Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а-14238/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 р. № 2а-14238/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голоднікова О.В.

представника позивача Харіна О.М.

представника відповідача Павлової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол»(далі -ТзОВ «Мізол») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002022302/23883 від 18.07.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 208 333, 75 грн., в т.ч. основний платіж 166 667, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 41 666, 75 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Приватним підприємством «Шуін»та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

У зв'язку із проведенням реорганізації Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Мізол»по операціях з реалізації товарно-матеріальних цінностей на ПП «Шуін»встановлено, що єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між вказаними підприємствами є видаткові накладні на реалізацію та податкові накладні. У представлених до перевірки документах відсутні відомості щодо місця приймання-передачі товару, довіреності на одержання товару не представлені, відсутні документи, що підтверджують факт відгрузки товару. В ході проведення перевірки не представлено документів щодо придбання ТзОВ «Мізол»товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому в серпні 2010 року реалізовувались на ПП «Шуін». Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та ПП «Шуін», ґрунтуючи свої висновки на акті перевірки контрагента позивача. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

ТзОВ «Мізол» зареєстроване як юридична особа 18.11.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради про що зроблено відповідний запис за № 10004294583, ідентифікаційний код юридичної особи 33895476, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №942195.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом будівель, організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, купівля та продаж власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі (довідка Головного управління статистики у Львівській області Державного комітету статистики України серії АА № 502434.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мізол»з питань взаємовідносин з ТзОВ «Базис»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, ПП «Шуін» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.06.2011 р. №1708/23-2/33895476 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166 667, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в сумі 166 667, 00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0002022302/23883 від 18.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 208 333,75 грн., в тому числі: основний платіж -166 667, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41 666, 75 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Львівській області та до Державної податкової адміністрації України. Однак за результатами розгляду в порядку адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002022302/23883 залишено без змін, а скарга -без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та повернення сум податку з Державного бюджету України визначалось Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем податкового кредиту із названих господарських операцій, ТзОВ «Мізол»(код платника ПДВ 338954713036, свідоцтво платника ПДВ 17744792) та ПП «Шуін»(код платника ПДВ 319274326593, свідоцтво платника ПДВ 100270526) в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2010 року між ТзОВ «Мізол»(Продавець) та ПП «Шуін»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1201/10-7 (далі - Договір), відповідно до якого, Продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Згідно умов Договору, розрахунки за товар здійснюються Покупцем у національній валюті Україні -гривні шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення Продавцем рахунку Покупцю. При здійсненні платежу Покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні номер і дату цього Договору, а також номер і дату рахунку на оплату партії товару.

Строк договору було встановлено до 31.12.2010 року, а в частині розрахунків -до повного виконання Сторонами зобов'язань.

Згідно з п.3.3 та 3.4 зазначеного договору передбачено, що передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Покупця за місцезнаходженням товару на складі Продавця чи у його відокремлених підрозділах або за узгодженням сторін, шляхом доставки товару Покупцю. У випадку доставки партії товару передача товару здійснюється у відповідному складі. При цьому Договір містить посилання на адреси філій та їх складів, зокрема такі відокремлені підрозділи зазначені у п.3.4. цього Договору, а саме: Донецька філія, Дніпропетровська філія, Запорізька філія, Львівська філія, Івано-Франківська філія, Миколаївська філія, Одеська філія, Полтавська філія, Рівненська філія, Севастопольська філія, Сімферопольська філія, Харківська філія, Хмельницька філія.

В матеріалах справи наявні також довідки статистики на підтвердження, що філії є зареєстрованими структурними підрозділами товариства, позивачем суду надані: довідка статистики серії АА№297411 щодо Івано-Франківської філії ТзОВ «Мізол»(ідентифікаційний код 35383505); довідка статистики серії АА№502433 щодо Львівської філії ТзОВ «Мізол»(ідентифікаційний код 35383201); довідка статистики №3578 щодо Миколаївської філії ТзОВ «Мізол»(ідентифікаційний код 35383380); довідка статистики №3571 щодо Харківської філії ТзОВ «Мізол»(ідентифікаційний код 35383290). Крім цього, на видаткових та податкових накладних наявні печатки філій підприємства, де Покупець отримував товар, з вказаними на них ідентифікаційними кодами філії Постачальника товару.

На виконання умов Договору №1201/10-7 від 12.01.2010 року, ТзОВ «Мізол»було передано позивачу товар на загальну суму 1 300 000, 00 грн., в тому числі ПДВ -166 666, 67 грн., що підтверджується накладними: № 529665 від 30.09.2010 року на суму 50 761, 84 грн. (в т.ч. ПДВ -8 460, 31 грн.), № 529647 від 30.09.2010 року на суму 49 238, 16 грн. (в т.ч. ПДВ -8 206, 36 грн.), № 539102 від 30.09.2010 року на суму 48 061, 14 грн. (в т.ч. ПДВ -8 010, 19 грн.), № 539098 від 30.09.2010 року на суму 47 962, 20 грн. (в т.ч. ПДВ -7 993, 70 грн.), № 539096 від 30.09.2010 року на суму 47 138, 28 грн. (в т.ч. ПДВ -7 856, 38 грн.), № 539095 від 30.09.2010 року на суму 56 838, 38 грн. (в т.ч. ПДВ -9 473, 06 грн.), № 487158 від 20.08.2010 року на суму 36 698, 90 грн. (в т.ч. ПДВ -6 116, 48 грн.), № 487159 від 20.08.2010 року на суму 34 789, 82 грн. (в т.ч. ПДВ -5 798, 30 грн.), № 535350 від 30.09.2010 року на суму 49 910, 08 грн. (в т.ч. ПДВ -8 318, 35 грн.), № 535331 від 30.09.2010 року на суму 59 903, 84 грн. (в т.ч. ПДВ -9 983, 97 грн.), № 535146 від 30.09.2010 року на суму 7 010, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -1 168, 43 грн.), № 535129 від 30.09.2010 року на суму 52 532, 54 грн. (в т.ч. ПДВ -8 755, 42 грн.), № 487160 від 22.08.2010 року на суму 28 511, 28 грн. (в т.ч. ПДВ -4 751, 88 грн.), № 535366 від 30.09.2010 року на суму 30 642, 94 грн. (в т.ч. ПДВ -5 107, 16 грн.), № 535439 від 30.09.2010 року на суму 54 271, 78 грн. (в т.ч. ПДВ -9 045, 30 грн.), № 535450 від 30.09.2010 року на суму 59 903, 74 грн. (в т.ч. ПДВ -9 983, 96 грн.), № 535459 від 30.09.2010 року на суму 59 854, 70 грн. (в т.ч. ПДВ -9 975, 78 грн.), № 535474 від 30.09.2010 року на суму 25 969, 78 грн. (в т.ч. ПДВ -4 328, 30 грн.), № 539992 від 30.09.2010 року на суму 59 795, 84 (в т.ч. ПДВ -9 965, 97 грн.), № 539997 від 30.09.2010 року на суму 57 167, 82 грн. (в т.ч. ПДВ -9 527, 97 грн.), № 540003 від 30.09.2010 року на суму 26 968, 68 грн. (в т.ч. ПДВ -4 494, 78 грн.), № 540000 від 30.09.2010 року на суму 56 067, 66 грн. (в т.ч. ПДВ -9 344, 61 грн.), № 524178 від 27.09.2010 року на суму 50 182, 40 грн. (в т.ч. ПДВ -8 363, 73 грн.), № 524160 від 27.09.2010 року на суму 59 914, 90 грн. (в т.ч. ПДВ -9 985, 82 грн.), № 524152 від 27.09.2010 року на суму 59 902, 70 грн. (в т.ч. ПДВ -9 983, 78 грн.), № 524227 від 27.09.2010 року на суму 34 544, 44 грн. (в т.ч. ПДВ -5 757, 41 грн.), № 524187 від 27.09.2010 року на суму 50 887, 02 грн. (в т.ч. ПДВ -8 481, 17 грн.), № 524196 від 27.09.2010 року на суму 44 568, 54 грн. (в т.ч. ПДВ -7 428, 09 грн.).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у вищезгаданих видаткових накладних зазначено місце складання даних документів (назва та адреса філії Постачальника де отримано товар, печатка філії скріплена підписами уповноважених на отримання товару осіб), тобто визначено місце передачі товару, відповідно до вимог п.3.4. Договору №1201/10-7 від 12.01.2010 року, згідно яких ПП «Шуін»зобов'язується прийняти товар за місцезнаходженням товару на складі ТзОВ «Мізол»або складах його відокремлених підрозділів (філій) та зазначено розрахунковий рахунок ТзОВ «Мізол»на який, згідно пояснень представника позивача, перераховувалися кошти за отриманий товар, найменування якого було визначено у накладній.

Відповідно до вимог п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

У зв'язку з тим, що передача товару за Договором №1201/10-7 здійснювалася систематично, як вбачається з наданих суду податкових і видаткових накладних, за узгодженими Сторонами параметрами (кількість, асортимент тощо), сторонами Договору було укладено додаткові угоди №1201-1 від 15.01.2010 року та №1201-2 від 04.02.2010 року, згідно яких Сторони домовились що прийом товару здійснюється без надання довіреностей на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей уповноваженими представниками

ПП «Шуін»із скріпленнями їх підписів печаткою ПП «Шуін».

Як вбачається з матеріалів справи, Продавець (ТзОВ «Мізол») виписало Покупцеві (ПП «Шуін») податкові накладні: № 554/2 від 09.08.2010 року на суму 200 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -33 333, 33 грн.), № 4007/1 від 21.08.2010 року на суму 100 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -16 666, 67 грн.); № 806/8 від 21.08.2010 року на суму 170 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 333, 33 грн.); № 804/8 від 21.08.2010 року на суму 130 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -21 666, 67 грн.); № 1249/12 від 31.08.2010 року на суму 200 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -33 333, 33 грн.); № 4008/1 від 21.08.2010 року на суму 200 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -33 333, 33 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТзОВ «Мізол».

На підтвердження відповідності товару, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, позивачем подано сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які підтверджують якість поставленої продукції відповідно до вимог до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001 року № 2406-ІІІ.

Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність приміщень для зберігання товарів та можливості його подальшої реалізації.

Згідно довідки ТзОВ «Мізол»вих.№18 від 19.01.2012 року, вбачається, що протягом 2010 року товариство через власні філії орендовано складські приміщення, на яких здійснювалося обслуговування вантажів комірниками та вантажниками та подано перелік про кількість складських приміщень та працівників, що їх обслуговують.

Також підприємством на підтвердження імпортування товарів з наступним проведенням митного оформлення протягом серпня -вересня 2010 року, подано суду прийняті до оформлення митним органом вантажно-митні декларації на підтвердження фактів отримання та розмитнення товарів та копії договорів із іноземними постачальниками.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166 667, 00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в сумі 166 667, 00 грн., викладений в акті перевірки від 30.06.2011 р. №1708/23-2/33895476, суперечить встановленим по справі обставинам. З огляду на це не підлягають застосуванню до позивача штрафні санкції.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 208 333, 75 грн. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача ПП «Шуін».

Відповідач зазначає, що ПП «Шуін»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність вказаного суб'єкта господарювання та його контрагентів, у тому числі позивача, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Зокрема, при проведенні перевірки позивача використано акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області №1046/23-1/31927432 від 05.05.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Шуін»з питань правових відносин з ТзОВ «Вектра-Дон» щодо достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року». Як зазначено у вказаному акті, ПП «Шуін»та ТзОВ «Вектра-Дон»не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, тобто діяльність була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та несплати відповідних сум податків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Податківцями зазначено, враховуючи те, що у контрагента позивача ПП «Шуін»немає достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників; діяльність його контрагента - ТзОВ «Вектра-Дон»була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та несплати відповідних сум податків, підприємство ТзОВ «Вектра-Дон»не знаходиться за вказаною своєю юридичною адресою, - згідно до частин 1 ст.203, п. 2 ст.215 Цивільного кодексу України, правочини укладені між ПП «Шуін»та його контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Таким чином, на думку відповідача, відносини між ПП «Шуін»та ТзОВ «Мізол»були укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи по взаємовідносинам з ПП «Шуін», є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину договору купівлі-продажу товару від 23.02.2010 року №23/02/10 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18.07.2011 року №0002022302/23883.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»2 093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 34 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.