Постанова

від 02.07.2012 по справі 2а/1270/3107/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3107/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.02.2012),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 7361 від 2506.2012),

ОСОБА_3 (довіреність № 177/10-028 від 12.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нафтасєвєр» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 № 0000592301, № 0000582301, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Нафтасєвєр» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області податкове повідомлення - рішення за формою «Р» від 04.04.2012 № 0000592301;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області за формою «Р» від 04.04.2012 № 0000582301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Позивачем при проведенні перевірки контролюючому органу надані всі первинні документи ПП «Нафтасєвєр» що підтверджували господарські стосунки з контрагентом ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Тобто, на думку позивача, ним було документально підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по операціях з придбання товарів у ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Як зазначає позивач, висновки акта перевірки ґрунтуються тільки на результатах перевірки іншого платника податку, що є неприпустимим та такі висновки, на думку позивача, не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності сумлінного платника податків, яким є позивач.

Висновки, викладені в акті перевірки не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п.п.1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивач також зазначає, що згідно ст.20 ПК України органам державної податкової служби не надано права визнання угод нікчемними.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року за клопотанням представника позивача призначено у справі проведення судово-економічної експертизи та зупинено провадження у справі, - до отримання результатів судово-економічної експертизи.

Після отримання результатів судово-економічної експертизи, ухвалою суду від 18 червня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Крім того, представником позивача подано до матеріалів справи додаткові пояснення (а.с.147-148), у яких зазначено, що згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі № 2а-11263/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, протиправними, зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ТОВ «Дельфа-ІНГ»» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали письмові заперечення на позов (а.с.226-227), у яких зазначено, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Так, в актах від 11.11.2011 №1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 зазначено про те, що товариством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Дельфа-ІНГ» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Дельфа-ІНГ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ТОВ «Дельфа-ІНГ» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

На підставі актів від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 відповідачем зроблено висновки, що оскільки у ТОВ «Дельфа-ІНГ» недостатньо трудових ресурсів, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат по податковому кредиту, не мають реального товарного характеру.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Нафтасєвєр» (далі - ПП «Нафтасєвєр») (ідентифікаційний код 36807953) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 30.04.2010 за № 1 383 102 0000 0052785, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000433 (а.с.13).

ПП «Нафтасєвєр» перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в м. Сєвєродонецьку) з 05.05.2010 за № 54, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.26).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.09.2010 № 100303047, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, індивідуальний податковий номер - 368079512148, зареєстрований платником ПДВ (а.с.25).

З 07.03.2012 по 15.03.2012 на підставі направлення від 07.03.2012 № 1/01-16, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку та відповідно до наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 07.03.2012 № 8-п посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Нафтасєвєр», код за ЄДРПОУ 36807953, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372, за результатами проведення якої складено акт від 22.03.2012 № 86/22-36807953 (а.с.131-138).

Згідно висновків акта від 22.03.2012 № 86/22-36807953 перевіркою встановлено порушення ПП «Нафтасєвєр»:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 2305049,00 грн., у тому числі: у ІІ кварталі 2011 року на суму 891733,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року на суму 1 413 316,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 2004390,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року - 215894,00 грн., червень 2011 року - 559526,00 грн., липень 2011 року - 1228970,00 грн.;

- договори між ПП «Нафтасєвєр» та ТОВ «Дельфа-ІНГ» на постачання нафти сирої суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203, ст.228 ЦК України нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Нафтасєвєр» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на висновки актів перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Так, в актах від 11.11.2011 №1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 зазначено про те, що товариством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Дельфа-ІНГ» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Дельфа-ІНГ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ТОВ «Дельфа-ІНГ» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Крім того, в акті перевірки від 22.03.2012 № 86/22-36807953 зазначено про те, що на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродуктів, копія сертифікати відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначаються номер аварійної картки.

Проведеною перевіркою встановлено, що деяких накладних на вантаж не вказано назви підприємств ні ПП «Нафтасєвєр», ні ТОВ «Дельфа-ІНГ», що свідчить про відсутність реального вчинення операцій.

На підставі акта від 22.03.2012 № 86/22-36807953 ДПІ в м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000582301 від 04.04.2012, яким ПП «Нафтасєвєр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2311633,50 грн., з яких: за основним платежем - 2004390,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 307243,50 грн. (а.с.11).

