Рішення

від 20.06.2012 по справі 2/040-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2012 р. Справа № 2/040-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд» , м. Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» , м. Обухів

про стягнення 81 043,55 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , уповноважена, довіреність від 21.05.2012р.;

ОСОБА_2 , уповноважена, довіреність від 21.05.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , уповноважений, довіреність від 10.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ :

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом №10 до відповідача -публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», м. Обухів Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 81 043,55 грн. заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №24/05/1232/45/0611 від 24.05.2011р., а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем за Договором поставки нафтопродуктів №24/05/1232/45/0611 від 24.05.2011р. та не сплатив грошові кошти за поставлений товар, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 71 728,65 грн. Також, як стверджує позивач, за несвоєчасне виконання умов Договору та прострочення виконання зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 8 607,44 грн. та 3% річних в сумі 707,46 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.05.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 23.05.2012р. представники позивача з'явились, витребувані судом документи подали частково. Відповідач вимоги ухвали від 11.05.2012р. не виконав, витребувані документи та докази не подав, представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суду від відповідача 21.02.2012р. надійшло клопотання № 87-15/9488 від 21.05.2012р. про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 23.05.2012р. розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України.

На адресу суду від відповідача 31.05.2012р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач стверджував, що станом на 23.05.2012р. заборгованість перед позивачем повністю погашена згідно з платіжними дорученнями від 16.05.2012р. №12710 та від 23.05.2012р. №13484 та просив у задоволенні позову відмовити.

06.06.2012р. представником ТОВ «Уот Трейд» подано до господарського суду Київської області заяву від 06.06.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»пеню в сумі 8 607,44 грн., 3% річних в сумі 707,46 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Як вбачається з поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2012р., позивач не змінює предмету, або підстав позову, а лише зменшує суму позову, відповідно, зазначена заява приймається судом до розгляду.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2012р. та стягнення з відповідача пені в сумі 8 607,44 грн., 3% річних в сумі 707,46 грн. та 1 620.87 грн. судового збору.

В судовому засіданні 06.06.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 13.06.2012р., а потім до 20.06.2012р., про що представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4, були повідомлені особисто під підпис.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд», м. Київ (далі по тексту -ТОВ «Уот Трейд»), до відповідача -публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», м. Обухів Київської області (далі по тексту -ПАТ «ККПК»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 24.05.2011р. між ТОВ «Уот Трейд»(далі -постачальник) та ПАТ «ККПК»(далі -покупець) Договір поставки нафтопродуктів №24/05/1232/45/0611 (далі -Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі -товар) у кількості, по номенклатурі, цінам та строкам поставки згідно умов даного Договору. Відповідно до умов Договору:

- згідно даного Договору здійснюється поставка наступного товару: дизпаливо, бензин А-76, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95 (п.3.2. Договору);

- ціна, кількість, строки поставки, асортимент та умови оплати кожної окремої партії товару попередньо узгоджується сторонами з наступним їх відображенням у гарантійних листах, які є невід'ємними частинами даного Договору (п.4.1. Договору);

- за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п.6.4. Договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх завершення (п.10.1. Договору).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень розділу 4.1 Договору ціна, кількість, строки поставки, асортимент та умови оплати кожної окремої партії товару попередньо узгоджується сторонами з наступним їх відображенням у гарантійних листах, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань за Договором та згідно Гарантійного листа ПАТ «ККПК»від 30.11.2011р. №8745/22017 (копія наявна у матеріалах справи) про поставку на 01.12.2011р. зимове дизпаливо виробництва Мозирського НПЗ у кількості 32 115 літрів за ціною 9,145 грн. разом з ПДВ відповідно рахунку-фактури від 30.11.2011р. №11053, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 297 367,84 грн., про що свідчать підписана сторонами та засвідчена печатками обох підприємств накладна від 02.12.2011р. №1/02/12, а також відповідна довіреність на отримання відповідачем матеріальних цінностей №14099 від 01.12.2011р. (копії накладної та довіреності наявні в матеріалах справи).

