cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2012 року справа №2а/1270/1261/2012
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Попова В.В.., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а/1270/1261/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМКО» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМКО» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310, задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби від 26.01.2012 №0000152310 про збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 6852,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ПП «Квалітет Компані», що було виявлено в ході документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Підставою для таких висновків став акт Алчевської ОДПІ від 14.11.11 р. про результати документальної перевірки ПП «Квалітет Компані», яким встановлено відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень. Крім того, в ході документальної перевірки позивача, останнім не було надано документів, які підтверджують факт здійснення транспортних перевезень. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ПП «Квалітет Компані» угод.
Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.
Посадовими особами відповідача у період з 17.01.2012р. по 19.01.2012р. було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АРМКО" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Квалітет Компані" за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за наслідками якої складено акт від 19.01.2012 р. №170/23-2/31139354 (далі Акт перевірки).
Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого у ТОВ «АРМКО» завищено податковий кредит по контрагенту ПП "Квалітет Компані" на суму податку на додану вартість у розмірі 6852,00 грн., що призвело до заниження цього податку за січень 2011 року на цю ж суму. Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Квалітет Компані", оскільки угоди з цим контрагентом є безтоварними та нікчемними.
26.01.2012 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6852 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. (арк. справи 21).
Також судом встановлено, що між ТОВ "Армко" (Замовник) та ПП "Квалітет Компані" (Постачальник) було укладено договір №12/10 від 01.12.2010, згідно якого позивачем придбано комплектуючі вироби протезно-ортопедичних апаратів у ПП "Квалітет Компані".
ТОВ "Армко" за період з 01.01.11 по 31.03.2011 було придбано комплектуючі вироби протезно-ортопедичних апаратів у ПП "Квалітет Компані" на підставі договору №12/10 від 01.12.2010, що підтверджується видатковими накладними, виписаними ПП "Квалітет Компані", РН-0120212 від 12.01.2011 на суму 41112,00 грн. (а.с.23), РН-000563 від 07.02.2011 на суму 26424,00 грн. (а.с.26), РН-0000181 від 21.03.2011 на суму 25464,00 грн. (а.с.28). Крім того, на підтвердження поставки товару виписані податкові накладні від 12.01.2011 №120212 на суму 41112,00 грн. (а.с.24), від 07.02.2011 №563 на суму 26424,00 грн. (а.с.27), від 21.03.2011 №181 на суму 25464,00 грн. (а.с.30).
Факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні товару від ПП "Квалітет Компані" підтверджено картками рахунку №631, реєстрами документів системи «Клієнт-Банк» та виписками особового рахунку (а.с.37-55).
Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ПП "Квалітет Компані" господарських операцій через відсутність необхідних трудових ресурсів, техніки та інших основних фондів майна, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо), тобто здійснений правочин між ПП "Квалітет Компані" та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана вірна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Крім того, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ПП "Квалітет Компані" сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП "Квалітет Компані" підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Квалітет Компані" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а/1270/1261/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМКО» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000152310 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Гімон М.М.
Василенко Л.А.
Попов В.В.
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2012 |
Оприлюднено | 08.10.2012 |
Номер документу | 26317897 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Гімон Микола Михайлович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Гімон М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні