Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а/1770/1737/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1737/2012

30 травня 2012 року 17год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никонець Д.А., Грибок Л.Т.,

відповідача: представник Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема пояснили, кожен зокрема, що у періоді, який перевірявся позивач здійснював взаєморозрахункові операції з ТОВ «Авіо плюс». Для перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з вказаним контрагентом, позивачем надано первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості) всього на суму 261779,57грн. в тому числі ПДВ 43633,26грн. Представники позивача вказують, що відповідачем вказано на безтоварність господарських операцій в зв'язку з нікчемністю договору, укладеного між позивачем та контрагентом, однак такі висновки є безпідставними, оскільки відповідачем не наведеного жодного доказу того, що господарські операції по вказаному договору не були здійснені. Також на думку представників позивача, безпідставними є висновки відповідача щодо неправомірності включення у валові витрати винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги на суму 245750грн., оскільки такі послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Крім того, відповідачем, як вказують представники позивача, безпідставно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування в 3 кварталі 2011р. в сумі 411886грн., в той час як постановою суду від 06.02.2012р. було скасоване повідомлення-рішення відповідача щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, вказаного позивачем у декларації за ІІ квартал 2011р. в сумі 275400,00грн. Вказану суму відповідач повторно зазначив у повідомленні-рішенні від 23 грудня 2011р. Просили позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні суд усною ухвалою суду на підставі ст.55 КАС України задовольнив клопотання відповідача та допустив заміну відповідача на його правонаступника.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до задоволення.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011р. (а. с. 13-47 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. позивачем завищені валові витрати в сумі 463900грн., в тому числі: за 2 квартал 2010р. на суму 37500грн.; за 3 квартал 2010р. на суму 37500грн.; за 4 квартал 2010р. на суму 37500грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 276650грн.; за 2 квартал 2011р. на суму 58500грн.; за 3 квартал 2011р. на суму 16250грн.

У вказаному періоді позивач здійснював взаєморозрахункові операції з ТОВ «Авіо Плюс» (ЄДРПОУ 13990636).

Податок на додану вартість на підставі податкових накладних в загальній сумі 43633,26грн. віднесений позивачем до складу податкового кредитку в січні 2011р. в сумі 18136,29грн.; в лютому 2011р. в сумі 25496,97грн.

Оскільки у ТОВ «Авіо Плюс» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру, а тому відповідно до ч1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначена угода з КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської ОСС має ознаки нікчемності, в зв'язку з чим позивачем зайво включені до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ від ТОВ «Авіо Плюс» в І кВ. 2011р. в сумі 218150грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 06 Декларацій «інші витрати» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. у сумі 15161036грн. встановлено, що у вказаному періоді позивач завищив валові витрати на суму 245750грн., так як позивачем укладений договір про надання послуг від 28.12.2007р. із змінами від 01.01.2010р. та 01.01.2011р. з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати консультативно-господарські послуги, а Замовник за виконання робіт перераховує Виконавцю винагороду, розмір якої становить 15000грн. з ПДВ, з 01.01.2011р. - 19500грн. по червень місяць 2011р. без ПДВ. Всього за період, який перевірявся підприємством включено до валових витрат вищенаведені послуги на суму 245750грн. Оскільки позивачем не надано доказів про їх фактичне використання у господарській діяльності та доказів, що надані послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність, в результаті яких підприємством отриманий прибуток, то вказана сума не належить до складу валових витрат.

За період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.6 Декларацій «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду» за рахунок перенесення від'ємного значення, отриманого підприємством у 2010 році в сумі 411866грн. В порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, позивач в ІІ-ІІІ кВ. 2011р. в рядку 06.6 Декларації відобразив від'ємне значення в рахуванням від'ємного значення за 2010р. в сумі 411866грн., в результаті чого завищено валові витрати підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІІ-ІІІ кВ. 2011р.

За період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 15478241грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення в сумі 69383грн., в т. ч.: квітень 2010р. -2500грн.; травень 2010р. - 2500грн.; червень 2010р. - 2500грн.; липень 2010р. - 2500грн.; серпень 2010р. 02500грн.; вересень 2010р. - 2500грн.; жовтень 2010р. -2500грн.; листопад 2010р. - 2500грн.; грудень 2010р. - 2500грн.; січень 2011р. - 18136грн.; лютий 2011р. - 25497грн.; серпень 2011р. - 3250грн.

Позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 25750грн. в ціні отриманих послуг консультативно-правового характеру, які не відносяться на валові витрати підприємства, та ПДВ в січні 2011р. в сумі 18136,29грн., лютому 2011р. в сумі 25496,97грн., що складає 43633,26грн. по придбанню ТМЦ у ТОВ «Авіо Плюс», характер яких має ознаки безтоварності.

В зв'язку з цим позивачем занижений податок на додану вартість в періоді, який перевірявся на загальну суму 69383грн.

На підставі висновків акту перевірки № /23-100/30318321 від 09.12.2011 року та в результаті встановлених порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004542342 від 23.12.2011р. - п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65706грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 1грн. (рішенням ДПІ у Рівненській області фінансова санкція скасована) (а.с.49, 51-55);

- №0004552342 від 23.12.2011р. - пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.14, 201.15 ст.201 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69383грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 6439грн. (а.с.48);

- №0004532342 від 23.12.2011р. - п.5.3.9., п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІІ кВ. 2011р. у розмірі 414765грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено в ході судового розгляду, КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ОСС зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ, що не заперечується сторонами.

