Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а/1770/1531/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1531/2012

11 червня 2012 року 18год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 ,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт - Плюс"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт-Плюс» (по тексту постанови - «Магніт-Плюс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (по тексту постанови - ДПІ в м. Рівне ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004582342 від 29 грудня 2011 року.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Згідно заявленого збільшення просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004572342 №0004582342 від 29 грудня 2011 року.

Вказує на ту обставину, що ДПІ в м. Рівне була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Пiвдeнь-Aгpocepвic,» (код ЄДРПОУ 37009585) за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, по результатам якої був складений акт перевірки № 1510/23-100/30504354 від 21.12.2011 року. Відповідачем, на підставі вказаного акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004572342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланням на п.5.1, п.п.5.2.1п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України № 238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, т.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 50792,00 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 11505,50 грн. до позивача; податкове повідомлення-рішення № 0004582342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланнями на п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123,п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість у розмірі 40633,00 та застосовані штрафні санкції на суму 9204,50 грн. позивачу.

Зазначає, що керуючись ст.56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про Результати розгляду скарги, прийнятого ДПС України за № 6063/6/10-2115 від 05.04.2012 року, отриманого позивачем 09 квітня 2012 року, скаргу залишено без задоволення.

З таким висновком не погоджується.

Позивач, звертає увагу суду, що всі суми податкового кредиту з ПДВ сформовані ТОВ " Магніт-Плюс" на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності. Зазначені первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Крім того, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.7 Закону України "Про Податок на додану вартість", а особа, що їх видала, була зареєстрована, в установленому законодавством порядку, як платник ПДВ, на момент здійснення правочинів, а пізніша ануляція свідоцтва платника ПДВ пов'язана із переходом на спрощену систему оподаткування, за ставкою 10%.

Вважає, що податковий орган не мав права виключати з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, які за власним суб'єктивним переконанням відповідача виписані по безтоварному правочину.

Крім того, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача був включений, і зараз включеним, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15 травня 2003 року , платник податків не може нести відповідальність за порушення законодавства (якщо такі мали місце) контрагентом.

Актом перевірки № 1510/23-100/30504354 від 21.12.2011 року встановлене завищення валових витрат та донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Таке завищення було встановлене відповідачем на підставі інформації, про те, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа №01201000109, порушена по факту фіктивного підприємництва з використанням контрагента позивача - ПП "Південь-Агросервіс". На підставі вказаної інформації, із посиланнями на аналіз звітності контрагента (в частині визначення виробничих трудових потужностей), положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. , відповідач, одноособово визнає правочини, вчинені із зазначеним контрагентом безтоварними.

У судовому засіданні, представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Просили позов задовольнити повністю, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004582342 від 29 грудня 2011 року, №0004572342 від 29 грудня 2011 року.

У судовому засіданні, представник відповідача щодо заявленого заперечувала. Оголосила заперечення, які долучила до матеріалів справи (а.с. 172-173). Просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ в м. Рівне №1651 від 08.12.2011р. та направлення від 08.12.2011 року №1692/23-100, виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівне, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби 1 рангу, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відповідно до пп.78.1.11 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81 п.82.2 ст.82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vf із змінами і доповненнями проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Магніт-Плюс» код ЄДРПОУ 30504354 (скорочена назва ТОВ фірма «Магніт-Плюс») з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Південь-Агросервіс» (код 37009585) за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011 р.

За наслідками проведеної перевірки було складно акт №1510/23-100/30504354 від 21.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

П.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями внаслідок завищення валових витрат у IV кварталі 2010 року в розмірі 184070 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за IV кварталах 2010р. на суму 46018 грн., та завищення валових витрат у І кварталі 2011 року в розмірі 19094 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І кварталі 2011р. на суму 4774 грн. ;

пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.198.2, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за 2755-VІ та п.16 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969 і №1401/18696 від 29.12.2010р., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 40633 грн., а саме: за жовтень 2010р. на суму 18400 грн., за листопад 2010р. - 4600 грн., за грудень 2010р. - 13814 грн., за січень 2011 р. - 3819 грн.

Як встановлено судом, на підставі вказаного акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004572342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланням на п.5.1, п.п.5.2.1п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України № 238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, т.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 50792,00 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 11505,50 грн. до позивача; податкове повідомлення-рішення № 0004582342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланнями на п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123,п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість у розмірі 40633,00 та застосовані штрафні санкції на суму 9204,50 грн. позивачу.

Позивач на підставі ст.56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про Результати розгляду скарги, прийнятого ДПС України за № 6063/6/10-2115 від 05.04.2012 року, отриманого позивачем 09 квітня 2012 року, скаргу залишено без задоволення.

