Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-3081/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року 16:48 № 2а-3081/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Топало Р.В.,

від відповідача: Корнієнко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» до Окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001194240, № 0001204240 від 15 вересня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД»(далі -позивач, ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД») з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2011 року № 0001194240, № 0001204240.

В судовому засіданні 13.06.2012р. було замінено первинного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків на його правонаступника- Окружну Державну податкову службу Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів, які мали місце між позивачем та ТОВ «Транскрафт» і ТОВ «Арт-Аек». Встановлені відповідачем обставини в обґрунтування нікчемності правочинів, на думку позивача, не підтверджуються фактичними обставинами справи, а за їх наявності можуть виступати лише загальними підставами для визнання правочинів недійсними включно за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач зазначав, що товарно-матеріальні цінності, придбані на підставі укладених договорів з зазначеними контрагентами (плити для стелі, світильними, лампи, доводчики для дверей, замки та ручки для дверей, змішувачі та ін.), були використані для забезпечення поточної господарської діяльності позивача, тому витрати з їх придбання правомірно віднесені до складу валових витрат на підставі отриманих та належним чином оформлених первинних документів. Податковий кредит за наслідками вказаних операцій віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

На час здійснення господарських операцій позивач добросовісно, на його думку, вважав вказаних контрагентів дійсними суб'єктами підприємницької діяльності, тому він не повинен був перевіряти автентичність підписів осіб, які виписували первинні документи.

З огляду на наведене відповідач, на переконання позивача, дійшов хибного висновку про недобросовісність позивача та порушення ним фінансово-економічних інтересів держави, а встановлені відповідачем порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»не підтверджуються фактичними обставинами справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек»не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку. Несплачений позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок невірного відображання показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету. Витрати на підставі видаткових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек», що підписані від імені їх директорів, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, оскільки підписані іншими особами. Таким чином, позивачем в порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» занижено суму податку на прибуток у І кварталі 2010 року на суму 8 790,00 грн.

Крім того, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді: січень2010р. на суму 1526,24 грн., лютий 2010р., на суму 2181,10 грн., березень 2010 р. на суму 3324,0грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 19.08.2011 р. по 26.08.2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Транскрафт»(код ЄДРПОУ 36106570) та ТОВ «Арт-Аек»(код ЄДРПОУ 35828600) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 717/4240/23744453 від 02.09.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

15 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001194240 , яким позивачу за порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 10 988,00 грн., в тому числі основного платежу 8 790,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -2 198,00 грн.;

- податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001204240 , яким позивачу за порушення п.п.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 8 789,00 грн., в тому числі основного платежу 7031,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -1 758,00 грн.

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -залишені без змін.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України»зводиться до безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек».

Як встановлено перевіркою, підприємницька діяльність зазначених підприємств проводилась невстановленими особами, підписи на документах, якими оформлені взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, підписані від імені ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек»неуповноваженими на те особами.

З урахуванням вищенаведеного відповідач дійшов висновку про порушення ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД»п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 8 790,00 грн., та порушення п.п.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7 031,00 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між ПІІ "МакДональдз Юкрейн ЛТД" ((Покупець) та ТОВ "Транскрафт" (Постачальник, в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту) було укладено договір №3 від 01.03.2010р. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та рахунках, в покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору. Загальна сума договору складається з сум, визначених у видаткових накладних, виданих на підставі договору, та не може перевищувати 90000,00 грн. на рік.

Позивачем на виконання умов вказаного договору були отримані ТОВ "Транскрафт" видаткові накладні № РН-0000016 від 09.03.2010 р. на суму 632,58 грн., № РН-0000017 від 09.03.2010р. на суму 707,40 грн., № РН-0000019 від 09.03.2010 р. на суму 1 080,00 грн., № РН-0000020 від 09.03.2010р. на суму 1 266,60 грн. на суму 1 266,60 грн., № РН-0000018 від 09.03.2010р. на суму 2 377,50 грн., № РН-0000022 від 09.03.2010р. на суму 3 313,08 грн., № РН-0000021 від 09.03.2010р. на суму 3 636,72 грн., № РН-0000023 від 10.03.2010р. на суму 3 468,00 грн., № РН-0000024 від 10.03.2010 р. на суму 3 468,00 грн. та податкові накладні № 16 від 09.03.2010 р., № 17 від 09.03.2010 р., № 19 від 09.03.2010 р., № 20 від 09.03.2010р., № 18 від 09.03.2010 р., № 22 від 09.03.2010 р., № 21 від 09.03.2010р., № 24 від 10.03.2010 р., № 23 від 10.03.2010 р. на загальну суму 19 948,88 грн. в т.ч. ПДВ 3 324,98 грн.

Згідно наданих до перевірки реєстрів отриманих податкових накладних ПІІ «МакДональдс Юкрейн Лтд»суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту березня 2010 року у розмірі 3 324,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано суду копії платіжних доручень. Як встановлено перевіркою, станом на кінець періоду, що перевіряється, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Транскрафт" відсутня.

Крім того, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ "Арт-Аек" правовідносини відбувались на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних.

Так, ТОВ "Арт-Аек" були виписані видаткові накладні загальну суму 22 243,86 грн.: № РН-000005 від 11.01.2010р. на суму 371,40 грн., № РН-0000001 від 11.01.2010р. на суму 1 034,40 грн., № РН-0000007 від 11.01.2010р. на суму 3 220,80 грн., № РН-0000018 від 19.01.2010р. на суму 940,20 грн., № РН-0000006 від 11.01.2010 р. на суму 3 590,46 грн., № РН-0000002 від 11.01.2010 р. на суму 4 397,10 грн., № РН-0000017 від 19.01.2010р. на суму 1 049,10 грн., № РН-0000003 від 11.01.2010р. на суму 3 587,40 грн., № РН-0000004 від 11.01.2010р. на суму 4 053,00 грн.; та податкові накладні № 5 від 11.01.2010р., № 1 від 11.01.2010р., № 7 від 11.01.201р., № 20 від 19.01.2010р., № 6 від 11.01.2010р., № 2 від 11.01.2010р., № 19 від 19.01.2010р., № 3 від 11.01.2010р., № 4 від 11.01.2010р., в яких зазначена сума ПДВ у загальному розмірі 3 707,31 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано суду копії платіжних доручень. Як встановлено перевіркою, станом на кінець періоду, що перевіряється, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Арт-Аек" відсутня.

Вартість вказаних товарів, отриманих від ТОВ "Транскрафт" та ТОВ "Арт-Аек" була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за 1 квартал 2010 року на загальну суму 35 160,45 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7 031,00 грн.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Транскрафт" та ТОВ "Арт-Аек" які мають ознаки фіктивних підприємств.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, підтвердженням фактичного здійснення господарської операції є, окрім іншого, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек», оскільки останні, як продавці, не мали трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично були створені без мети здійснення підприємницької діяльності.

Їх засновники та директори - ОСОБА_3 (ТОВ «Транскрафт») та ОСОБА_4 (ТОВ «Арт-Аек») - в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займалися, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені. Зазначені обставини підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи № 05-7675 від 19.07.2011р., (том І, а.с. 75), протоколом допиту ОСОБА_3 від 08 липня 2010 року (том І, а.с. 77-81) та протоколом допиту ОСОБА_4 від 24 вересня 2010 року (том І, а.с. 82-83), а також висновками експертів.

Так, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи № 05-7675 від 19.07.2011р., винесеної слідчим СУ ГУМВС України в Київській обл. старшим лейтенантом міліції Р.В. Стецюком в провадженні СУ УВС України в Київській обл. перебуває кримінальна справа № 05-7675, порушена 05.07.2010 слідчим СВ Бориспільського MB ГУМВС України в Київській обл. за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 1 та 3 ст. 358 КК України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що на початку січня 2010р. невстановлена слідством особа з корисних спонукань та з метою отримання незаконного доходу від вчинення фіктивного підприємництва, залучила до вчинення фіктивного підприємництва мешканця м. Київ, безробітного ОСОБА_3, та шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки, що виразилась у грошовій винагороді у 2000,00 грн., запропонувала останньому стати фіктивним засновником та директором ТОВ «Транскрафт».

З пояснень ОСОБА_3 від 08.07.2010 року, допитаного слідчим СУ ПМ ДПА України Борисенко В.М., вбачається, що останній став засновником та директором ТОВ «Транскрафт»за винагороду та на прохання сторонніх осіб і не мав при цьому наміру здійснювати господарську діяльність. При цьому він розумів, що створюється фіктивне підприємство, яке не має на меті здійснення законної підприємницької діяльності. В подальшому від імені цього підприємства не проводив ніякі операції, а печатку підприємства передав невстановленим особам. Як повідомив ОСОБА_3, фінансову, податкову, статистичну звітність він, як директор та засновник ніколи не підписував, будь-яких робіт, послуг від імені підприємства не надавав (том І, а.с. 77-81).

Крім того, як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи № 05-7675 від 19.07.2011р., у 2008 році невстановленою слідством особою, з метою прикриття незаконної діяльності, було створено ТОВ «Арт-Аек», директором якого був ОСОБА_4

Допитаний ОСОБА_4 показав, що підписав реєстраційні документи ТОВ «Арт-Аек»за винагороду. Про те, що ТОВ «Арт-Аек»здійснює будь-яку господарську діяльність йому не відомо, ніяких документів, крім документів, пов'язаних з реєстрацією підприємства та відкриттям рахунку він не підписував. Як пояснив ОСОБА_4, до здійснення фінансових операцій ТОВ «Арт-Аек»він ніякого відношення не мав, документів не підписував, функцій директора не виконував, про здійснення діяльності вказаного підприємства він не знав.

Крім того, в ході проведення досудового слідства у кримінальній справі встановлено, що ТОВ «Транскрафт»здійснювало господарські взаємовідносини з ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд». Постановою від 29.06.2011р., за матеріалами кримінальної справи № 05-7675, було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів, вилучених у ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд»щодо взаємовідносин з ТОВ «Транскрафт». Відповідно до висновку експерта від 15.07.2011 № 337 підпис в місті нанесення печатки округлої форми з надписом «Транскрафт»в вищеперерахованих документах, вилучених у позивача, серед яких рахунки-фактури та податкові накладні, виконано не ОСОБА_3, а іншою особою (том І, а.с. 99-105).

Відповідно до висновку експерта від 14.07.2011 № 336 підпис в місці нанесення печатки круглої форми з написом «Арт-Аек», ідентифікаційний код 35828600, вилучених у ПП «МакДональдз Юкрейн Лтд», зокрема, рахунках-фактурах, податкових накладних, виконані ймовірно ОСОБА_7 (том І, а.с. 89-98).

При цьому суд зазначає, що директором ТОВ «Арт- Аек»у період здійснення спірних операцій рахувалась не гр. ОСОБА_7, а гр. ОСОБА_4

Від імені вказаної особи підписано всі видаткові та податкові накладні на користь позивача, що стали підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек»зареєстровані та проваджують фінансово-господарську діяльність без відома та згоди їх засновників та призначених у законному порядку керівників.

Також, судом встановлено, що відповідно до податкової звітності, поданої ТОВ «Транскрафт»до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області - довідки форми 1 ДФ за І квартал 2010 року - загальна чисельність працюючих за 1 квартали 2010 р. на вказаному підприємстві складала одну особу -директора підприємства ОСОБА_3 (том І, а.с. 106-107).

З поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток ТОВ «Транскрафт»за І півріччя 2010 року вбачається відсутність на підприємстві основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток).

Крім того, в декларації з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування (том І, а.с. 117).

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомила суду, що ТОВ «Арт-Аек» податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу (форма 1-ДФ) до податкового органу не подавало (том ІІ, а.с. 5).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків.

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "Транскрафт" та ТОВ «Арт-Аек», податкові накладні якого стали підставою для формування ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Крім того, на вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі неодноразово відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками -ТОВ "Транскрафт" та ТОВ "Арт-Аек" - до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В той же час, позивачем не надані для суду первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника).

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та бути підставою для формування валових витрат.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (видаткових та податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «Транскрафт»і ТОВ «Арт-Аек», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, позивачем завищено суду податкового кредиту за період, що перевірявся, на 7 031,00 грн., а також з висновком про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 8 790,00 грн. в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0001194240, № 0001204240 від 15 вересня 2011 року, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 25 червня 2012 року.