Ухвала
від 17.10.2012 по справі 2а/1770/1531/2012
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/1531/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2012 р. у справі за позовом ТОВ "Магніт-Плюс" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт - Плюс" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про скасування та визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 29 грудня 2011 року №№ 0004582342, 0004572342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0004582342, 0004572342 від 29.12.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в м. Рівне подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову від 11 червня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартістю".

Судом встановлено, що Державною податкової інспекцією в м. Рівне була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Магніт - Плюс", за результатами якої складено акт від 21.12.2011 року №1510/23-100/30504354.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004572342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланням на п.5.1, п.п.5.2.1п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України № 238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, т.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 50792,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 11505,50 грн. до позивача, та № 0004582342 від 29 грудня 2011 року, яким, із посиланнями на п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123,п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість у розмірі 40633,00 та застосовані штрафні санкції на суму 9204,50 грн. позивачу.

Підставою для прийняття ДПІ в м. Рівне оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок в Акті, про те, що правочин укладений між Позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» не спричинив реального настання правових наслідків, що призвело до порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено , що позивач проводив господарські операції з ПП «Південь-Агросервіс», що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, банківськими виписками.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

В законодавчих актах України та в пп.5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Щодо покликання апелянта на нікчемність договорів укладених позивачем з ПП "Південь - Агросервіс" судом встановлено наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підставі викладено колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Рівному до задоволення не підлягає, постанова Рівненського окружного адміністративного суду прийнята з дотриманням матеріальних та процесуальних норм.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя


Є.В.Одемчук

Повний текст Ухвали виготовлено "22" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ТОВ "Магніт-Плюс" вул. Курчатова, 26/22,м. Рівне,33018 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Держава Україна в особі Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,33029 (рекомендоване з повідомленням)

СудЖитомирський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.10.2012
Оприлюднено15.11.2012
Номер документу27445281
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/1770/1531/2012

Ухвала від 19.07.2012

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Одемчук Є.В.

Ухвала від 19.07.2012

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Одемчук Є.В.

Постанова від 11.06.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Жуковська Л.А.

Ухвала від 11.05.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Жуковська Л.А.

Ухвала від 17.10.2012

Адміністративне

Житомирський апеляційний адміністративний суд

Одемчук Є.В.

Ухвала від 11.05.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Жуковська Л.А.

Постанова від 11.06.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Жуковська Л.А.

Ухвала від 20.04.2012

Адміністративне

Рівненський окружний адміністративний суд

Жуковська Л.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні