Постанова

від 22.02.2007 по справі 15/195/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/195/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р. Справа № 15/195/06

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.01.2007р.

від позивача: Лемле Н.В., довіреність б/н від 05.01.05.01.2007р.;

від відповідача: Щедров Є.В., довіреність №16705/9/10-00 від 28.12.2006р.;

                        Нестеренко О.А., довіреність №21/9/10-00 від 10.01.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.02.2007р.

від позивача: Лемле Н.В., довіреність б/н від 05.01.05.01.2007р.;

від відповідача: Щедров Є.В., довіреність №16705/9/10-00 від 28.12.2006р.;

                        Нестеренко О.А., довіреність №21/9/10-00 від 10.01.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.02.2007р.

від позивача: Лемле Н.В., довіреність б/н від 05.01.05.01.2007р.;

від відповідача: Нестеренко О.А., довіреність №21/9/10-00 від 10.01.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 17 липня 2006р.

у справі №15/195/06

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю „Транс-Інвест-Груп”, м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, м. Миколаєв

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн., рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0, винесених Центральною МДПІ у м. Миколаєві

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №15 від 27.01.2007р. у складі суддів здійснено заміну суддів Тофана В.М. та Журавльова О.О. на суддів Лавренюк О.Т. та Лашина В.В..

Розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 24 від 14.02.2007р. в складі суддів проведено заміну судді Журавльова О.О. на суддю Гладишеву Т.Я..

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.02.2007р. та  22.02.2007р..

В с т а н о в и л а:                    

14.04.2006р. до господарського суду Миколаївської області звернулося ТОВ „Транс-Інвест Груп” з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн., рішень Центральної МДПІ у м. Миколаєві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0.

28.04.2006р. до господарського суду Миколаївської області від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просив суд у позові відмовити.

Під час розгляду справи, ТОВ „Транс-Інвест Груп” уточнило свої позовні вимоги та просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн.; визнати протиправними та скасувати податкові рішення від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0 Центральної МДПІ у м. Миколаєві.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.11.2006р. по справі №15/195/06 (суддя Середа О.Ф.) задоволені уточнені позовні вимоги ТОВ „Транс-Інвест Груп” до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн., рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0, винесених Центральною МДПІ у м. Миколаєві: визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0 від 13.12.2005р., винесені Центральною МДПІ у м. Миколаєві, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу, мотивуючи це тим, що : 1) за умовами контракту з компанією „МІG d.o.o.” від 01.10.2003р. №1-10/03 та додаткових угод до нього –право власності на товар перейшло від продавця до покупця в момент передавання товару на складі в порту відвантаження, після настання першої події –надходження валютної виручки, як оплати за товар; 2)висновки відповідача про порушення позивачем ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є помилковими, так як виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання –резидентом продукцію; 3)також суд першої інстанції вважає, що відповідачем законодавчо не обґрунтовано застосування фінансових санкцій в сумі 2924 грн., так як п. 2.7 Положення про валютний контроль передбачена відповідальність лише за порушення строків декларування та порушення порядку декларування, за неподання резидентами валютних декларацій, відповідальність законодавчо не встановлена.

Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою, відповідач –ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 05.12.2006р., в якій просить постанову господарського суду Миколаївської області скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що: 1)перевіркою вимог ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено порушення у частині недотримання 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями у сумі 172338,04 дол. США, дебіторська заборгованість прострочена 13.08.2004р., порушення термінів розрахунків у частині недотримання вказаного строку тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості, отже розрахунок пені за експортним договором №1-10/03 від 01.10.2003р. з фірмою нерезидентом „МІG d.o.o.” приводиться в додатку4.10 до акту перевірки, котрий відповідає ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та складає 884650 грн.; стосовно перевірки достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зазначає, що перевіркою встановлена дебіторська заборгованість у сумі 172338,04 дол. США, яка з 13.08.2004р. є простроченою відповідно до вимог Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, у частині порушення 90 денного терміну розрахунків за експортними операціями, та підлягає декларуванню, при цьому позивачем не надано  декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2004р., граничний термін подання якої 25.10.2004р.; станом на 01.01.2005р., граничний термін подання якої 20.02.2005р.; станом на 01.04.2005р., граничний термін подання якої 25.04.2005р.,таким чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, вказане порушення тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 названого Декрету, пп. 2.3 п. 2”Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999р. №542, та п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. №49; тобто господарський суд помилково трактує п. 2.7 Положення про валютний контроль, в якому визначено, що відповідальність передбачена за невиконання резидентами строків декларування валютних цінностей; 3) також ДПІ не може погодитись із висновками господарського суду Миколаївської області про необов'язковість визначення ціни на час складання вантажних митних декларацій, так як відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця. а юридичний перехід права власності між сторонами експортного контракту перебуває за межами валютного контролю, отже при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація, за таких обставин, датою здійснення зовнішньоекономічного контракту є дати заповнення вантажних митних декларацій, а не дати складання актів прийому-передачі металобрухту в порту; 4)крім того, неможливо вважати встановлення індикативних цін на металобрухт, який експортується, встановленням мінімальної продажної ціни та, відповідно, не застосовувати вимог пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки контактні ціни повинні відповідати індикативним цінам, встановленим Міністерством економіки України на відповідний період, на момент митного оформлення вантажу; з матеріалів справи вбачається, що індикативні ціни по актах прийому передачі нижче цін, за якими визначалася фактурна вартість у вантажних митних деклараціях металобрухту, таким чином при однаковій вазі виникло дві ціни: по актах прийому-передачі та по вантажних митних деклараціях за однією експортною операцією, сума валютної виручки, отриманої від нерезидента на виконання експортного контракту, відповідає сумам по актах прийому передачі товару. а не сумам виручки, які відображені у гр. 22 „Фактура вартість” вантажних митних декларацій у режимі ЕКЮ.

24.01.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача –ТОВ „Транс-Інвест Груп” надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що постанова прийнята відповідно до чинного законодавства та обставин справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що, постанову господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.10.2003р. між підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом „Інтер Транс Системи” (продавець) та компанією „МІG d.o.o.” (покупець) укладено контракт №1-10/03, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує брухт та відходи вуглеводистих сталей українського походження (товар) у кількості 20000 тон за специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного контракту; п.п. 2.1. та 2.2. контракту встановлено, що вартість товару визначається в доларах США на умовах FOB –річкові та морські порти Чорноморсько-Азовського басейну України відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року у специфікаціях.

Постачання товару здійснюється на умовах FOB –річкові та морські порти Чорноморсько-Азовського басейну України відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року (п. 3.1 контракту).

          Згідно з п. 3.7 контракту право власності на товар переходить від продавця до покупця на умовах поставки FOB –по постачанню у річкові та морські порти Чорноморсько-Азовського басейну України відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року.

          18.11.2003р. між підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом „Інтер Транс Системи” та компанією „МІG d.o.o.” укладено додаткову угоду №1 до контракту №1-10/03 від 01.10.2003р., відповідно до умов якого сторонами було змінено п. 3.7 контракту, та викладено його у наступній редакції: „Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару на складі в порту відвантаження.”

          22.01.2004р. між сторонами за контрактом укладено додаткову угоду №2 до контракту №1-10/03 від 01.10.2003р., якою сторони внесли зміни до п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.7, 5.2б та доповнено контракт наступними пунктами 2.3, 4.4.

          Слід виділити за даною додатковою угодою зміни внесені в п. 2.1 контракту від 01.10.2003р., за якими вартість на товар визначається в доларах США на умовах СРТ –річкові та морські порти Чорноморсько-Азовського басейну відповідно до Інкотермс 2000р.; п. 3.7. вказаного контракту, за якими право власності на товар переходить від продавця до покупця після доставки товару на склад порту відвантаження.

Товар, на виконання умов контракту, доставлявся до спецморпорту „Октябрськ” для подальшого відвантаження на експорт покупцю-нерезиденту, передача товару і, відповідно, перехід права власності на товар, здійснювалась на підставі актів приймання-передачі; металобрухт накопичувався в порту до моменту відвантаження на судна-перевізники.

В момент навантаження товару на судна під час проведення митного оформлення товару на експорт складались вантажно-митні декларації, у зв'язку з тим, що дата складення ВМД відбулась пізніше складення актів приймання-передачі товару, та в зв'язку з тим, що на момент складення ВМД змінились мінімальні індикативні ціни на товар, ціна товару, зазначена в ВМД, є більшою від ціни, зазначеної в актах приймання-передачі.

На виконання укладеного зовнішньоекономічного контракту ПІК „Інтер Транс Система” поставило компанії „МІG d.o.o.” за актами прийому передачі товар у кількості 7802,931 мт на загальну суму 1051850,04 дол. США (6408819 грн.), а саме: 1)акт прийому-передачі від 15.12.2003р. – 1922,245 мт за ціною 140 до. США, всього на суму 269114,30 дол. США.; 2) акт прийому-передачі від 31.12.2003р. –2949,382 мт за ціною 149 дол. США, всього на суму 439457,92 дол. США; 3) акт прийому-передачі від 30.01.2004р. –57,156 мт за ціною 185 дол. США, всього на суму 10573,86 дол. США; 4) акт прийому-передачі від 29.02.2004р. – 32,435 мт за ціною 185 дол. США на загальну суму 6000,48 дол. США; 5) акт прийому-передачі від 30.04.2004р. –1217,605 мт за ціною 190 дол. США, всього на суму 231344,95 дол. США; 6) акт прийому-передачі від 30.05.2004р. –501,887мт за ціною 190 дол. США, всього на суму 95358,53 дол. США.

          20.07.2004р. між сторонами за зовнішньоекономічним контрактом складено акт при йому-передачі повернення товару –136,245 мт за ціною 190 дол. США, всього на суму 25886,55 дол. США.

На виконання укладеного зовнішньоекономічного контракту компанії „МІG d.o.o.” оплатила ПІК „Інтер Транс Система” за поставлений товар 6880561 грн. ( на умовах передплати).

          09.08.2005р. підприємство з стопроцентним іноземним капіталом „Інтер Транс Система” реорганізовано у ТОВ „Транс-Інвест Груп”.

           Відповідно до п. 1.10 нової редакції статуту ТОВ „Транс-Інвест Груп” від 09.08.2005р. ТОВ „Транс-Інвест Груп” є правонаступником усіх прав та обов'язків, договірних та фінансових зобов'язань підприємства з стопроцентним іноземним капіталом „Інтер Транс Система”

З 17.10.2005р. по 25.11.2005р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Миколаєві проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності. повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ „Транс-Інвест Груп”, за результатами якої складено акт від 02.12.2005р. № 373/23-150/31109534, в якому перевіряючими встановлені наступні порушення: 1) пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, в зв'язку з чим донараховано податку на прибуток в сумі 229,8 тис. грн. (2003 р. у сумі 0,9 тис. грн., II кв.2004 р. у сумі 228,9 тис. грн.); 2) ст.1 ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями, в частині не додержання 90- денного терміну розрахунків за експортними операціями, відповідно ст.4 зазначеного закону нарахована пеня; 3) п. 1 ст.9 ДКМУ від 19.02.93р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

На підставі акту від 02.12.2005р. № 373/23-150/31109534 планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.10.2002 р. по 30.06.2005 р. ТОВ„Транс-Інвест Груп”, Центральною МДПІ у М.Миколаєві винесено: 1) податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0031132300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі: основного платежу - 229800грн. та штрафних санкцій в розмірі 114900грн.; 2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 у вигляді пені у розмірі 0,3% на суму 884650грн.; 3)рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003115220/0 штраф за порушення вимог валютного законодавства на суму 2924грн..

Під час проведення процедури апеляційного оскарження рішенням ДПІ у м. Миколаєві №6462/10/25-014/11 від 05.04.2006 р. податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у. Миколаєві від 13.12.2005 р. № 0031132300/0 частково скасовано в сумі 114450 грн. (частини застосованих фінансових санкцій).

Висновок ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про допущення ТОВ „Транс-Інвест Груп” порушень ґрунтується на тому, що позивачем не вірно визначено обсяг валових доходів та дату збільшення валового доходу від операцій з продажу на експорт металобрухту покупцю - нерезиденту компанії „МІG d.о.о” на підставі зовнішньоекономічного контракту № 1-10/03 від 01.10.2003 р. та додаткових угод № 1 та № 2 до нього.

ТОВ „Транс-Інвест Груп” віднесло до складу валових доходів суму проданого товару за цінами, що зазначені в актах приймання-передачі, при цьому, як прямо зазначає ДПІ (останній абзац стор.17 акту перевірки), в актах приймання-передачі відображена індикативна ціна за одиницю товару, визначена та підтверджена картками реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору, зареєстрованих в Мінекономіки відповідно до вимог Постанови КМУ від 15.02.02 р. № 153.

Відповідач визнав таке порушенням пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, так як на його думку позивач повинен був віднести до складу валових доходів вартість товару, зазначену в ВМД, а не в актах приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.; валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Оподаткування розрахунків з нерезидентами, як з особами, які не є платниками податку, здійснюється відповідно пп. 7.4.3.П.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з особливостями передбаченими підпунктом 7.4.1 вказаного Закону, а саме, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Стаття1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначає, що моментом здійснення експорту (імпорту) є  момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності па зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;

Крім того, відповідно ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” експортом (експорт товарів) являється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Згідно з п.2 Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.96 р. № 123/96 під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту па момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 1.20.5 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Оскільки наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України затверджується перелік мінімальних рівнів індикативних цін, то враховуючи дію п.п..1.20.5 п.1.20 с. 1 та пп.7.4.3.п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при визначенні валового доходу з продажі товарів нерезиденту звичайною є справедлива ринкова ціна, що діяла на дату такого продажу, датою такого продажу в даному випадку є за умовами контракту та додаткових угод до нього, момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, а саме: момент передання товару на складі в порту відвантаження, про що складається акт приймання-передачі.

За звичайну справедливу ринкову ціну ТОВ „Транс-Інвест Груп” прийнята індикативна ціна затверджена наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, оскільки відповідно п.7 Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.1996р. №124/96, такі ціни є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Крім того в самому акті перевірки (стор. 17 акту, арк спр. 48 І том) вказано: „Як вбачається з специфікацій, ціна за одиницю товару змінювалася відповідно до індикативної ціни, що діяла на момент складання специфікацій відповідно до діючого законодавства.

Індикативна ціна за одиницю товару, яка відображена у актах прийому-передачі, визначена та підтверджена картками реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору, які зареєстровані у Мінекономіки, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 15.02.02 №153 „Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів), на здійснення зворотних операцій з металобрухтом” та Наказу Міністерства економіки України від 29.06.2000р. „Про порядок реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”.”

Отже, з наведеного вище вбачається, що обов'язковість визначення ціни на час складання ВМД податковим законодавством не передбачена, тобто, для визначення операції експортною не обов'язкова наявність ВМД, яка є документом, що підтверджує фізичний перетин кордону; таким чином, відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції по продажу товару компанії „МІG d.о.о.” підприємством відбувається на підставі документів, підтверджуючих надходження валютної виручки (виписки банку) та актів прийому-передачі - первинного документу, що відповідає вимогам п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За. умовами контракту №1-10/03 від 01.10.2003р. з компанією „МІG d.о.о.” та додаткових угод до нього з право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передання товару на складі в порту відвантаження, при цьому в даному випадку першою подією є надходження оплати за товар (валютної виручки) –передплата за поставлений товар.

Також слід відмітити наявність у ТОВ „Транс-Інвест Груп” податкового роз'яснення №4109/10/31-014 від 07.07.2004р. з зазначеного питання (арк. спр. 93 І том), яке було надане ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва за зверненням позивача від 21.06.2004р. №34 про надання податкового роз'яснення щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ.

Відповідно до пп. 4.4.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, введено поняття „податкові роз'яснення”, за яким роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються в порядку, обумовленому центральним (керівним) органом контролюючого органа.

Згідно з п. 4 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003р. №176 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2003р. №326/7647 підставою для надання податкового роз'яснення є запит платника, надісланий податковому органу відповідного рівня.

За п.1.7. вказаного Порядку податковим роз'ясненням вважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи, відповідно п.4.1 зазначеного Порядку податкове роз'яснення видається у тому разі, якщо не існує податкового роз'яснення з порушеного платником податків питання, що має пріоритет, в іншому разі у відповіді, що направляється податковим органом платнику податків, посилається на податкове роз'яснення, що має пріоритет. Пунктом 4.5. Порядку передбачено, що податкові роз'яснення застосовуються протягом терміну дії відповідної норми податкового законодавства.

