Постанова

від 17.07.2006 по справі 15/195/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/195/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2006 р. 11:10Справа №  15/195/06

   За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп”, м. Миколаїв

До відповідача: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

                                                                 Суддя  Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Карцев М. С.

представники:

Від позивача: Лемле Н. В.

Від відповідача: Нестеренко О. А.

В засіданні приймає участь:

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.05 р. № 0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн., рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.05 р. № 0003114220/0 та № 0003115220/0, винесених Центральною МДПІ у м. Миколаєві.

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп” (надалі –позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.05 р. № 0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900 грн., рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.05 р. № 0003114220/0 та № 0003115220/0, винесених Центральною МДПІ у м. Миколаєві.

Представник податкової інспекції у судовому засіданні надав усне клопотання про заміну відповідача на ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яка є правонаступником реорганізованої Центральною МДПІ у м. Миколаєві.

Суд задовольняє клопотання і залучає до участі у справі у якості відповідача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач по справі провів планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підприємством позивача за період з 01.12.02 р. по 30.06.05 р., про що склав Акт від 02.12.05 р. за № 373/23-150/31109534.

Зокрема, в Акті перевірки первіряючими зазначено, що позивач порушив:

- підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим йому донараховано податку на прибуток в сумі 229,8 тис. грн. (2003 р. у сумі 0,9 тис. грн., ІІ кв.2004 р. у сумі 228,9 тис. грн.);

- стаття 1 Закону України ”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” зі змінами та доповненнями, в частині не додержання 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями і відповідно до статті 4 цього Закону нарахована пеня;

- порушення пункту 1 статті 9 ДКМУ від 19.02.93 р. ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

За наслідками перевірки та висновків, відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення від 13.12.05 р. № 0031132300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі основного платежу –229800 грн. та штрафних санкцій в розмірі 114900 грн.;

- рішення від 13.12.05 р. № 0003114220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені у розмірі 0,3% на суму 884650 грн.;

- рішення від 13.12.05 р. № 0003115220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу за порушення вимог валютного законодавства на суму 2924 грн.

Висновки відповідача про допущення позивачем порушень грунтуються на тому, що останній:

- не вірно розрахував обсяг валових доходів та не вірно визначив дату збільшення валового доходу від операцій з продажу на експорт металобрухту покупцю (нерезиденту України) - компанії ”MIG d.o.o.” на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.10.03 р. № 1-10/03. та додаткових (№ 1 та № 2) угод до нього;

- зависив валові витрати за І квартал 2003 р. в розмірі 3,0 тис. грн. внаслідок віднесення до валових витрат штрафу, сплаченого на користь ДП ”Югагроком” в розмірі 3,0 тис. грн. У судовому засіданні представник позивача вказане порушення не оспорює і згоден на визначення суми податкового зобов'язання (основного платежу) з податку на прибуток в сумі 0,9 тис. грн. (3тис. х 30%(ставка податку)) та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 0,45 тис. грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 13.12.05 р. № 0031132300/0.

Під час проведення процедури апеляційного оскарження рішенням ДПІ у м. Миколаєві від 05.04.06 р. № 6462/10/25-014/11 податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 13.12.05 р. № 0031132300/0 було скасоване в сумі 114450 грн. (в частини застосованих фінансових санкцій).

Дослідивши надані матеріали, докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з умовами контракту від 01.10.03 р. № 1-10/3, укладеного позивачем по справі та компанією ”MIG d.o.o.”, продавець продав (передав у власність) покупцю товар –брухт та відходи вуглеводистих сталей українського походження. Згідно умов пункту 3.7 контракту в редакції додаткової угоди від 18.11.03 р. № 1 право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару на складі в порту відвантаження.

