Постанова

від 02.11.2006 по справі 7/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р. 11:30Справа №  7/70

   м. Миколаїв

За позовом: Приватного підприємства “Авант”                       ( 54000 м.  Миколаїв, вул. Декабристів, 13)До відповідача: Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва                          (54029 м.  Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2 А)про: визнання протиправним і скасування  рішення

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дяченко  Т.В.

Представники:

Від позивача Не з'явився

Від відповідача Щедров Є.В., довіреність від 23.10.2006р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання  протиправним та скасування рішення  від 14.12.2001 р. № 7152/26-01/30680683/383 (клопотання від 23.10.2006 року а.с.234 )

          В судовому засіданні 23.10.2006 року об'явлена перерва до 02.11.2006 року, про що представники сторін були належним чином повідомлені (а.с.232-233).

Судове засідання після перерви продовжено 02.11.2006 року. Позивач звернувся з   клопотання про розгляд справи у його відсутності. Клопотання судом задоволено.

Відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим з тих підстав, що позивачем допущені порушення вимог  підпункту 4.1. статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, підпунктів 7.7.2., 7.7.3., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , що стало підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 1 448 763 грн. і  застосування штрафної санкції по цьому податку в сумі 523 306 грн., 2 171 500 грн. по податку на прибуток і застосування штрафної санкції по цьому податку в сумі 217 150 грн., а всього на загальну суму 4 360 719 грн. (а.с.23-24).

          Дослідивши  надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні , суд –

в с т а н о в и в:

          відповідач здійснив документальну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового законодавства за період з 16.12.1999 року по 01.07.2001 року, про що складено акт від 12.10.2001 року № 91/35-520 (а.с.8-22).

За результатами перевірки  відповідач прийняв рішення від 14 грудня 2001 року № 7152/26-01/30680683/383, згідно якого позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 1 448 763 грн. і  застосовано штрафну санкцію по цьому податку в сумі 523 306 грн., 2 171 500 грн.  податку на прибуток і застосовано штрафну санкції по цьому податку в сумі 217 150 грн.,  а всього на загальну  суму 4360 719 грн. (а.с.23-24), яке позивач вважає протиправним і просить його скасувати.

Позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

пункт 4.2.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зобов'язує податковий орган самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку у разі, якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У податковій декларації за перше півріччя 2001 року позивач не визначив   валові доходи, валові витрати, суму податку на прибуток і у відповідних графах поставив прочерки. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що це пов'язано з вилучення всіх первинних  бухгалтерських і податкових документів за 2000-2001 рік, що підтверджується Протоколом обшуку від 23.05.2001 року, складеного працівниками  Управління внутрішніх справ у  Миколаївській області, отже висновок акту перевірки (а.с.11), щодо порушення позивачем статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  не відповідає дійсності.

У відповідності зі статтею 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму  валових   витрат  платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних   відрахувань,   нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9  цього Закону.

Як свідчить акт перевірки від  12.10.2001 року  відповідач визначив позивачу за перше півріччя 2001 року валові доходи у сумі  7 238 322,8 грн. (а.с.12), валові витрати в сумі 140 000 грн. і податок на прибуток у сумі 2  171 500 грн.

Валові доходи у сумі  7 238 322,8 грн. відповідач визначив  лише на підставі  банківських даних  по розрахунках з покупцями (а.с.12, 49-53) без врахування всіх первинних  бухгалтерських і податкових документів за перше півріччя 2001 року.

При визначенні валових витрат позивача за перше півріччя 2001 року в сумі 140 000 грн.  відповідач  використав лише дані податкової декларації за  перший квартал   2001 року, тобто без врахування  первинних  бухгалтерських  документів, в тому числі банківських даних  по руху грошових коштів  по розрахунках з постачальниками (а.с.12).

Наростаючим підсумком за перше півріччя 2001 року позивачу зменшено валові витрати на 10 350 700 грн. Як зазначив відповідач в акті перевірки (а.с.12 –зворотна сторона), із загальної суми  валових витрат виключені валові витрати  в зв'язку з придбанням товарів  від підприємств з ознаками “фіктивності”, що суперечить Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки він не містить такого поняття як “підприємство з ознаками “фіктивності”, і не передбачає підстав для виключення  з валових витрат витрати  по господарським операціям з такими постачальниками. Відповідачем не надано жодного доказу щодо визнання  недійсними угод з юридичними особами , зазначеними в акті перевірки на сторінці 12 (зворотна сторона).

Амортизаційні відрахування за перевіряємий період відповідачем  взагалі не визначались.

Отже, при визначенні валового доходу і валових витрат, а значить і суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за перевіряємий період  відповідач грубо порушив вимоги статей 3-5, 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині визначення  суми оподаткованого прибутку,  Наказ державної податкової адміністрації  України  від 01.06.1998 року № 266 “Про затвердження Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами” в частині не  використання при здійсненні документальної перевірки первинних документів бухгалтерського обліку і зазначення норм законодавства, порушеного платником податків.

За результатами перевірки відповідач збільшив податкові зобов'язання позивача по податку на додану вартість за березень 2001 року на 1143 грн., за квітень 2001 року на 803 842 грн., за травень 2001 року на 643 778 грн.

В акті перевірки (а.с.21) зазначено, що позивач у встановлені строки не подав до податкового органу податкову декларацію за травень 2001 року. Як зазначено вище, податкова декларація не подавалась у зв'язку з вилученням первинних документів бухгалтерського і податкового обліку за 2000-2001 роки  працівниками  Управління внутрішніх справ у Миколаївській області (а.с.29-30). Відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання за травень 2001 року у сумі 643 778 грн. на підставі даних банківської установи про рух коштів на рахунках позивача, а саме при розрахунку з покупцями за поставлений товар.

В порушення вимог пункту 7.4.1 статті 7  податковий кредит позивача за  травень  2001 року відповідачем взагалі не визначався.

При визначенні податкового кредиту за березень 2001 року відповідач зменшив суму податкового кредиту на 1143 грн., зазначивши , що ця сума вже була віднесена до податкового кредиту в попередніх періодах, при цьому, в порушення Наказу Державної податкової адміністрації  України  від 01.06.1998 року № 266 “Про затвердження Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами” не зазначив податковий період, номер і дату  податкових накладних. Цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки попередньою документальною перевіркою(акт перевірки від05.03.2001 року) відповідач правомірно зменшив суму податкового кредиту на 1142,8 грн. в зв'язку з відсутністю податкових накладних на цю суму.  У подальшому позивачу були надані податкові накладні за суму 1142,8 грн.  по ВАТ “Корининське” і ПП “Ренд” і відповідно з вимогами пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач здійснив коригування податкового кредиту.

При визначенні податкового кредиту позивача за квітень 2001 року відповідач зменшив його на 803 327 грн., посилаючись на порушення позивачем вимог пункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме включення до податкового кредиту  будь яких витрат, не підтверджених податковими накладними. Ці дії відповідача є неправомірними, оскільки ним не перевірялись первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, вилучені у позивача.

Відповідно до  пункту 7.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми  податку,  що  підлягають  сплаті  до бюджету або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як  різниця  між  загальною сумою  податкових  зобов'язань,  що  виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,  послуг) протягом  звітного  періоду,  та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Приймаючи до уваги, що відповідачем при визначенні податкового зобов'язання і податкового кредиту позивача за березень –травень 2001 року  допущені грубі порушення  вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, то висновок  акту перевірки щодо визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2001 року -  1143 грн., за квітень 2001 року -  803 842 грн., за травень 2001 року -  643 778 грн. не відповідає фактичним обставинам.

Оскільки, податкові зобов'язання по податку на прибуток і податку на додану вартість визначені позивачу неправомірно, то і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій по цим податкам.

Крім того, слід зазначити, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем допущені порушення статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а  саме, відповідач повинен був направити позивачу податкові повідомлення окремо по кожному з донарахованих податків і застосованих фінансових санкцій.

Безпідставним є посилання відповідача у оспорюваному рішенні на статтю 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і статтю 10 Закону України “Про податок на додану вартість” при визначенні застосованих фінансових санкцій, оскільки з 01.01.2001 набув чинності Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є єдиним законом, який регулює порядок застосування штрафних санкцій до платників податків при порушенні ними чинного податкового законодавства.

Відповідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність свого рішення і воно підлягає визнанню протиправним  і скасуванню.          

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

          Визнати протиправним і скасувати  рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі міста Миколаєва від 14 грудня 2001 р. № 7152/26-01/30680683/383.

Стягнути з Державного бюджету України через Відділення державного казначейства у місті Миколаєві /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 97, код ЄДРПОУ 23626096/ на користь Приватного підприємства “Авант” /54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 13, код ЄДРПОУ 30680683/  судові витрати у сумі 85 грн. державного мита і 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя Л.I.Васильєва