Як встановлено судом, підставою для прийняття ДПІ в м. Рівне оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок в Акті, про те, що правочин укладений між Позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» (код 37009585) не спричинив реального настання правових наслідків, що призвело до порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проводив господарські операції з ПП «Південь-Агросервіс», що підтверджено наданими в ході перевірки наступними документами:

Податкова накладна№1843 від29.10.2010р.виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ «Магніт-Плюс» на загальну суму 42000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.;

Податкова накладна №2515 від 29.10.2010р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 49800,00 грн. в т.ч. ПДВ 8300,00 грн.;

Податкова накладна №2514 від 29.10.2010р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 18600,00 грн. в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.;

Податкова накладна №2877 від 19.11.2010р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 27600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4600,00 грн.;

Податкова накладна №43205 від 10.12.2010р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 91800,00 грн. в т.ч. ПДВ 15300,00 грн.;

Податкова накладна №3393 від 19.12.2010р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 30000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.;

Податкова накладна №23 від 04.01.2011р. виписана ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірма «Магніт-Плюс» на загальну суму 22912,32 грн. в т.ч. ПДВ 3818,72 грн.;

Видаткова накладна б/н від 29.10.2010р. на суму 18600 грн. в т.ч. ПДВ 3100 грн.;

Видаткова накладна №3205 від 10.12.2010р. на суму 52884 грн. в т.ч. ПДВ 8814 грн.;

Видаткова накладна б/н від 04.01.2011р. на суму 22912,32 грн. в т.ч. ПДВ 3818,72 грн.;

Акт №1 приймання виконаних робіт за листопад 2010р. ПП «Південь-Агросервіс» для ТОВ фірми «Магніт-Плюс» на суму 27600 грн. в т.ч. ПДВ 4600 грн.;

Акт №УСО-023 від 30.10.2010р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП «Південь- Агросервіс» для ТОВ фірми «Магніт-Плюс» на суму 91800 грн. в т.ч. ПДВ 15300 грн.

Банківські виписки, що підтверджують оплату ТОВ фірма «Магніт-Плюс» для ПП «Південь-Агросервіс» на суму 198500,00 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом, відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Реальність господарських операцій підтверджується рядом досліджених у судовому засіданні документів:

- Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.06.2012 року щодо контрагента позивача - ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПІВДЕНЬ АГРОСЕРВІС".

- Копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи контрагента - ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПІВДЕНЬ АГРОСЕРВІС".

- Копія Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагента - ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПІВДЕНЬ АГРОСЕРВІС".

- Витяг з офіційного сайту ДПС України про те, що, на момент здійснення господарських операції із позивачем, контрагент - ПІВДЕНЬ АГРОСЕРВІС" мав свідоцтво платника ПДВ.

- Копія Договору поставки, із додатком.

- Копія Договору на виконання підрядних робіт.

- Копію акту здачі-прийняття робіт.

- Копія акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в.

- Копії виписок банку.

- Копія Договору поставки № 08-10/2010 від 20.10.2010 року, із додатком.

- Копія видаткової накладної № РН-000022 від 08.11.2010 року.

- Копія податкової накладної № 55 від 29.10.2010 року.

- Копія довіреності № 2520 від 08.11.2010 року.

- Копія, виписки банку від 28.10.2010 року, про отримання коштів від покупця.

- Копія Договору підряду № 038/ПР від 28.09.2010 року, із договірною ціною.

- Копія довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за жовтень 2010 року.

- Копії виписок банку, про отримання коштів від замовника, 2 шт.

- Копія Договору підряду №04/11/2010 від 04.11.2010 року.

- Копія акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року.

- Копія видаткової накладної № РН-000024 від 16.12.2010.

- Копія податкової накладної № 66 від 16. 12.20І 0 року.

- Копія довіреності № 620 від 16.12.2010 року.

- Копія довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень 2011 року.

- Копія декларацій з податку на прибуток підприємства, позивача, за 2010 рік, та за 1 квартал 2011 року.

- Копія реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року та січень 2011 року .

Крім того, судом встановлено, що укладені між позивачем з . ПП «Південь-Агросервіс» угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи, посилання на зворотнє в акті перевірки в ході розгляду справи в суді не знайшли об'єктивного підтвердження.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15 травня 2003 року , платник податків не може нести відповідальність за порушення законодавства (якщо такі мали місце) контрагентом.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

В законодавчих актах України та в пп.5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Натомість, твердження податкового органу про порушення вказаної вимоги спростовуються рядом наданих письмових доказів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт продажу товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання такого товару, а також сплату коштів продавцю, тому підстави для визнання правочину нікчемним, відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та контрагентом суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що договори, укладені між позивачем і ПП «Південь-Агросервіс» виконані сторонами.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із ПП «Південь-Агросервіс» носили реальний характер.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки №1510/23-100/30504354 від 21.12.2011 року, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004582342 від 29 грудня 2011 року, №0004572342 від 29 грудня 2011 року слід скасувати та визнати протиправними.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0004582342 від 29.12.2011 р., №0004572342 від 29.12.2011 р.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт - Плюс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1121, 35 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.