Постанова

від 27.06.2012 по справі 20/73

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 20/73

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Коршун Н.М.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від позивача: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р.

у справі № 20/73 (суддя Палій В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс», м. Київ

до Приватного підприємства «КД», м. Київ

про стягнення 2 406 830,81 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «КД» та з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, остаточно просило стягнути з відповідача 2 000 652,04 грн. в якості повернення суми оплати за товар, 1 536,00 грн. збитків, понесених у зв'язку з оплатою експертного висновку, 404 642,62 грн. пені та понесених позивачем судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки №1/10 від 03.02.2010р. та Специфікації №4 до договору, поставив позивачу товар неналежного асортименту, а саме: замість дверей із шпона дуба було поставлено двері із МДФ, який, в свою чергу, був оплачений позивачем у сумі 2 000 652,19грн. у зв'язку з чим, на підставі статті 672 Цивільного кодексу України, позивач відмовляється від поставленого відповідачем товару та просить суд стягнути з відповідача 2 000 652,19грн. суму здійсненої оплати за товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р. у справі № 20/73 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства «КД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс» 2 000 652,04 грн. основного боргу, 404 642,62 грн. пені, 25 483,73 грн. державного мита, 235,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС» (яке є правонаступником Приватного підприємства «КД») звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Задовольняючі позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що двері, виготовлені із МДФ з лакофарбовим покриттям, не відповідають вимогам Специфікації №4, зокрема, графам «Найменування» та «Технічні характеристики», відтак, відповідач порушив умови договору та Специфікації №4 в частині асортименту товару, що підлягав поставці, визнав правомірною відмову позивача від товару та вимогу повернути сплачені за товар кошти в сумі 2 000 652,04грн.

Однак з даним висновком погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не доведені, порушив норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2010 р. між Приватним підприємством «КД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс» (покупець) укладено договір поставки № 1/10 (Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору постачальник за обумовлену в п. 2.1 даного Договору плату зобов'язується поставити, змонтувати та передати у власність покупця (позивач) меблі та інші предмети інтер'єру (надалі -товар). Найменування, кількість, асортимент, умови поставки та вартість товару відносно кожної його партії визначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках), кожна з яких вважається невід'ємною частиною даного договору та вказується у товарній накладній і рахунку-фактурі, які супроводжують кожну партію товару.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що позивач зобов'язується оплатити товар у строки та на умовах, встановлених у статті 3 даного договору, якщо інші умови не встановлені Специфікацією по відношенню до окремої партії товару.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість товару, який поставляється по Специфікаціям до даного договору, (ціна договору) складає суму в українських гривнях, еквівалентну загальній сумі вартості всіх партій товару, вказаних в специфікаціях (в додатках до цього договору).

Ціна кожної одиниці товару встановлюється в Специфікаціях. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору умови оплати встановлюються у відповідній Специфікації по відношенню до кожної окремої партії товару.

Так, сторонами були підписані Специфікація №4 (Додаток №4 до договору) від 03.02.2010р. та Специфікація №8 (Додаток №8 до договору) від 29.03.2010р. до договору №1/10 від 03.02.2010р., якими погоджено найменування, кількість, технічні характеристики та ціна товару.

Відповідно до Специфікації №4 відповідач зобов'язаний поставити міжкімнатні двері, виконані зі шпона дуба, фарбовані по ралу і покриті матовим лаком, в комплекті з ручками, доводчиками та замками загалом у кількості 36 штук, та здійснити роботи по встановленню зазначених дверей. Загалом сума Специфікації №4 до договору склала 2 000 652,04грн. (з урахуванням ПДВ)

Згідно з п. 4 даної Специфікації замовлення, поставка та установка здійснюється на основі технічних креслень фабрики виробника, які додаються до даної Специфікації як Додаток №1 Умови гарантійного обслуговування: відповідач гарантує, що товар по цьому договору відповідає технічним вимогам, які вказані в супровідних документах до нього, та надає на нього гарантію 1 рік з дня приймання передачі товару, та при умові що всі правила експлуатації товару витримані. В цей гарантійний період відповідач повинен провести гарантійне обслуговування (ремонт) товару або, якщо це неможливо замінити його. Ремонт або заміна недоброякісного товару може бути проведена відповідачем в строк, який не перевищує 45 днів. При цьому гарантійний термін продовжується на термін невикористання товару у зв'язку з його не якістю.

Умовами п.2 Специфікації №4 сторонами погоджено умови оплати товару:

а) після підписання договору покупець оплачує 35% вартості даної специфікації, що складає 700 228,21грн.;

b) після отримання підтвердження від постачальника про готовність товару покупець оплачує ще 35% від вартості даної Специфікації, що складає 700 228,21грн.;

с) після доставки товару в Київ покупець сплачує 10% від вартості даної Специфікації, що складає 200 065,21грн.;

d) після підписання акта приймання-передачі товару покупець оплачує 20% від вартості даної Специфікації, що складає 400 130,41грн.

Вбачається, що договір № 1/10 від 03.02.2010 р. містить елементи як договору поставки, так і договору

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем поставлена, змонтована а позивачем прийнята продукція за договором № 1/10 від 03.02.2010 р., що підтверджено актами здачі-прийняття робіт (встановлення дверей) № 16/08-2 від 20.09.2010 р., № 16/08-3, № 16/08-4 та № 16/08-5 від 24.09.2010 р., які підписані уповноваженими представниками з обох сторін, а також зазначене підтверджено видатковою накладною № 11/06-1 від 30.07.2010 р., в якій, зокрема, зазначено, що під час прийому-передачі продукції встановлено наступне: асортимент, комплектність, кількість та якість продукції, що передається за даною накладною, повністю відповідає умовам вищезазначеного договору, підписанням даної накладної покупець підтверджує відсутність у нього претензій щодо асортименту, кількості та якості продукції, переданої за даною накладною. Зазначена видаткова накладна підписана без будь-яких заперечень представниками обох сторін Договору.

Позивач здійснив на користь відповідача повну оплату вартості дверей у кількості 36 штук згідно Специфікації №4 загалом у сумі 2 000 652,04грн., що підтверджується платіжними дорученнями №194 від 04.02.2010 р., №874 від 28.04.2010 р., №1166 від 02.06.2010 р., №2016 від 25.08.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним отримано товар неналежного асортименту, а тому у відповідності до ст. 672 Цивільного кодексу України є підстави відмовитись від товару та вимагати повернення сплачених коштів.

Згідно ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 688 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем поставлена, змонтована продукція а позивачем прийнята без будь-яких заперечень щодо асортименту товару, про щу зазначену у видатковій накладній, у вересні 2009 р.

З листом, відповідно до якого позивач відмовляється від товару, поставленого згідно видаткової накладної №111/06-10 від 30.07.2010р. на виконання Специфікації №4 до договору та вимагає повернути сплачені кошти за товар загалом у сумі 2 000 652,19 грн., позивач звернувся до відповідача лише 24.02.2011 р.

При цьому позивач посилається на експертний висновок Київської торгово-промислової палати № І-539 від 08.02.2011 р., яким встановлено, що двері, поставлені згідно видаткової накладної №111/06-10 від 30.07.2010р., виготовлені із МДФ з лакофарбовим покриттям, та не відповідають вимогам Специфікації №4, зокрема, графам «Найменування» та «Технічні характеристики».

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про належність даного доказу, оскільки такий експертний висновок не є висновком судового експерта у розумінні ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачем не доведений факт поставлення продукції неналежного асортименту, не обґрунтовано причини пропуску термінів повідомлення позивача про невідповідність поставленої продукції вимогам Специфікації №4, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення суми оплати за товар.

Крім того, позивач продовжує експлуатувати поставлену продукцію, що вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання представника позивача на наявність кримінальних справ у зв'язку з незаконним заволодінням відповідачем грошовими коштами позивача, оскільки постанови про порушення кримінальної справи не є вироком у кримінальній справі, який є обов'язковим для господарського суду, а тому не є допустимими доказами.

Твердження представника позивача про те, що міжкімнатні двері Albed італійської фабрики Delmonte, детальні характеристики яких визначені Специфікацією № 4 і Додатком № 1 до Специфікації № 4 не ввозились на митну територію України, колегія суддів розцінює як голослівні і не підтверджені будь-якими доказами.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару згідно Специфікацій №№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору пені у сумі 404 642,62 грн.

Згідно п. 8.5 Договору в разі порушення строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості товару за весь строк прострочки.

При цьому, згідно п. 8.6 Договору неустойки і штрафні санкції, передбачені умовами даного Договору , нараховуються у випадку письмової вимоги про їх оплату.

У відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів щодо звернення до позивача з письмовою вимогою про оплату пені за порушення строків поставки, пред'явлення позову не може розумітись як пред'явлення такої вимоги, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1536,00 грн. як збитків, понесених позивачем у зв'язку з оплатою експертного висновку, виконаного Київською торгово-промисловою палатою, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення суми оплати за товар.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю.

У відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС», що затверджений загальними зборами товариства (протокол № 1 від 19.04.2011 р.) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД ПЮС» є правонаступником Приватного підприємства «КД», а тому відповідно до положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів здійснює заміну відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Здійснити заміну відповідача Приватного підприємства «КД» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС» (ідентифікаційний код 34938604).

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС» задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р. у справі № 20/73 скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС» про стягнення 2 406 830,81 грн. відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволиті Сервіс» (м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний код 35481206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ПЛЮС» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 51, ідентифікаційний код 34938604) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 24 310,15 грн. (двадцять чотири тисячі триста десять гривень п'ятнадцять копійок).

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 20/73 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Коршун Н.М.

Авдеєв П.В.