На виконання умов зазначеного контракту продавець передав покупцю товар в загальній кількості 7802,931 МТ на суму 6408,819 тис. грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, товар доставлявся до спецморпорту ”Октябрськ” для подальшого відвантаження на експорт покупцю-нерезиденту. Передача товару і перехід права власності на товар здійснювалась на підставі актів приймання-передачі. Металобрухт накопичувався в порту до моменту відвантаження на судно. В момент навантаження товару на судна під час проведення митного оформлення товару на експорт складались вантажно-митні декларації. У зв'язку з тим, що дата складення ВМД відбувалась пізніше складення актів приймання-передачі товару, та в зв'язку з тим, що на момент складення ВМД змінились мінімальні індикативні ціни на товар. Тому, ціна товару, зазначена в ВМД, є більшою від ціни, зазначеної в актах приймання-передачі і тому позивач відніс до складу валових доходів суму проданого товару за цінами, що зазначені саме в актах приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.1. Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Оподаткування розрахунків з нерезидентами здійснюється відповідно до підпункту 7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” з особливостями передбаченими підпунктом 7.4.1 цього ж Закону, а саме доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Стаття 1 Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність” визначає, що моментом здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Крім того, відповідно зі статтею 1 Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність” експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Відповідно до пункту 2 Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.96 р. № 123/96 під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна. Оскільки наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України затверджується перелік мінімальних рівнів індикативних цін, з урахуванням дії підпункту 1.20.5 пункту 1.20 та підпункту 7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” при визначенні валового доходу з продажу товарів нерезиденту необхідно вважати звичайною справедливою ринковою ціною ту, що діяла на дату такого продажу. Таким чином, датою продажу товару (виходячи з матеріалів справи), за умовами контракту та додаткових угод до нього, є момент переходу права власності на товар від продавця до покупця в порту відвантаження, про що складається відповідний акт приймання-передачі.

Суд вважає, що при таких обставинах за звичайну справедливу ринкову ціну позивачем правомірно прийнята індикативна ціна, яка була затверджена наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України оскільки, відповідно до пункту 7 Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.96 р. № 124/96, такі ціни є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних угод (контрактів). Крім того, відповідно з пунктом 2 Положення під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що обов'язковість визначення ціни на час складання ВМД податковим законодавством не передбачена. За таким, відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. За умовами контракту з компанією ”MIG d.o.o.” від 01.10.03 р. №1-10/03 та додаткових угод до нього - право власності на товар перейшло від продавця до покупця в момент передання товару на складі в порту відвантаження, після настання першої події - надходження валютної виручки, як оплати за товар.

Висновки відповідача про порушення позивачем статті 1 Закону України ”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є помилковим, виходячи з наступного. Відповідно зі статтею 1 Закону України ”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” - виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Аналізуючи статтю 1, суд встановив, що ця норма (як і інші) зазначеного Закону не містять визначення терміну ”виручка”. Суд згоден з доводами позивача, що на підставі норм закону для цілей контролю за порядком здійснення розрахунків по ВМД визначається лише дата митного оформлення, а не надходження коштів. Для контролю за надходженням виручки необхідно визначити, що є виручкою підприємства від здійснення операцій продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно з пунктом 1.2 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.05 р. за № 40/10320) виручка –це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

В абзаці 3 підпункту ”ґ” пункту 1.7 Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 03.12.03 р. № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.04 р. за № 33/8632) зазначено, що ”готівкова виручка (виручка)” - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг). Таким чином, виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги).

Також, суд вважає, що відповідачем законодавчо не обґрунтовано застосування фінансових санкцій в сумі 2924 грн., виходячи з наступного.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 18.06.94 р. щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, встановлена обов'язковість щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 р. № 207 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.01.96 р. за № 18/1043) містить показник - ”вартість товарів (робот, послуг), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку”. Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженими даними бухгалтерського обліку позивача, у нього такий показник відсутній.

Пункт 2.7 Положення про валютний контроль передбачена відповідальність лише за порушення строків декларування та порушення порядку декларування. За неподання резидентами валютних декларацій –відповідальність законодавчо не встановлена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні - податкове повідомлення-рішення та рішення прийняті відповідачем в порушення діючого законодавства, зокрема, податкового, а тому є протиправними.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Залучити до участі у справі у якості відповідача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп”, м. Миколаїв задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Центральною МДПІ у м. Миколаєві (реорганізована у ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) від 13.12.05 р. № 0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі рішень прийнятих Центральною МДПІ у м. Миколаєві (реорганізована у ДПІ у Заводському районі м Миколаєва) від 13.12.05 р. № 0003114220/0 та № 0003115220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп” (м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 1, код ЄДРПОУ 31109534) 85 грн. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп” (м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 1, код ЄДРПОУ 31109534) надміру сплачені кошти в сумі 118 грн. за інформаційне забезпечення судового процесу.

Виконавчі листи видати Товариству з обмеженою відповідальністю ”Транс-Інвест Груп”, м. Миколаїв після набрання постановою суду законної сили.

Строки, порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.

02/11/06

Суддя О.Ф.Середа