Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-3712/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. № 2а-3712/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Горбунова О.О., представника відповідача -Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ВКФ «Злагода»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство ВКФ «Злагода»(далі -ПП ВКФ «Злагода») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0001342320/2059 від 17.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентами позивача - ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуп» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.04.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 05.07.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог від 24.05.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП ВКФ «Злагода»з питань взаємовідносин з ТОВ «Арс Трейд»за травень -червень 2011 року, ТОВ «ЕЙС Констракшн Менеджмент»за липень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ «БК»АРС»за серпень 2011 року, ТОВ «Викуп»за серпень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ «Лідерком»за жовтень 2011 року. Результати перевірки відображені в акті № 17/23-2/35444075 від 27.03.2012 року.

Згідно з висновками акту перевірки ПП ВКФ «Злагода»порушено ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, зокрема: завищено податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуп» на суму 87 590,76 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 1 191,67 грн., червень 2011 року в сумі 47 377,19 грн., серпень 2011 року в сумі 26 534,97 грн. та жовтень 2011 року в сумі 12 486,93 грн.

На підставі висновків зазначеного акту Державною податковою інспекцію у Личаківському районі м. Львова прийняте податкове повідомлення-рішення №0001342320/2059 від 17.04.2012 року, яким збільшено ТзОВ «Глобал Будсервіс»суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 97 347,23 грн., з них за основним платежем -87 590,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -9 756, 47 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуп».

Позивач зазначає, що у 2011 році на замовлення ДП «Західбудсервіс»ВАТ «Яворівбуд»виконував договір будівельного підряду № 2011/38 від 21.06.2011 року по капітальному ремонту будівлі № 42 військового містечка № 135. Зазначені в акті перевірки відповідача контрагенти виконували для позивача субпідрядні роботи на вказаному об'єкті, постачали на цей об'єкт будівельні матеріали.

На підтвердження взаєморозрахунків із ТОВ «Арс Трейд»позивач представив наступні первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1. Договір поставки б/н від 24.05.2011 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Арс Трейд») зобов'язується передати у власність покупцеві (ПП ВКФ «Злагода») продукцію, визначену у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

2. Податкові накладні від 24.05.2011 року № 165 на суму ПДВ 1191,67 грн., від 07.06.2011 року № 67 на суму ПДВ 3570,38 грн., від 21.06.2011 року № 379 на суму ПДВ 14539,34 грн., від 21.06.2011 року № 380 на суму ПДВ 1244,08 грн., від 24.06.2011року №435 на суму ПДВ 9387,77 грн., від 24.06.2011 року № 436 на суму ПДВ 18581,62 грн.

3. Видаткові накладні від 24.05.2011 року № РН -5-24005 на загальну суму 7 150,00 грн., від 21.06.2011 року № РН-6-21011 на загальну суму 7464,47 грн., від 21.06.2011 року №РН-6-21010 на загальну суму 87 560,09 грн., від 24.06.2011 року № РН-6-24006 на загальну суму 111 489,70 грн., від 24.06.2011 року № РН-6-24005 на загальну суму 56 326,62 грн., від 07.06.2011 року № РН-6-07002 на загальну суму 21 422,27 грн.

4. Проведено розрахунки із постачальником згідно платіжних доручень від 31.05.2011 року № 49 на суму 7 150,00грн., від 06.06.2011 року № 50 на суму 21 421,20 грн., від 11.07.2011 року № 67 на суму 7 464,47 грн., від 11.07.2011 року № 69 на суму 25000,00 грн., від 11.07.2011 року № 67 на суму 56 326,62 грн. від 18.07.2011 року № 66 на суму 62 560,09 грн. від 08.08.2011 року № 71 на суму 11 1489,70 грн.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включені до складу податкового кредиту ПП «ВКФ «Злагода»за травень 2011 року на суму ПДВ 1 191,67 грн. та за червень 2011 року на суму ПДВ 47 377,19 грн.

В акті перевірки (стор. 12-14) відповідач вказує на відсутність фактичного отримання товарів від ТОВ «Арс Трейд», оскільки підприємство визнано банкрутом, ПП «ВКФ «Злагода»не представлено товарно-транспортні накладні та шляхові листи на перевезення придбаного у вказаного постачальника товару, а також не надано інформації щодо списання придбаних матеріальних цінностей.