Згідно Гарантійного листа ПАТ «ККПК»від 30.11.2011р. №8745/22017, відповідач зобов'язувався перерахувати грошові кошти за поставлений товар протягом 5 (п'яти) днів з дня поставки товару на склад покупця. Проте в порушення умов Договору, відповідач свої господарські зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав. Як свідчать додані до матеріалів справи виписки по рахунку, позивач перерахував частину коштів, а саме платіжними дорученнями: від 06.12.2011р. № 22679 на суму 12367,84 грн.;

від 09.12.2011р. № 22975 на суму 15000,00 грн.;

від 15.12.2011р. № 23536 на суму 23000,00 грн.;

від 29.12.2011р. № 24730 на суму 27000,00 грн.;

від 04.01.2012р. № 98 на суму 20000,00 грн.;

від 05.01.2012р. № 283 на суму 28271,50 грн.;

від 06.01.2012р. № 466 на суму 30000,00 грн.;

від 10.01.2012р. № 608 на суму 20000,00 грн.;

від 11.01.2011р. № 766 на суму 20000,00 грн.;

від 12.01.2012р. № 951 на суму 14999,85 грн.;

від 13.01.2012р. № 1097 на суму 15000,00 грн.; перерахував позивачу 225579,19 грн., таким чином на момент звернення позивача з позовом до господарського суду несплаченою залишалась частина боргу в сумі 71788,65 грн.

Крім того, після порушення провадження у справі № 2/040-12 відповідачем було додатково перераховано кошти, а саме платіжними дорученнями від 16.05.2012р. № 12710 на суму 23909,65 грн. та від 23.05.2012р. № 13484 на суму 47819,00 грн. перераховано кошти в сумі 71788,65 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що на момент розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем відсутній. Однак, відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. В порушення зазначеної норми закону відповідач перерахував кошти відповідачу з порушенням строку, встановленого Гарантійним листом від 30.11.2011р. №8745/22017, тобто до 08.12.2011р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів від 24.05.2011р.

№ 24/05/1232/45/0611, який полягає у порушенні строків оплати за отриманий товар.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів вчасної оплати в повному обсязі за отримані нафтопродукти суду не надав.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

У зв'язку із простроченням строків оплати грошових коштів за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.4 Договору, в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, що в сумі складає 8 607,44 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у випадку порушення строків здійснення платежів за Договором (несплати, неповної оплати) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ , а відповідно до абзацу другого частини третьої ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж правову позицію підтримує і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 707,46 грн.

Згідно частини другої ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого зобов'язання перед позивачем, щодо сплати коштів за поставлений товар;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені Договором та Гарантійним листом від 30.11.2011р. №8745/22017;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.4 Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України;

- рекомендації Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»;

- постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5% та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

назва документустрок оплати (Договір, Гарантійний лист від 30.11.2011р. №8745/22017)фактично сплачено, грн.основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 3% річних, грн. накладна від 02.12.2011р. №1/02/12 07.12.2011 71 728,65 08.12.2011-16.05.2012 4 845,61 949,18 платіжне доручення від 16.05.2012р. №12710 23 909,65 47 819,00 17.05.2012-23.05.2012 137,19 27,51 платіжне доручення від 23.05.2012р. №13484 47 819,00 0 всього 0 4 982,80 976,69 судом встановлено, що належні до стягнення з відповідача пеня становить суму

4 982,80 грн. та 3% річних становлять 976,69 грн.

За таких обставин позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8607,44 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 4982,80 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 707,46 грн. і заява про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 707,46 грн. підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Також позивачем подано суду розрахунок інфляційних втрат в сумі 645,56 грн., однак позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат позивачем не заявлялась ні в первісному позові, ні в прийнятій судом до розгляду заяві про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2012р., тому вказаний розрахунок розгляду не підлягає.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи наявні докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково, приймає рішення про стягнення з відповідача -публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»на користь позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд»заборгованості в розмірі 5 690,26 грн., з яких: пеня в сумі 4 982,80 грн. та 3% річних в сумі 707,46 грн. та, відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України, судові витрати покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог. Так, позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 1620,87 грн. виходячи з розміру 2% ціни позову 81043,55 грн. Розмір судового збору, який мав бути оплачений виходячи з розміру позовних вимог позивача за прийнятою судом до розгляду заявою про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2012р. становить 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2012р.). За таких обставин зайве сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. ст. 6, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд»до публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат (08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, 130, код ЄДРПОУ 05509659)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б, код ЄДРПОУ 36820859)

4 982,80 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок) пені ,

707,46 грн. (сімсот сім гривень сорок шість копійок) 3% річних,

983,21 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору .

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Уот Трейд» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б, код ЄДРПОУ 36820859) з державного бюджету України зайве сплачений платіжним дорученням від 09.04.2012р. №145 судовий збір в розмірі 11,37 грн. (одинадцять гривень тридцять сім копійок) .

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 06.07.2012р.