Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а/1270/1261/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2012 року Справа № 2а/1270/1261/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Бузовського І.М.

представника відповідача Мулікова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Армко" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310 ,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Армко" з позовом до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000152310 від 26.01.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6852,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ПП "Квалітет Компані" за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за наслідками якої було складено акт від 19.01.2012 №170/23-2/31139354 та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000152310 від 26.01.2012.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нікчемність угод, укладених з ПП "Квалітет Компані", оскільки за основу були взяти акт перевірки ПП "Квалітет Компані", листи Вищого адміністративного суду України, які не встановлюють факт порушення позивачем норм податкового законодавства. Натомість, податковим органом не надано до суду доказів про визнання нікчемними угоди укладені позивачем з ПП "Квалітет Компані", а саме вироку або постанови суду. Усі бухгалтерські документи підтверджують правомірність формування валових витрат за відносинами з ПП "Квалітет Компані" та правильність відрахування податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні позову,просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську надійшов акт від 14.11.2011 №1810/231/37288393 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Квалітет Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011", яку було використано під час перевірки позивача. Згідно наданого акту встановлено факт відсутності за місцезнаходженням ПП "Квалітет Компані" документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Аналізуючи наведене та враховуючи відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операції з поставки товарів від ПП "Квалітет Компані" на адресу ТОВ "Армко" за січень-березень 2011 року, встановлено нереальність здійснення господарських операцій, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість. Таким чином відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі норм податкового законодавства та не підлягає скасуванню.

Свідок ОСОБА_3 надав пояснення, що відповідно до наказу по ТОВ "Армко" він призначений відповідальним за вхідним контролем продукції ПП "Квалітет компані" та забезпечення виконання договору з ПП "Квалітет Компані". Він приймав продукцію, перевіряв її якість.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

ТОВ "Армко" зареєстровано 27.09.2000 у виконавчому комітеті Луганської міської ради, про що здійснено реєстраційний запис №13821050001000494, код ЄДРПОУ 31139354 (а.с.12)

У період з 17.01.2012 по 19.01.2012 було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Армко" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Квалітет Компані" за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, яке оформлено актом від 19.01.2012 за №170/23-2/31139354 (а.с.13-20).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Армко" за період з 01.01.11 по 31.03.2011 було придбано комплектуючі вироби протезно-ортопедичних апаратів у ПП "Квалітет Компані" на підставі договору №12/10 від 01.12.2010, що підтверджується видатковими накладними, виписаними ПП "Квалітет Компані", РН-0120212 від 12.01.2011 на суму 41112,00 грн. (а.с.23), РН-000563 від 07.02.2011 на суму 26424,00 грн. (а.с.26), РН-0000181 від 21.03.2011 на суму 25464,00 грн. (а.с.28). Крім того, на підтвердження поставки товару виписані податкові накладні від 12.01.2011 №120212 на суму 41112,00 грн. (а.с.24), від 07.02.2011 №563 на суму 26424,00 грн. (а.с.27), від 21.03.2011 №181 на суму 25464,00 грн. (а.с.30).

За наслідками перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310, яким було збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6852,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с.21).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ "Армко" та ПП "Квалітет Компані", що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 Податкового кодексу України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по контрагенту ПП "Квалітет Компані".

Так, між ТОВ "Армко" (Замовник) та ПП "Квалітет Компані" (Постачальник) було укладено договір №12/10 від 01.12.2010, згідно якого позивачем придбано комплектуючі вироби протезно-ортопедичних апаратів у ПП "Квалітет Компані".

Згідно п.2.1 договору поставка комплектуючих виробів протезно-ортопедичних апаратів провадиться у відповідності із технічною документацією замовника.

Фактичне отримання позивачем товару підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та довіреностями №35 від 12.01.2011, №45 від 01.04.2011, №39 від 07.02.2011, №42 від 21.03.2011, виданими на ім'я директора ТОВ "Армко" Казакова В.О. на отримання товару, наданими представником позивача в судовому засіданні.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні товару від ПП "Квалітет Компані" підтверджено картками рахунку №631, реєстрами документів системи «Клієнт-Банк» та виписками особового рахунку (а.с.37-55).

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеним контрагентом.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за січень - березень 2011 року.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настав, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за січень - березень 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Квалітет Компані"

Щодо посилання відповідача на те, що угоди, укладені між ТОВ "Армко" та ПП "Квалітет Компані" є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 Господарського кодексу України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Крім того, судом було встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 по адміністративній справі № 2а/1270/1167/2012 за позовом ПП "Квалітет Компані" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії було визнано протиправними дії Алчевскої ОДПІ у Луганської області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Квалітет Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011; визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП "Квалітет Компані", викладені в акті №1810/231/37288393 від 14.11.2011.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 залишена без змін. На момент розгляду даної справи зазначена постанова набрала законної сили.

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладений між позивачем - з одної сторони та ТОВ ПП "Квалітет Компані" - з другої сторони, недійсними, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо самостійного визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 107,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Армко" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від 26.01.2012 №0000152310 про збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 6852,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Армко" судові витрати у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарг а подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 09 липня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник