Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-7216/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7216/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дайвер»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дайвер»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712302/26239 від 04.07.2011 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити у справі нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дайвер»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс»за жовтень, грудень 2010 року; ТОВ «ФПГ «Сквош».

За результатами перевірки складено акт № 2848/2302/33228021 від 31.05.2011 року в якому були зафіксовані порушення вимог законодавства України, зокрема:

- частини 5 ст. 203, частини 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВП «Дайвер»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (роботи) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655,6546,837 ЦК України;

- підпункту 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит по ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»в загальній сумі 73 464 грн, в т.ч. по періодах: жовтень 2010 року -45 828 грн; грудень 2010 року -27 636 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом 04.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00017123902/26239, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 73 464 грн за основним платежем та 18 366 грн -штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив наступі обставини у справі.

Так, 07.10.2010 року між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»укладено договір поставки № 07120. На виконання умов договору, ТОВ «ФК «Соларіс»поставило позивачу товар на суму 440 789,96 грн, в т.ч. ПДВ 73 464,99 грн, що підтверджується видатковими накладними : № 00280 від 07.10.2010 року, № ВН-10120301 від 03.12.2010 року.

В подальшому ТОВ «ФК «Соларіс»було виписано позивачу податкову накладну на суму 440 789,96 грн в т.ч. ПДВ на суму 73 464,99 грн, що підтверджується податковими накладними № 280 від 07.10.2010 року та № 10120301 від 03.12.2010 року.

Позивач здійснив безготівкові розрахунки з ТОВ «ФК «Соларіс»на підставі виставлених рахунків-фактур».

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною ( сторонами)вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними ( нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентом. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Крім того, законодавство України не покладає на сторону цивільно-правової угоди обов'язок перевіряти господарську діяльність контрагентів.

На момент укладення договорів контрагент позивача ТОВ «ФК «Соларіс»було зареєстровано як платники податку та зареєстроване в ЄДРПОУ.

Та обставина, що, як зазначено в акті перевірки, на момент її здійснення контрагента позивача не було виявлено за місцем знаходження, колегія суддів вважає не може бути підставою для визнання договору нікчемним.

Посилання в акті на матеріали кримінальної справи, колегія суддів також вважає, не може бути доказом нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «ФК «Соларіс»

Крім того, суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, яка викладена в акті перевірки, позивач у справі не має права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки укладені між позивачем та його контрагентом договори є нікчемними, не створюють юридичних наслідків та не направлені на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»- податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими чи митними накладними ( пп.7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону).

Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується судова колегія, що позивач здійснював нарахування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даного спору прийняти до уваги практику Європейського Суду.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.