З приводу господарських операцій із ТзОВ «Будівельна компанія АРС»позивач пояснив наступне. Між ПП «ВКФ «Злагода»та ТзОВ «Будівельна компанія АРС»укладено договір підряду № 8/08/11 від 08.08.2011 року, відповідно до умов якого субпідрядник (ТзОВ «Будівельна компанія АРС») зобов'язується за завданням підрядника (ПП «ВКФ «Злагода») виконати спеціалізовані роботи по капітальному ремонту будівлі № 42 військового містечка № 135 для розміщення військовослужбовців за контрактом м.Львів (завершення робіт) та разом з підрядником ввести обкат в експлуатацію, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт а умовах даного договору. Загальна вартість робіт складає 103 618, 99 грн. На момент укладення договору ТзОВ «Будівельна компанія АРС»було зареєстроване як юридична особа (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 301080 від 16.08.2010 року), взято на облік платника податків ( довідка від 22.02.2011 року № 1073), було платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100316977 НБ №258956 від 29.12.2010 року), мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві.

Позивач підтверджує виконання робіт за вищевказаним договором наступними документами:

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 62 181,72 грн.;

- платіжним дорученням № 161 від 01.12.2011 року на суму 2 176,36 грн., № 101 від 13.09.2011 року на суму 60 005,36 грн.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова встановлено, що ТзОВ «Будівельна компанія АРС»припинило свою господарську діяльність, однак не було знято з обліку. Крім того, в акті перевірки (стор. 11) відповідач зазначає, що ПП «ВКФ «Злагода»не надано інформації щодо списання придбаних матеріальних цінностей, в результаті чого неможливо дослідити правомірність формування валових витрат підприємства по взаєморозрахунках з вищевказаним контрагентом.

Між ПП «ВКФ «Злагода» та ТзОВ «Викуп»укладено договір поставки № 1/08/11 від 01.08.2011 року, відповідно до умов якого ТзОВ «Викуп»зобов'язується поставити продукцію, визначену у специфікаціях, які є додатками до договору. На момент укладення договору ТзОВ «Викуп» було зареєстроване як юридична особа (свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи серії А01 № 262152 від 12.05.2008 року), перебувало на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києві.

Позивач підтверджує виконання договору наступними документами:

- податковими накладними від 03.08.2011 року № 82 на суму ПДВ 264,21 грн., від 04.08.2011 року № 105 на суму ПДВ 10598,74 грн., від 01.08.2011 року № 29 на суму ПДВ 5 308,40 грн., від 05.10.2011 року № 87 на суму ПДВ 343,43 грн., від 03.10.2011 року №32 на суму ПДВ 12 143,50 грн.;

- видатковими накладними від 03.08.2011 року №РН -8-03014 на загальну суму 1585,22 грн., в т.ч. ПДВ 264,21грн., від 04.08.2011 року №РН-8-04013 на загальну суму 63592,44грн, в т.ч. ПДВ 10 598,74 грн., від 01.08.2011 року №РН-8-01037 на загальну суму 31850,41грн., в т.ч. ПДВ 5308,40грн., від 05.10.2011 року №РН-10-0509 на загальну суму 2060,59грн., в т.ч. ПДВ 343,43грн., від 03.10.2011 року №РН-10-0313 на загальну суму 72860,98грн., в т.ч. ПДВ 12143,50 грн.;

- платіжними дорученнями від 03.10.2011 року № 113 на суму 9 450 грн., від 05.10.2011 року № 114 на суму 25 000 грн., від 09.09.2011 року № 99 на суму 63 592,44 грн., від 09.09.2011 року № 98 на суму 31 850,41 грн., від 09.09.2011 року № 97 на суму 1 585,22 грн., від 30.11.2011 року № 159 від 30 000 грн., від 22.12.2011 року № 167 на суму 2 060,59 грн., від 27.12.2011 року № 172 на суму 15 842 грн.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова встановлено, що ТзОВ «Викуп»припинило свою господарську діяльність, однак не було знято з обліку. Крім того, в акті перевірки (стор. 6) відповідач зазначає, що ПП «ВКФ «Злагода»не надано інформації щодо списання придбаних матеріальних цінностей, в результаті чого неможливо дослідити правомірність формування валових витрат підприємства по взаєморозрахунках з вищевказаним контрагентом.

Під час судового розгляду представником позивача представлено матеріальні звіти виконробів, якими підтверджується списання придбаної у вищевказаних контрагентів продукції (товарів).

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, поставки продукції, здійснення відповідної оплати та подальше використання таких робіт (придбаного товару) у господарській діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Податкового Кодексу України документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ПП ВКФ «Злагода»з ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуﻴрунтуються на тому, що під такі договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки під час укладення позивачем договорів ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуп»були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали право на здійснення відповідної діяльності. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання (списання), придбаних у зазначених контрагентів, ТМЦ.

З огляду викладене, суд приходить до висновку, що вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори, на підставі якого виникли правовідносини між ним та ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «БК»АРС»та ТОВ «Викуп»не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання із податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001342320/2059 від 17.04.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ВКФ «Злагода»(ЄДРПОУ 35444075) 973 грн. (дев'ятсот сімдесят три гривні) 47 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2012 року.

Суддя (підпис) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Сакалош