На підставі акта від 22.03.2012 № 86/22-36807953 ДПІ в м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592301 від 04.04.2012, яким ПП «Нафтасєвєр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 2305049,00 грн., з яких: за основним платежем - 2305049 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. (а.с.243).

Розглядаючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 ПК України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дельфа-ІНГ» та ПП «Нафтасєвєр» укладено договір поставки № 04/1 від 25.04.2011 (а.с.27-29), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Постачання товару здійснюється на базису поставки DDР станція призначення (станція Новозолотарьовка Донецької залізної дороги), перші три партії постачання в об'ємі 173,874 тн. На базису EXW станція відправлення (станція Борислав Львівської залізної дороги) (п.5.1 договору № 04/1 від 25.04.2011).

Відповідно до п.5.3 договору № 04/1 від 25.04.2011 зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики з його втрати переходять від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передавання товару, яка відповідає даті календарного штемпеля відповідної залізничної станції на відповідній залізничній накладній.

Товар за вказаним договором відвантажується постачальником за такими реквізитами:

Станція призначення - Новозолотарьовка Донецької ЗД,

Код станції призначення - 498407,

Вантажоотримувач - ПАТ «Ліник»,

Код вантажоотримувача - 5708,

Адреса вантажоотримувача - 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд.371, оф.1-А.

Відповідно до п.6.2 за результатами визначення кількості поставленого товару, сторонами підписується акт приймання-передавання товару або видаткова накладна на товар, крім того надається копія залізничної накладної.

До договору № 04/1 від 25.04.2011 між сторонами укладено додаткові угоди від 30.05.2011 та 16.06.2011 (а.с.30, 31).

Операції постачання товарів оформлено:

- податковими накладними: № 23 від 11.05.2011 на загальну суму 446627,50 грн., у тому числі ПДВ - 74437,92 грн.; № 27 від 12.05.2011 на загальну суму 445212,00 грн., у тому числі ПДВ - 74202,00 грн.; № 37 від 14.05.2011 на загальну суму 403521,80 грн., у тому числі ПДВ - 67253,64 грн.; № 39 від 13.06.2011 на загальну суму 2079839,68 грн., у тому числі ПДВ - 346639,95 грн.; № 40 від 13.06.2011 на загальну суму 1277319,12 грн., у тому числі ПДВ - 212886,52 грн.; № 40 від 13.07.2011 на загальну суму 1239965,71 грн., у тому числі ПДВ - 206660,95 грн.; № 41 від 13.07.2011 на загальну суму 788982,54 грн., у тому числі ПДВ - 131497,09 грн.; № 49 від 18.07.2011 на загальну суму 410725,76 грн., у тому числі ПДВ - 68454,29 грн.; № 50 від 18.07.2011 на загальну суму 2463532,56 грн., у тому числі ПДВ - 410588,76 грн.; № 90 від 28.07.2011 на загальну суму 1649026,93 грн., у тому числі ПДВ - 274837,82 грн.; № 91 від 28.07.2011 на загальну суму 821588,52 грн., у тому числі ПДВ - 136931,42 грн. (а.с.34, 37, 40, 48, 53, 59, 63, 66, 74, 80, 84);

- актами прийому-передачі нафти сирої згідно договору поставки № 04/1 від 25.04.2011 (а.с.32, 35, 38, 42, 49, 55, 60, 64, 67, 75, 81);

- вантажними накладними залізничної дороги (а.с.33, 36, 39, 56-58, 61-62, 65, 68-73, 76-79, 82-83);

- квитанціями про прийняття вантажу (а.с.43-47, 50-52).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ПП «Нафтасєвєр» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.94, 102-103, 111-112).

За отриманий товар ПП «Нафтасєвєр» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями банківських виписок (а.с.41, 54, 85-87).

Дослідженням податкової звітності ПП «Нафтасєвєр» з податку на додану вартість за спірний період встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Дельфа-ІНГ» (а.с.88-130).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у квітні - липні 2011 року та валові витрати за ІІ та ІІІ квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Дельфа-ІНГ» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи подано документальне підтвердження використання ПП «Нафтасєвєр» товару, отриманого від ТОВ «Дельфа-ІНГ», у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: договір постачання разом з додатками до нього, акти приймання передавання нафти сирої, акти звірки взаєморозрахунків (а.с.184-205).