01.01.2009року між позивачем (покупець) та ТОВ «Авіо Плюс» (продавець) укладений договір купівлі-продажу ТМЦ, згідно з умовами якого продавець зобов'язується відпустити а покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору ТМЦ, в кількості та асортименті згідно документів на товар, що продаються при продажу. Асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладній чи в рахунку, який Покупець отримує від Продавця, що являється невід'ємною частиною Договору. (а. с. 6-7 т.5).

Відповідно до зазначеного договору, ТОВ «Авіо Плюс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності в період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. на загальну суму 261779,57грн. в т.ч. ПДВ 43633,26грн. Зазначені суми сторонами по справі не заперечуються.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями (а. с. 64-220 т.1; а. с. 23-147, 178-250 т.2; а. с. 1-41, 141-250 т.3; а. с. 1-43 т.4).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки, так і не заперечується сторонами в засіданні.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Вартість оплачених товарів на суму 218146,31 грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 43633,26грн., сплаченого в ціні товару, включена позивачем до податкового кредиту: в січні 2011р. - 18136,29грн.; в лютому 2011р. - 25496,97грн.

28.12.2007р. позивачем укладений договір із змінами від 01.01.2010р. та 01.01.2011р. з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати консультативно-господарські послуги, а Замовник за виконання робіт перераховує Виконавцю винагороду розмір якої становить 15000грн. з ПДВ, з 01.01.2011р. - 19500грн. по червень 2011р. без ПДВ.

Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: актами приймання наданих послуг (а. с. 148-163 т.2), податковими накладними (а. с. 164-173 т.2), договорами про надання послуг (а. с. 174-177 т.2).

Позивачем на протязі вказаного періоду здійснювалась оплата послуг відповідно до умов вищевказаних договорів, що не заперечується сторонами.

Вартість оплачених послуг на суму 245750грн.грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 25750грн., сплаченого в ціні послуги, включена позивачем до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

В силу пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що у період з січня-лютого 2011р., ТОВ «Авіо Плюс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 261779,57грн., в тому числі ПДВ -43633,26грн. Вказані обставини підтверджуються вище зазначеними видатковими накладними, податковими накладними, договором. Розрахунки між сторонами проведені повністю, що підтверджується платіжними дорученнями.

У період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., позивач отримував консультативно-господарські послуги від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, в зв'язку з чим перерахувало винагороду за вказаний період в сумі 245750грн., які були включені до складу валових витрат, а ПДВ в сумі 25750грн. до складу податкового кредиту.

Придбані позивачем ТМЦ у ТОВ «Авіо Плюс» та отримані послуги у Рівненської обласної спілки споживчих товариств, використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджуються видатковими накладними (а. с. 42-140 т.3; а. с. 44-197 т.4), копіями довіреностей, по яких уповноважені особи представляли інтереси позивача у відносинах з підприємствами, організаціями, установами, копіями судових рішень, з яких вбачається, що зазначені в довіреностях уповноважені особи приймали участь у судових процесах, тобто надавали консультативно-господарські послуги (а. с. 8-58, 83, 85-88, 91-97 т.5).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання придбаних у ТОВ «Авіо Плюс» товарно-матеріальних цінностей та консультаційно-господарських послуг у Рівненської обласної спілки споживчих товариств у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Стосовно ж посилань відповідача на обставини щодо відсутності ТОВ «Глорі Імперіал», який є основним постачальником товарів для ТОВ «Авіо Плюс» за місцезнаходженням та внесення запису до ЄДР, відсутності трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності; щодо відсутності у ТОВ «Авіо Плюс», виробничих потужностей, складських приміщень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із копій Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Авіо Плюс» на момент вчинення господарських операцій з позивачем, було зареєстроване як юридична особа 22.01.1993 року, ТзОВ «Глорі Імперіал», яке було основним постачальником для ТОВ «Авіо Плюс», зареєстроване як юридична особа з 04.10.2010р. На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем такі обставини не спростовано.

Статтею18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача - ТОВ «Авіо Плюс», був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Авіо Плюс», є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було встановлено та доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування в ІІІ кВ. 2011р.

Так, згідно висновків акта перевірки відповідача встановлено, що за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.6 Декларацій «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду» за рахунок перенесення від'ємного значення, отриманого підприємством у 2010 році в сумі 411866грн.

В порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, позивач в ІІ-ІІІ кВ. 2011р. в рядку 06.6 Декларації відобразив від'ємне значення в рахуванням від'ємного значення за 2010р. в сумі 411866грн., в результаті чого завищено валові витрати підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІІ-ІІІ кВ. 2011р.

Обставини щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011року в сумі 275400грн., встановлені судовим рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2012р. у справі №2а/1770/5453/2011р.

В судовому засіданні було з'ясовано, що вказана вище сума завищення від'ємного значення входить в суму 411866грн. по акту перевірки, що є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача про те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІІ кв. 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками I кварталу 2011 року.

У нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 N 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому - у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу, третього кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно вимог пункту 7.3 статті 7 ПКУ, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПКУ установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ і не містять повноважень щодо звуження визначеного ПКУ об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, а саме: відсутність факту завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 139365грн., та, відповідно, відсутність завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року у розмірі 414765грн., в зв'язку з чим, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 3 кварталі 2011 року на вказану суму не тягне за собою збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65706грн.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позов належить до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 23 грудня 2011 року №0004552342, №0004542342 та №0004532342 визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.