накладну від 04.05.2011 року №94 на загальну суму з ПДВ 157485,76 грн., податкову накладну від 24.05.2011 року №102 на загальну суму з ПДВ 2046,00 грн. (а.с. 66, 69), видаткову накладну від 04.05.2011 року №РН-0000094 на загальну суму з ПДВ 157485, 76 грн., видаткову накладну від 24.05.2011 року №РН -0000102 на загальну суму з ПДВ 2046, 00 грн. (а.с. 67, 70) ) та докази оплати за придбану продукцію (а.с. 68).

На підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Прогрес -Трейд»олії соняшникової, позивач надав до суду такі первинні документи: податкову накладну від 04.05.2011 року №42 на загальну суму з ПДВ 308711,04 грн. (а.с. 71), видаткову накладну від 04.05.2011 року №РН -000042 на загальну суму з ПДВ 308711,04 грн. (а.с. 72) та докази оплати за придбану олію (а.с. 73).

Жодного господарського договору, укладеного між позивачем та контрагентами ПП «Спец -Тех - Агро»та ПП «Прогрес -Трейд» позивачем до суду не було надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору .

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками . Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Представник позивача не надав до суду доказів, які б свідчили про укладення між ним та його контрагентами ПП «Спец -Тех - Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»договорів у спрощений спосіб, як не надав доказів того, що сторонами при укладенні зазначених господарських договорів були погоджені предмет, ціна та строк дії договорів.

Позивач не надав під час розгляду справи у суді доказів, які б підтверджували факти придбання позивачем у ПП «Спец -Тех -Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»олії та макухи соняшникової, їх фактичного отримання, оприбуткування позивачем, перевезення (транспортування) продукції , зберігання продукції на складі або в іншому приміщенні, як і не надав доказів продажу цієї продукції іншим контрагентам з метою отримання прибутку від даних операцій .

Позивач надав до суду докази, на підставі яких встановлено, що 01.12.2011 року між ПАТ «Технотранссервіс» та ПП «Промконтрактсервіс»укладено договір оренди №2, а саме на оренду складу на 400 куб. м., адміністративне приміщення площею 13 м2, склад для зберігання зернових масляничних культур площею 300м2, в приміщені А, виробничий корпус Ж, Ж1с. Відповідно до п.п. 4. 1 п. 4 даного договору місячна оренда приміщення складає 2500,00 грн. в місяць в тому числі з ПДВ 416,67 грн. Оренда складу для зберігання зернових масляничних культур площею 300м2, в приміщені А, виробничий корпус Ж,Ж1 складає 2000,00 грн., адміністративне приміщення складає 500 грн. (а.с. 115), про що було складено акт приймання -передачі від 01.12.2011 року (а.с. 116). 01.01.2012 року до даного договору було укладено додатковий договір оренди, в якому внесено зміни до п.п. 4.1 п. 4, а саме місячна оренда приміщення складає 7500 грн. в місяць в тому числі з ПДВ 1250,00 грн. (а.с. 117).

Але позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факти використання орендованих приміщеннь під час здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами ПП «Спец -Тех -Агро», ПП «Прогрес -Трейд».

Натомість, відповідачем до суду надано акт від 10.11.2011 року №1212/1520/36978261 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Спец -Тех -Агро»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, серпень 2011 року».

З акта вбачається, що ПП «Спец -Тех -Агро»порушило вимоги п.3 ст. 5, ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436 -IV (із змінами та доповненнями), п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), п.185.1 ст. 185, п.п. а) п.187.1 ст. 187 п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями;

- п.1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями;

- ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435 -IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП «Спец -Тех -Агро», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В матеріалах справи є акт від 15.11.2011 року №1258/1520/36978298 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Прогрес -Трейд»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року (а.с. 91 -101).

В ході перевірки встановлено, що ПП «Спец -Тех -Агро»порушено вимоги п.3 ст. 5, ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436 -IV (із змінами та доповненнями), п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), п.185.1 ст. 185, п.п. а) п.187.1 ст. 187 п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями;

- п.1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI із змінами та доповненнями;

- ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435 -IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ПП «Спец -Тех -Агро», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача ПП «Спец -Тех -Агро», ПП «Прогрес -Трейд»фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій, а саме, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Спец -Тех -Агро»та ПП «Прогрес -Трейд»продукції.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між ним та його контрагентами, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача було доведено законність прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 12.12.2011 року №0001792360 було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.06.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко