Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а-19440/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2012 року 11:18 № 2а-19440/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Дербал Є.М.,

від відповідача: Мазніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліка Дизайн Студія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2011 року № 0005152308, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліка Дизайн Студія»(далі -позивач, ТОВ «Ліка Дизайн Студія») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) по скасування податкового повідомлення-рішення №0005152308 від 08 серпня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 року було відкрито провадження в даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у лютому 2011 року на суму 75 200, 00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Пелопс», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість. При цьому позивач зазначав, що під час перевірки зауважень стосовно правильності оформлення наданих первинних документів за фактом взаємовідносин з ТОВ «Пелопс»у податкового органу не було.

Як зазначав позивач, укладання договору про надання технічних послуг в частині оформлення телевізійних проектів з ТОВ «Пелопс»здійснювалося з метою виконання договорів, укладених позивачем з третіми особами. Операції з вказаним контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, тому висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях.

Доводи відповідача, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ліка Дизайн Студія»з питань дотримання вимог податкового законодавства №1751/2308/32984245 від 29.07.2011 р., про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Пелопс», позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсним цих правочинів не ухвалювалося, підстави вважати зазначені правочини нікчемними відповідно до закону відсутні.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму у розмірі 75 200 грн., сформовану за наслідками господарських операцій з ТОВ «Пелопс», оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів (надання послуг) не відбувалося, що свідчить про протиправність таких правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 02.04.2012 р. здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Ліка Дизайн Студія»(код ЄДРПОУ 32984245) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.06.2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 428811 від 25.01.2012 року (а.с. 71).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.07.2011р. по 22.07.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ліка Дизайн Студія»з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пелопс»за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №1751/2308/32984245 від 29.07.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -а.с. 20-31.

08 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0005152308 , яким позивачу, за порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 75 200, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. (а.с. 18).

Доказів оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку позивачем суду не надано.

В Акті перевірки податковий орган констатує факт завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми сплаченого при придбанні послуг у ТОВ «Пелопс»ПДВ у розмірі 75 200, 00 грн., посилаючись при цьому на нікчемність договору, укладеного між ТОВ «Ліка Дизайн Студія»та ТОВ «Пелопс».

В обґрунтування таких висновків ДПІ зазначає, що згідно акта перевірки ТОВ «Пелопс»№748/23-04/37270428 від 06.04.2011 року встановлено порушення останнім п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.2 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 3 625 184 грн. та завищено суму податковий кредит на суму 3 371 419 грн. Також встановлено порушення п.1, п.5 ст.203, п.1, п,2 ст.215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених ТОВ «Пелопс»з постачальниками та покупцями.

Крім того, в акті перевірки ТОВ «Пелопс», що використовувався відповідачем при перевірці позивача, вказано про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пелопс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, що надійшов разом із службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва №3599/ДПІ/26-10/3 від 06.06.2011 року, підписи від імені директора ТОВ «Пелопс»ОСОБА_4 у податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року, реєстраційній заяві платника ПДВ, тощо, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Ліка Дизайн Студія»вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року на загальну суму 75 200, 00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ліка Дизайн Студія» (Замовник) та ТОВ «Пелопс»(Виконавець) було укладено Договір № 04-тп/2011 від 01.02.2011 року , згідно якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику технічні послуги в частині звукового оформлення телевізійних проектів, згідно додатку 1 та додатку 2 до договору із застосуванням професійного звукового обладнання виконавця на умовах договору, а Замовник в свою чергу зобов'язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги відповідно до умов договору (а.с. 39-42).

Згідно додатку 1 до договору № 04-тп/2011 від 01.02.2011 року Виконавець зобов'язувався надати технічні послуги в частині звукового оформлення телевізійних проектів: «Судові справи»та «Сімейний суд»із застосуванням комплекту професійного звукового обладнання на загальну суму 225 600 грн., в т.ч. ПДВ 37 600 грн. (а.с.43).

Згідно додатку 2 до договору № 04-тп/2011 від 01.02.2011 року Виконавець зобов'язувався надати технічні послуги в частині звукового оформлення телевізійних проектів: «Школа Доктора Комаровського»та «Доктор К»із застосуванням одного комплекту професійного звукового обладнання на загальну суму 225 600 грн. в т.ч. ПДВ 37 600 грн. (а.с. 44).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Пелопс»у лютому 2011 року надав позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 451 200, 00 грн., в тому числі ПДВ -75 200, 00 грн., про що свідчать відповідні акти приймання-передачі послуг від 25 лютого 2011 року та 28 лютого 2011 року (а.с. 45, 46).