Вказаними документами підтверджена також правомірність постачання товару від ТОВ «Дельфа-ІНГ» до ПАТ «Ліник» за реквізитами зазначеними у договорі, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, уся нафта, придбана у ТОВ «Дельфа-ІНГ», одразу ПП «Нафтасєвєр» була реалізована ПАТ «Ліник».

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що постачання товару від ТОВ «Дельфа-ІНГ» відбувалося одразу до ПАТ «Ліник», про що і зазначено у залізничних накладних та квитанціях про прийняття вантажу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача щодо не зазначення у накладних на вантаж ПП «Нафтасєвєр» як отримувача вантажу, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність реального вчинення операцій.

Як вже зазначено вище, у судовому засіданні встановлено та документально підтверджено, що отримувачем вантажу був саме ПАТ «Ліник», про що і зазначено у накладних на вантаж.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ПП «Нафтасєвєр» та ТОВ «Дельфа-ІНГ», що ґрунтуються на висновках актів від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 та від 10.02.2012 № 313/231/37288372 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених між ПП «Нафтасєвєр» та ТОВ «Дельфа-ІНГ», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Дельфа-ІНГ» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ПП «Нафтасєвєр» - ТОВ «Дельфа-ІНГ», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що ПП «Нафтасєвєр» - покупець товару на час здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Дельфа-ІНГ» не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника, чи сприяння ухиленню постачальника товару від виконання податкових зобов'язань.

Також, відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Дельфа-ІНГ».

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі № 2а-11263/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа-ІНГ» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011».

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судові рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що акт від 11.11.2011 № 1797/231/37288372 не є допустимим доказом у справі, а тому і висновки, зазначені в цьому акті перевірки судом не враховуються.

Що стосується посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено ст.20 ПК України.

Вивченням положень вказаної статті встановлено, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

Також, суд зауважує, що у даній адміністративній справі було призначено проведення судово-економічної експертизи.

На вирішення експерту було поставлено питання:

- чи підтверджуються висновки зроблені фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, зазначені в акті перевірки № 86/3680/7953 від 22.03.2012 «Про результати позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Нафтасєвєр», код за ЄДРПОУ 36807953, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372», в частині завищення ПП «Нафтасєвєр» податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 2004390,00 грн.?

- чи підтверджуються висновки зроблені фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, зазначені в акті перевірки № 86/3680/7953 від 22.03.2012 «Про результати позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Нафтасєвєр», код за ЄДРПОУ 36807953, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа-ІНГ», код за ЄДРПОУ 37288372», в частині завищення ПП «Нафтасєвєр» валових витрат з податку на прибуток в розмірі 2305049,00 грн.?

14 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов висновок судово-економічної експертизи. В якому зазначено, що проведеним дослідженням документально не підтверджено висновки акта перевірки № 86/3680/7953 від 22.03.2012 «Про результати позапланової документальної перевірки» ПП «Нафтасєвєр» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа-ІНГ», в частині завищення ПП «Нафтасєвєр» податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 2004390,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 2305049,00 грн. (а.с.210-220).

Відповідачем суду не надано жодних доказів на спростування висновків судово-економічної експертизи, а відтак, у суду відсутні будь-які сумніви у достовірності таких висновків.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Дельфа-ІНГ», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000592301, № 0000582301 від 04.04.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2012 № 0000582301.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 № 0000592301, № 0000582301 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 2188,00 грн., що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.2).

Крім того, з довідки експерта вбачається, що позивачем сплачено за проведення судово-економічної експертизи 3537,60 грн. (а.с.209).

Оскільки судове рішення у справі постановлено на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у повному обсязі, які складаються зі сплати судового збору та витрат на проведення експертизи.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Нафтасєвєр» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 № 0000592301, № 0000582301, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 04.04.2012 № 0000582301, яким Приватному підприємству «Нафтасєвєр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2311633,50 грн., з яких: за основним платежем - 2004390,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 307243,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 04.04.2012 № 0000592301, яким Приватному підприємству «Нафтасєвєр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 2305049,00 грн., з яких: за основним платежем - 2305049 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нафтасєвєр» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень) та за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3537,60 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять сім гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова