Постанова

від 27.06.2012 по справі 5011-52/2126-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 5011-52/2126-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 18.06.2012);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСВІТ»

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2012р.

у справі № 5011-52/2126-2012 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пі Ель Сейлз» (далі - ТОВ «Пі Ель Сейлз»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСВІТ» (далі - ТОВ «НАНОСВІТ»)

про стягнення 29059,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 07.05.2012 року у справі №5011-52/2126-2012 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСВІТ» на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі Ель Сейлз" 26 272 грн. 00 коп. - боргу, 367 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 392 грн. 65 коп. - 3 % річних та судовий збір; в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2012 року у справі №5011-52/2126-2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, на підтвердження розміщення відеоматеріалів у встановлений спірним Договором ефірний графік трансляції рекламних матеріалів відповідача, який мав бути дотриманий позивачем.

Крім того, скаржник вважає, що ефірна довідка не є належним доказом надання послуг за спірним Договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 05.06.2012 розгляд справи було призначено на 27.06.2012.

В судове засідання представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином (а.с.98-102).

Крім того, 26.06.2012 через Відділ документального забезпечення суду від директора відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника ТОВ «НАНОСВІТ», яке колегія суддів залишила без задоволення, оскільки відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, керівник відповідача не був позбавлений права направити в судове засідання інших осіб, надавши їм відповідну довіреність від імені організації.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою Приватне ТОВ «Пі Ель Сейлз» про стягнення з ТОВ «НАНОСВІТ» 26 272, 00 грн. - основного боргу, 367, 80 грн. - інфляційних втрат, 2 027, 46 грн. - пені та 392, 65 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за надані позивачем послуги за Договором № 19-08-2011-1-р від 19.08.2011року.

Відповідач у відзиві на позов повністю не погоджується з доводами позовної заяви та просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що саме позивачем не виконані належним чином зобов'язання за спірним Договором та на відсутність у матеріалах справи гарантійного листа, за яким відповідач зобов'язався погасити суму заборгованості.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пі Ель Сейлз" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НаноСвіт" (замовник) було укладено Договір № 19-08-2011-1-р від 19.08.2011 року про надання рекламно-інформаційних послуг (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання надавати замовнику (відповідач) послуги з розміщення рекламних та інформаційних аудіо та відео матеріалів замовника на інформаційно-рекламному носії телеканалу "SHOPPING TV" (об'єкт), а замовник зобов'язується приймати та сплачувати послуги виконані в термін та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до фактичного розірвання його сторонами, але не більше ніж до 31.12.2011 року (п.11.1. Договору).

В п. 2.1.3. Договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів після завершення поточного місяця надати замовнику Акт здачі - приймання наданих послуг.

Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих виконавцем послуг на умовах та в розмірі, визначених в п. 4.1., і розглянути та підписати акт здачі - приймання наданих послуг протягом 3-х днів з моменту його отримання від виконавця (п. п. 3.1.2., 3.1.4 Договору).

Відповідно до п. 4. Договору сторони домовились, що вартість послуг виконавця складає - 57 840 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 11 568 грн. 00 коп.; розрахунки за послуги здійснюються замовником в національній грошовій одиниці України гривні шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця в строк до 3-х робочих днів з моменту отримання замовником рахунка-фактури; усі платежі, пов'язані з оплатою вартості послуг виконавцю за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі; датою здійснення платежу вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно із п. 6 Додатку № 1 до Договору сторони встановили строк оплати - до 09.09.2011 року трьома рівними частинами: 1-й рахунок до 26.08.2011р. -сума 23 136 грн. з ПДВ, 2-й рахунок до 02.09.2011р. -сума 23 136 грн. з ПДВ, 3-й рахунок до 09.09.2011р. -сума 23 136 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Акту наданих послуг № 40 від 18.09.2011 року, ефірною довідкою та Видатковими накладними №31 від 31.08.2011р., №32 від 02.09.2011р., підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу вартістю 69 408, 00 грн.

В свою чергу, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26 272, 00 грн.

В подальшому, 07.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 07/10-3 про оплату наданих послуг, що підтверджено копіями фіскального чеку від 07.10.2011 №7775 та описом вкладення від 07.10.2011 (а.с.21).

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку боргу в сумі 26 272, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, є арифметично вірним, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 367,80 грн. за періоди з 03.09.2011р. по 07.02.2012р. (Видаткова накладна №31 від 31.08.2011р.) та з 10.09.2011р. по 07.02.2012р. (Видаткова накладна №31 від 31.08.2011р.) є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторони у спірному Договорі № 19-08-2011-1-р від 19.08.2011року не передбачили відповідальності у вигляді сплати пені, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 027,46 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що ним не було порушено умови Договору.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, які мають формальний характер. Скаржником не надано жодного належного доказу на спростування позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що Акт наданих послуг № 40 від 18.09.2011 року, було підписано повноважним представником відповідача, що підтверджує факт прийняття послуг в повному об'ємі без претензій до їх якості, кількості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2012 року у справі №5011-52/2126-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2012 року у справі №5011-52/2126-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСВІТ» - без задоволення.

2.Матеріали справи № 5011-52/2126-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.