За наслідками надання послуг ТОВ «Пелопс»було виписано на користь позивача податкові накладні № 197 від 25 лютого 2011 року на суму 225 600, 00 грн., в тому числі ПДВ -37 600, 00 грн., та № 206 від 28 лютого 2011 року на суму 225 600, 00 грн., в тому числі ПДВ -37 600, 00 грн. (а.с. 47, 48).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за лютий 2011 року, а суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Ліка Дизайн Студія» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Пелопс», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у лютому 2011 року, надання послуг відбулося в цьому ж податковому періоді, то в силу приписів ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Ліка Дизайн Студія» на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у лютому 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент звірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Пелопс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, свідоцтво № 100319457 від 20.01.2011 року, про що вказано в Акті перевірки ТОВ «Пелопс»№ 748/23-04/37270428 від 06.04.2011, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Пелопс»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 47, 48) відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 13355523 від 19.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Пелопс»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (а.с. 99-106).

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій інформація про відсутність ТОВ «Пелопс»за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не вносилась; вказане підприємство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 428811 від 25.01.2012 року до основних видів діяльності ТОВ «Ліка Дизайн Студія» належать: "Управління нерухомим майном "(70.32.0), "Оренда інших машин та устаткування" (71.34.0), "Надання інших комерційних послуг" ( 74.87.0), "Діяльність концертних та театральних залів" (92.32.0), "Консультування з питань комерційної діяльності та управління" (74.14.0) (а.с. 63-64).

Як встановлено судом під час розгляду справи, послуги (технічні послуги в частині звукового оформлення телевізійних проектів) замовлялись позивачем у ТОВ «Пелопс»з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником - ТОВ «Фільм Ю. Ей.»(код ЄДРПОУ 32212911) по договорам, за якими, позивачем, зокрема, надавались послуги із технічного забезпечення багатокамерної зйомки телевізійних передач із використанням власного та/або залученого обладнання та його обслуговування кваліфікованим персоналом.

Послуги, що були виконані ТОВ «Пелопс» і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику - ТОВ «Фільм Ю. Ей.». Реальність виконання робіт (надання послуг), їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю послуг, виконаних ТОВ «Пелопс» та послуг, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є надані позивачем договори, акти передачі робіт позивачем замовнику та актами виконаних робіт, переданих ТОВ «Пелопс» позивачу (а.с. 107-152).

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Пелопс»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість надання контрагентом позивача спірних послуг у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу, оскільки послуги, що виконувалися за спірним зобов'язанням (звукове оформлення телевізійних проектів та обслуговування обладнання) не потребували ресурсів у вигляді спеціальноїх техніки чи інших подібних об'єктів, ці послуги полягали у використанні (без основних засобів) праці людей.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Пелопс»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на висновок спеціаліста від 30.06.2011 року №173 почеркознавчої експертизи, про який відповідачу стало відомо з службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва № 3599/ДПІ/26-10/3 від 06.06.2011 року, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження нікчемності угод, оскільки вказаний висновок стосується лише підписів від імені директора ТОВ «Пелопс»ОСОБА_4 на документах цього підприємства, що не використовувались у господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Пелопс», а саме: на листі від 03.09.2010 року до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва; податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року з додатками; довіреності №1 від 07 лютого 2011 року; реєстраційній заяві платника податку на додану вартість; копії форми №1 заповненої на ім'я ОСОБА_4 Відносно виписаних ТОВ «Пелопс»на користь позивача податкових накладних, актах виконаних робіт та інших первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Пелопс», почеркознавча експертиза не проводилась.

Суд також звертає увагу на те, що обставини, за якими певні документи контрагентів ймовірно підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документа і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

Висновок спеціаліста від 30.06.2011 року №173, копії якого відповідачем суду не надано, на думку суду, може свідчити про порушення порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку з боку контрагента - ТОВ «Пелопс».

Відповідно до пункту 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 названого Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

На переконання суду, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи доказів обізнаності позивача про можливі факти порушень з боку його контрагентів, чи контрагентів такого контрагента.

До того ж, відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ТОВ «Пелопс»було притягнуто до кримінальної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету тощо. На запит суду ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС надало відповідь від 27 квітня 2012 року № 8/9/07-10/3, у якій зазначалось, що кримінальні справи щодо службових осіб, засновників ТОВ «Пелопс»даним відділенням податкової міліції не порушувались, в проваджені кримінальні справи щодо вказаних осіб не перебувають.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про нікчемність укладених угод , відсутність факту поставки послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Пелопс», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору укладеного між позивачем та ТОВ «Ліка Дизайн Студія»та ТОВ «Пелопс», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними особами є таким, що порушує публічний порядок та був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Пелопс»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Пелопс», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Ліка Дизайн Студія»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 75 200,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Ліка Дизайн Студія»підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 08 серпня 2011 року № 0005152308.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліка Дизайн Студія» судові витрати у розмірі 32,19 грн. (двадцять дві гривні 19 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 02 липня 2012 року.