Ухвала

від 16.10.2014 по справі 2а-14238/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 125035/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022302/23883 від 18 липня 2011 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій із приватним підприємством «Шуін». Висновки щодо нікчемності правочину товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» із приватним підприємством «Шуін» є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18 липня 2011 року № 0002022302/23883.

Зазначену постанову мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи договори, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, вказують на реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником сформовано дані податкового обліку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем порушено Закон України «Про податок на додану вартість» - використано товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) не в господарській діяльності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення такої.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Базис» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року та приватним підприємством «Шуін» за період з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року, результати якої оформлено актом № 1708/23-2/33895476 від 30 червня 2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166 667 грн, в тому числі за серпень 2010 року в сумі 166 667 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002022302/23883 від 18 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 208 333 грн 75 к. (166 667 грн основного платежу та 41 666 грн 75 к. штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваного рішення відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки № 1708/23-2/33895476 від 30 червня 2011 року зазначено, що відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 1046/23-1/31927432 від 05 травня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Шуін» за період з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року» встановлено відображення приватним підприємством «Шуін» господарських операцій щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались.

Також підставами для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні висновки акту перевірки:

- єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Шуін» є видаткові накладні на реалізацію та податкові накладні;

- у представлених до перевірки документах відсутні відомості щодо місця приймання-передачі товару;

- довіреності на одержання товару не представлені;

- відсутні документи, що підтверджують факт відгрузки товару;

- у ході проведення перевірки не представлено документів щодо придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол» товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому, в серпні 2010 року, реалізовувались на приватне підприємство «Шуін».

Враховуючи наведене відповідачем зроблено висновок, що поставка товару приватному підприємству «Шуін» недоведена.

Позивачем здійснено списання товару зі складу без фактичної їх реалізації покупцеві (приватному підприємству «Шуін»), тобто використано запаси не у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» за серпень 2010 року, що свідчить про завищення податкового кредиту за серпень 2010 року, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Встановлення в подальшому факту використання матеріальних та нематеріальних активів не у господарській діяльності такого платника, зумовлює збільшення податкового зобов'язання такого платника з податку на додану вартість на суму ПДВ віднесену до складу податкового кредиту при покупці таких активів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем податкового кредиту із названих господарських операцій, ТОВ «Мізол» (код платника ПДВ 338954713036, свідоцтво платника ПДВ 17744792) та ПП «Шуін» (код платника ПДВ 319274326593, свідоцтво платника ПДВ 100270526) в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

12 січня 2010 року між ТОВ «Мізол» (Продавець) та ПП «Шуін» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1201/10-7 (далі - Договір), відповідно до якого, Продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Згідно з умовами Договору, розрахунки за товар здійснюються Покупцем у національній валюті Україні - гривні шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення Продавцем рахунку Покупцю. При здійсненні платежу Покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні номер і дату цього Договору, а також номер і дату рахунку на оплату партії товару.

Строк договору було встановлено до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов'язань.

Згідно з пп. 3.3 та 3.4 зазначеного договору передбачено, що передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Покупця за місцезнаходженням товару на складі Продавця чи у його відокремлених підрозділах або за узгодженням сторін, шляхом доставки товару Покупцю. У випадку доставки партії товару передача товару здійснюється у відповідному складі. При цьому Договір містить посилання на адреси філій та їх складів, зокрема такі відокремлені підрозділи зазначені у п. 3.4 цього Договору, а саме: Донецька філія, Дніпропетровська філія, Запорізька філія, Львівська філія, Івано-Франківська філія, Миколаївська філія, Одеська філія, Полтавська філія, Рівненська філія, Севастопольська філія, Сімферопольська філія, Харківська філія, Хмельницька філія.

В матеріалах справи наявні також довідки статистики в підтвердження того, що філії є зареєстрованими структурними підрозділами товариства: довідка статистики серії АА № 297411 щодо Івано-Франківської філії ТОВ «Мізол» (ідентифікаційний код 35383505); довідка статистики серії АА №502433 щодо Львівської філії ТОВ «Мізол» (ідентифікаційний код 35383201); довідка статистики № 3578 щодо Миколаївської філії ТОВ «Мізол» (ідентифікаційний код 35383380); довідка статистики № 3571 щодо Харківської філії ТОВ «Мізол» (ідентифікаційний код 35383290).

Крім цього, на видаткових та податкових накладних наявні печатки філій підприємства, де Покупець отримував товар, з вказаними на них ідентифікаційними кодами філії Постачальника товару.

На виконання умов Договору № 1201/10-7 від 12 січня 2010 року, ТОВ «Мізол» було передано позивачу товар на загальну суму 1 300 000, 00 грн., в тому числі ПДВ -166 666, 67 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 34-62).

У вищезгаданих видаткових накладних зазначено місце складання даних документів (назва та адреса філії Постачальника де отримано товар, печатка філії скріплена підписами уповноважених на отримання товару осіб), тобто визначено місце передачі товару, відповідно до вимог п. 3.4. Договору № 1201/10-7 від 12.01.2010 року, згідно з якими ПП «Шуін» зобов'язується прийняти товар за місцезнаходженням товару на складі ТОВ «Мізол» або складах його відокремлених підрозділів (філій) та зазначено розрахунковий рахунок ТОВ «Мізол» на який, згідно пояснень представника позивача, перераховувалися кошти за отриманий товар, найменування якого було визначено у накладній.

Відповідно до вимог п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

У зв'язку з тим, що передача товару за Договором № 1201/10-7 здійснювалася систематично, про що свідчать податкові і видаткові накладні, за узгодженими Сторонами параметрами (кількість, асортимент тощо), сторонами Договору було укладено додаткові угоди № 1201-1 від 15.01.2010 року та № 1201-2 від 04.02.2010 року, згідно з якими Сторони домовились що прийом товару здійснюється без надання довіреностей на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей уповноваженими представниками ПП «Шуін» із скріпленнями їх підписів печаткою ПП «Шуін».

Продавець (ТОВ «Мізол») виписало Покупцеві (ПП «Шуін») податкові накладні (а. с. 63-72).

На підтвердження відповідності товару, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, позивачем подано сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які підтверджують якість поставленої продукції відповідно до вимог до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року № 2406-ІІІ.

Згідно з довідкою ТОВ «Мізол» вих. № 18 від 19.01.2012 року протягом 2010 року товариством через власні філії орендовано складські приміщення, на яких здійснювалося обслуговування вантажів комірниками та вантажниками. Крім того подано перелік кількості складських приміщень та працівників, що їх обслуговують.

Також позивачем для підтвердження імпортування товарів з наступним проведенням митного оформлення протягом серпня-вересня 2010 року надано прийняті до оформлення митним органом вантажно-митні декларації та копії договорів із іноземними постачальниками.

Звідси, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені письмові докази дають підстави для висновку про реальність господарських операцій позивача з приватним підприємством «Шуін».

Висновки акта перевірки про відсутність у контрагента позивача приватного підприємства «Шуін» виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, зроблені на підставі перевірки взаємовідносин приватного підприємства «Шуін» з іншими контрагентами, не спростовують досліджених доказів, що свідчать про реальність господарських операцій.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року в справі № 2а-14238/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей