Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а/1770/1737/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/1737/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. у справі за позовом Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Рівному про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.12.2011 року №№ 0004542342, 0004552342, 0004532342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 23 грудня 2011 року №0004552342, №0004542342 та №0004532342

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в м. Рівному подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову та прийняти нову якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в м. Рівному складено акт № 23-100/303118321 від 09.12.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки від 09.12.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004542342 від 23.12.2011р. - п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65706 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 1грн. (рішенням ДПІ у Рівненській області фінансова санкція скасована);

- №0004552342 від 23.12.2011р. - пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.14, 201.15 ст.201 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69383грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 6439грн.;

- №0004532342 від 23.12.2011р. - п.5.3.9., п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІІ кВ. 2011р. у розмірі 414765грн.

Судом встановлено, що твердження відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту позивачем не підтвержуються матеріалами справи.

01.01.2009 року між позивачем та ТОВ «Авіо Плюс» укладений договір купівлі-продажу.

Відповідно до зазначеного договору, ТОВ «Авіо Плюс» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності в період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. на загальну суму 261779,57 грн. в т.ч. ПДВ 43633,26грн.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями (а. с. 64-220 т.1; а. с. 23-147, 178-250 т.2; а. с. 1-41, 141-250 т.3; а. с. 1-43 т.4).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

28.12.2007 р. позивачем укладений договір із змінами від 01.01.2010р. та 01.01.2011р. з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати консультативно-господарські послуги, а Замовник за виконання робіт перераховує Виконавцю винагороду розмір якої становить 15000грн. з ПДВ, з 01.01.2011р. - 19500грн. по червень 2011р. без ПДВ.

Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: актами приймання наданих послуг (а. с. 148-163 т.2), податковими накладними (а. с. 164-173 т.2), договорами про надання послуг (а. с. 174-177 т.2).

Позивачем на протязі вказаного періоду здійснювалась оплата послуг відповідно до умов вищевказаних договорів, що не заперечується сторонами.

Вартість оплачених послуг на суму 245750грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 25750грн., сплаченого в ціні послуги, включена позивачем до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

В силу пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 тата статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Щодо посилання апелянта на обставини щодо відсутності ТОВ «Глорі Імперіал», який є основним постачальником товарів для ТОВ «Авіо Плюс», за місцезнаходженням та внесення запису до ЄДР, відсутності трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності; щодо відсутності у ТОВ «Авіо Плюс», виробничих потужностей, складських приміщень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із копій Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Авіо Плюс» на момент вчинення господарських операцій з позивачем, було зареєстроване як юридична особа 22.01.1993 року, ТзОВ «Глорі Імперіал», яке було основним постачальником для ТОВ «Авіо Плюс», зареєстроване як юридична особа з 04.10.2010р. На момент здійснення правочинів, інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу або відсутності юридичної особи за вказаною адресою не вносилась. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача - ТОВ «Авіо Плюс», був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача факту завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року, на підставі наступного.

Відповідно пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ передбачено, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому - у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу, третього кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно вимог пункту 7.3 статті 7 ПКУ, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПКУ установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ і не містять повноважень щодо звуження визначеного ПКУ об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням матеріальних та процесуальних норм, апеляційна скарга Державної податкової інспекції задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Повний текст Ухвали виготовлено "22" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств вул.Млинівська, 20,м.Рівне,33024

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023