Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-7216/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 16:01 № 2а-7216/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дайвер» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712302/26239 від 04.07.2011 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Саратова О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -довіреність № б/н від 05.05.2012 Від відповідачане з'явились.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 12.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712302/26239 від 04.07.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 12.06.12р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.12р. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дайвер»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична особа Дарницькою районною державною адміністрацією міста Києва 16.11.2004р. (код ЄДРПОУ 33228021) за реєстраційним номером № 106510200000001219 та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач).

З 24.05.2011р. по 30.05.2011р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дайвер»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс»(код ЄДРПОУ 36685006) за жовтень, грудень 2010 р.; ТОВ «ФПГ «Сквош»(код ЄДРПОУ 36685184).

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 2848/2302/33228021 від 31.05.2011р. (далі -Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ «НВП «Дайвер»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (роботи) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655, 656, 837 ЦК України.

п.п. 7.2.1. п. 7.2, п.п. 7.4.4., 7.4.5 п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.(із змінами та доповненнями), а саме завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»в загальній сумі 73 464,00 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2010р. -45 828,00 грн., грудень 2010р. -27 636,00 грн.

04.07.2011р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712302/26239 , яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 73 464,00 грн. за основним платежем та 18 366,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «ФК «Соларіс».

Податковий орган в акті перевірки вказує, Позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 73 464,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ «ФК «Соларіс».

Судом встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс», здійснювались згідно договору поставки № 0710 від 07.10.2010р.. На виконання умов укладеного Договору, TOB «ФК «Соларіс»поставило Позивачу товар на суму 440 789,96 грн., в тому числі ПДВ 73 464,99 грн., що підтверджується Видатковими накладними: № 00280 від 07.10.2010р. та № ВН-10120301 від 03.12.2010р. TOB «ФК «Соларіс»виписало Позивачу податкову накладну на суму 440 789,96 грн., в тому числі ПДВ 73 464,99 грн., що підтверджується податковими накладними № 280 від 07.10.2010р. та № 10120301 від 03.12.2010р.

В свою чергу позивачем були здійснені безготівкові розрахунки з ТОВ «ФК «Соларіс»на підставі виставлених рахунків-фактури.

З Акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_2, який зазначає, що не має відношення до роботи ТОВ «ФК «Соларіс».

ОСОБА_2 будучі засновком, також перебував на посаді директора відповідно до наказу № 1 від 10.02.2008 р. про вступ на посаду. Кількість працюючих на цьому підприємстві 3 особи. З матеріалів справи вбачається, що спірні операції по даній справі при проведенні цієї перевірки не вивчалися та не аналізувалися. З акту цієї перевірки вбачається, що при її проведенні взято до уваги пояснення ОСОБА_2

У зв'язку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»здійснювалися поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «ФК «Соларіс»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «ФК «Соларіс»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених між Позивачем то ТОВ «ФК «Соларіс»та не надано рішень суду про визнання таких правочинів недійсними.

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «ФК «Соларіс».

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «ФК «Соларіс».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «ФК «Соларіс».

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «ФК «Соларіс».

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «ФК «Соларіс»в загальному розмірі 73 464,00 грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 366 ,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/26239 від 04.07.2011 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001712302/26239 від 04.07.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій