Постанова

від 15.10.2008 по справі 50/234-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 15 жовтня 2008 р.                                                                                   

№ 50/234-07 

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:

Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача

Попова А.С. дов. №500 від

08.10.2008 р.

відповідача

ОСОБА_2 дов. №721 від 09.04.2008

р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

на постанову

Харківського  апеляційного господарського  суду від 26.05.2008 р.

у справі

№50/234-07 господарського

суду Харківської області

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Інвестиційна аграрна компанія "Балінвест"

до

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

про

стягнення 248 590 грн.

В С Т А Н О В

И В:

Товариство з обмеженою

відповідальністю (надалі ТОВ) "Інвестиційна аграрна компанія

"Балінвест" звернулось до господарського суду Харківської

області  з позовом  (з урахуванням уточнень) до Фізичної особи -

підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за

поставлений товар у розмірі 241 590 грн., а також  штрафних санкцій в розмірі 24 159 грн.

Рішенням господарського суду

Харківської області від 13.02.2008 року (суддя Усатий В.О.), залишеним без змін

постановою Харківського апеляційного господарського суду  від 26.05.2008 року (судді: Погребняк В.Я.,

Афанасьєв В.В., Шевель О.В.), позов задоволений,  з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ

"Інвестиційна аграрна компанія "Балінвест" стягнуто 241 590 грн.

основного боргу, 24 159 грн. пені та відповідні судові витрати. Судове рішення

мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується передача відповідачу

товару, за який останній розрахувався лише частково; позивач  відповідно до умов договору має право на

стягнення пені за несвоєчасність розрахунків.

Не погоджуючись з прийнятими у

справі  рішенням та постановою, ФОП

ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною

Доповідач: Шаргало В.І.

скаргою, в якій посилаючись на

порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального

права,  просить їх скасувати. Скаржник

звертає увагу касаційної інстанції на те, що суди попередніх інстанцій

неправильно розрахували суму боргу за поставлений товар, крім того, строк

розрахунків договором не визначений.

У відзиві на касаційну скаргу

позивач ТОВ "Інвестиційна аграрна компанія "Балінвест"  просить касаційну скаргу залишити без

задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без зміни, як такі, що

відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши присутніх в судовому

засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши правильність застосування 

господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та

процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору

купівлі-продажу №2409/07/1 ТОВ "Інвестиційна аграрна компанія

"Балінвест"  в період з

26.09.07 по 23.10.07 згідно з накладними відпустило  ФОП ОСОБА_1 товар -борошно та висівки. Однак,

ФОП ОСОБА_1 оплатила  товар лише

частково, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 241 590

грн. 

ТОВ "Інвестиційна аграрна

компанія "Балінвест" 02.11.2007 року звернулось до відповідача з

претензією, в якій вимагало  сплатити за

поставлений товар у семиденний термін з дня отримання вимоги.

Пунктом 4.6 договору №2409/07/1

встановлена відповідальність Покупця (відповідача) за прострочення платежу в

розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару, але не більше 10% від загальної

вартості товару.

На підставі  цього пункту договору позивачем нарахована

пеня в розмірі 24 159 грн. Зазначений розрахунок визнаний судами попередніх

інстанцій обгрунтованим.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629

Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для

виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу

України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу

неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен

передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно

виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Встановлена пунктом 4.6 договору

№2409/07/1 відповідальність Покупця (відповідача) за прострочення платежу  визначена господарським судом як пеня, з чим

погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на норми вищенаведеного

законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій обставин щодо наявності

боргу за поставлений товар, а отже і прострочення виконання відповідачем своїх

зобов'язань стосовно оплати товару, суди попередніх інстанцій правомірно

задовольнили позов.

В силу вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази.  Тому  доводи касаційної скарги, які вимагають

додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної

інстанції, до уваги не приймаються.

З  

огляду на викладене  колегія   суддів  

вважає, що під   час розгляду

справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі

повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів

відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним

застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної

інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1  залишити без

задоволення.

Постанову Харківського  апеляційного господарського  суду від 26.05.2008 р. у справі №50/234-07

залишити без змін.

Головуючий  суддя  

Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

 Суддя 

Шаргало В.І.