Постанова

від 03.07.2012 по справі 5023/6493/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/6493/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. (в частині визнання за ТОВ "АСК-КОМ" права власності на нежитлову будівлю літ. "В-1", загальною площею 119,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1) у справігосподарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АСК-КОМ", м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків простягнення коштів та визнання права власності за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

прокуратури: Громадський С.О. (прокурор Генеральної прокуратури України за посв. дійсним до 02.02.2013р. № 42)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-КОМ" (далі по тексту ТзОВ "АСК-КОМ") звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4 на свою користь 25 000,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. "В-1", загальною площею 119,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. у справі №5023/6493/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р., позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1", загальною площею 119,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказані судові акти в частині задоволення позову мотивовані тим, що ТзОВ "АСК-КОМ" є належним власником нежитлової будівлі літ. "В-1", загальною площею 119,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2010 р. та з моменту реєстрації права власності у встановленому законом порядку; в частині відмови в задоволенні позовних вимог -тим, що ТзОВ "АСК-КОМ" не доведено суду наявності договірних правовідносин з ФОП ОСОБА_4 заснованих на укладеному між сторонами договорі оренди, а також наявності заборгованості, яка виникла у відповідача-2 за цим договором.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати в частині визнання за ТзОВ "АСК-КОМ" права власності на нежитлову будівлю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник, судами положення ст. 392 Цивільного кодексу України були застосовані з порушенням норм матеріального права, без комплексного застосування норм цивільного права, які визначають такий інститут права, як право власності та підстави його набуття; судом апеляційної інстанції не з'ясовано, а позивачем не доведено обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, а саме прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити враховуючи наступне.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №78/05 від 27.04.2005р. ТзОВ "АСК-КОМ" надано у користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови площею 0,3526 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.09.2010 р. позивач є власником нежитлових будівель літ. "А-2" та літ. "Б-2", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати житлові будинки, будівлі, споруди та інші права.

Із технічного паспорту, виготовленого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" вбачається, що позивач здійснив будівництво нежитлової будівлі літ. "В-1", яка розташована в АДРЕСА_1 технічний стан якої відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій, виконаного ТОВ "НТК Енерго-Тайм", знаходиться в задовільному стані, який забезпечує несучу здатність, необхідну для подальшої експлуатації; будь-яких суттєвих ознак порушення цілісності конструкцій не виявлено; зовнішній огляд приміщень і фасадів будівель не виявив наявності пошкоджень і деформацій несучих і огороджуючих конструкцій і відхилення від архітектурно-будівельних норм. Крім того, застосовані матеріали і розміри конструктивних елементів володіють достатньою міцністю і відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності; ступінь зносу несучих і огороджуючи конструкцій не перевищує гранично допустимих параметрів; конструктивні елементи і планування об'єктів в цілому не суперечать будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам.

З огляду на зазначені обставини справи та норми права, а саме ст. 316, 317, 328, 331, 392 ЦК України, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що позивач є належним власником спірного нерухомого майна.

Однак з зазначеним висновком колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Нормами чинного законодавства та підзаконними нормативно-правовими актами передбачений порядок набуття права власності на майно.

Однак в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до відповідних органів з питання оформлення права власності.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статуту суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі трати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, згідно норм чинного законодавства, особа може звернутися до суду про визнання права власності у разі якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оспорювання права власності відповідачем-1 або невизнання цього права іншими особами.

Судами не застосовано п.2 ч.2 ст. 331 ЦК України відповідно до якого якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ №1434 від 18.10.2006р. "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію", основними завданнями інспекції та її територіальних органів є виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Зокрема Інспекція ДАБК є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації й на видачу свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Визнаючи за позивачем право власності судами не досліджувалось питання наявності у позивача дозвільної документації виданої Інспекцією ДАБК у Харківській області.

Згідно ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору порушено норми матеріального права та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів в частині визнання права власності на нежитлову будівлю із направленням справи до суду 1-ї інстанції на новий розгляд в цій частині.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. та рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. у справі № 5023/6493/11 скасувати в частині визнання права власності на нежитлову будівлю.

Справу в цій частині направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. у справі № 5023/6493/11 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко