Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-3081/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3081/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року Підприємство з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення № 0001194240, № 0001204250 від 15 вересня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (видаткових та податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та неповним встановленням обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 19.08.2011 р. по 26.08.2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Транскрафт»та ТОВ «Арт-Аек»за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 717/4240/23744453 від 02.09.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

15 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення - рішення форми «Р»№ 0001194240, яким позивачу за порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 10 988,00 грн., в тому числі основного платежу 8 790,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -2 198,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми «Р»№ 0001204240, яким позивачу за порушення п.п.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 8 789,00 грн., в тому числі основного платежу 7031,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -1 758,00 грн.

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - залишені без змін.

При цьому, податковий орган при прийнятті зазначених рішень виходив з висновків, з якими погодився суд першої інстанції, про безтоварність правочинів позивача з названими вище контрагентами у зв'язку з відсутністю в останніх основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів тощо, а також у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками, виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Із аналізу положень статті 7 Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дослідивши питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про реальність вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано податковий кредит.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД»((Покупець) та ТОВ «Транс крафт»(Постачальник) було укладено договір №3 від 01.03.2010р. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та рахунках, в покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору. Загальна сума договору складається з сум, визначених у видаткових накладних, виданих на підставі договору, та не може перевищувати 90000,00 грн. на рік.

Позивачем на виконання умов вказаного договору були отримані ТОВ «Транскрафт»видаткові накладні № РН-0000016 від 09.03.2010 р. на суму 632,58 грн., № РН-0000017 від 09.03.2010р. на суму 707,40 грн., № РН-0000019 від 09.03.2010 р. на суму 1 080,00 грн., № РН-0000020 від 09.03.2010р. на суму 1 266,60 грн. на суму 1 266,60 грн., № РН-0000018 від 09.03.2010р. на суму 2 377,50 грн., № РН-0000022 від 09.03.2010р. на суму 3 313,08 грн., № РН-0000021 від 09.03.2010р. на суму 3 636,72 грн., № РН-0000023 від 10.03.2010р. на суму 3 468,00 грн., № РН-0000024 від 10.03.2010 р. на суму 3 468,00 грн. та податкові накладні № 16 від 09.03.2010 р., № 17 від 09.03.2010 р., № 19 від 09.03.2010 р., № 20 від 09.03.2010р., № 18 від 09.03.2010 р., № 22 від 09.03.2010 р., № 21 від 09.03.2010р., № 24 від 10.03.2010 р., № 23 від 10.03.2010 р. на загальну суму 19 948,88 грн. в т.ч. ПДВ 3 324,98 грн.

Згідно наданих до перевірки реєстрів отриманих податкових накладних ПІІ «МакДональдс Юкрейн Лтд»суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту березня 2010 року у розмірі 3 324,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем суду першої інстанції надавалися копії платіжних доручень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Арт-Аек»були виписані видаткові накладні загальну суму 22 243,86 грн.: № РН-000005 від 11.01.2010р. на суму 371,40 грн., № РН-0000001 від 11.01.2010р. на суму 1 034,40 грн., № РН-0000007 від 11.01.2010р. на суму 3 220,80 грн., № РН-0000018 від 19.01.2010р. на суму 940,20 грн., № РН-0000006 від 11.01.2010 р. на суму 3 590,46 грн., № РН-0000002 від 11.01.2010 р. на суму 4 397,10 грн., № РН-0000017 від 19.01.2010р. на суму 1 049,10 грн., № РН-0000003 від 11.01.2010р. на суму 3 587,40 грн., № РН-0000004 від 11.01.2010р. на суму 4 053,00 грн.; та податкові накладні № 5 від 11.01.2010р., № 1 від 11.01.2010р., № 7 від 11.01.201р., № 20 від 19.01.2010р., № 6 від 11.01.2010р., № 2 від 11.01.2010р., № 19 від 19.01.2010р., № 3 від 11.01.2010р., № 4 від 11.01.2010р., в яких зазначена сума ПДВ у загальному розмірі 3 707,31 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано суду першої інстанції копії платіжних доручень.

Вартість вказаних товарів, отриманих від ТОВ «Транс крафт»та ТОВ «Арт-Аек»була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за 1 квартал 2010 року на загальну суму 35 160,45 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7 031,00 грн.

Враховуючи викладене, посилання відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних договорів між позивачем та вищезазначеними контрагентами спростовується матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що поставка товарів повинна обов'язково супроводжуватися оформленими товарно -транспортними накладними, оскільки поставка малоцінних товарно -матеріальних цінностей, які і доставлялися в даному випадку позивачу, могла здійснюватися не тільки автомобільним транспортом, а також і із залученням послуг перевізників третіх осіб, тому відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених товарно -транспортних накладних не свідчить про безтоварність господарських операцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Таким чином, податковий орган не довів те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цих правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх рішень, не надав беззаперечних доказів безтоварності операцій позивача з контрагентами, доводи, надані відповідачем в суді апеляційної інстанції носили характер припущень, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року -скасувати та постановити нову, якою позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД»до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення -рішення від 15 вересня 2011 року №0001194240, № 0001204240.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 8 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.