Відповідно до пп. 1.11 п. 1 Наказу №176, податковим роз'ясненням, наданим на запит платника, користується цей платник при обрахуванні ним сум податкових зобов'язань та при проведенні апеляційних процедур.

Відповідно до пп. д пп..4.4.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет, а такі податкові роз'яснення - оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства з зазначеного питання відсутні) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Відповідно п.п 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 вказаного Закону податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що отримане позивачем податкове роз'яснення не було скасоване (відкликане), під час терміну дії відповідної норми податкового законодавства.

Крім того, сама наявність податкового роз'яснення обумовлює наявність умов для застосування норм пп.4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також аргументом у підтвердження правильності позиції ТОВ „Транс-Інвест Груп” є лист Державної податкової адміністрації України від 14.09.2005р. №18349/7/15-1317 „Про оподаткування окремих операцій з нерезидентами”, який передбачає, що при здійсненні операцій з нерезидентами, в тому числі зареєстрованими в офшорних зонах, для визначення як доходу, так і витрат платникам податку слід застосовувати положення щодо встановлення звичайних цін, визначення яких встановлено пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що при здійсненні платником податку операцій з нерезидентами визначення бази оподаткування здійснюється на підставі договірних цін, але не нижчих за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, або не вищих за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого оприбуткування (фактичного отримання), з урахуванням обмежень, встановлених п.18.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто на момент складання актів прийому-передачі товару –на момент переходу права власності на товар.

Відповідно до вимог ст. 1. Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При цьому, норми зазначеного нормативного акту не містять визначення терміну «виручка». На підставі норм закону для цілей контролю за порядком здійснення розрахунків по ВМД визначається лише дата митного оформлення, а не сума; для контролю за надходженням виручки насамперед треба визначити , що саме є виручкою підприємства від здійснення операцій продажу товарів(робіт, послуг).

Законодавство України не дає правового визначення терміна „валютна виручка”, проте містить визначення споріднених понять. Аналізом норм діючого законодавства встановлено, що термін „виручка” міститься в Указі Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, відповідно до ст. 1 якого виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Також, визначення виручка сформульоване Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим у новій редакції постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, за п.1.2 котрого готівкова виручка (виручка) є сумою фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) .

Крім того, в абз. 3 пп. г п. 1.7 Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. №520 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2004р. за №33/8632, міститься визначення цього поняття, згідно з яким готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг).

Таким чином, виходячи із наведених визначень понять „готівкова виручка” та „виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)”, виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги).

В даній справі за умовами контракту та додаткових угод до нього, передбачена попередня оплата, та те, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару на складі в порту відвантаження.

Оплата за поставлену продукцію від покупця-нерезидента надійшла на суму 1290659,28дол. США без порушення термінів розрахунків передбачених ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Фактично згідно з актами прийому-передачі реалізована продукція на суму 1202148,73 дол. США, за даними бухгалтерського обліку ТОВ „Транс-Інвест Груп”(рахунок 686) по розрахункам з підприємством значиться кредиторська заборгованість 88510,55 дол. США, що складає 446978,28грн. за курсом НБУ 5,05 грн. за дол. США.

Інформація щодо наявності дебіторської заборгованості, наведена в акті перевірки, не підтверджується первинними документами та даними обліку підприємства, тому застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді пені на суму 884650 грн. відповідно до ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є не обґрунтованим.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994р. щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, встановлена обов'язковість щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95р. №207 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.96р. за №18/1043, у п.5 р. ІІІ зазначається вартість товарів (робот, послуг), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

          Згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства такий показник відсутній, отже нарахування фінансових (штрафних ) санкцій є не обґрунтованим враховуючи вищевикладене у постанові апеляційного господарського суду.

          Пунктом 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за №209/4430 із змінами та доповненнями визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: 1) за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; 2) за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України; неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

          Враховуючи вищенаведене, господарський суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій до ТОВ „Транс-Інвест Груп” за неподання декларації про валютні цінності за кордоном.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що господарським судом першої інстанції  правомірно задоволено уточнені позовні вимоги ТОВ „Транс-Інвест Груп” щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.12.2005р. №0031132300/0 в частині визначення податкового зобов'язання (основного платежу) в сумі 228900грн. та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005р. №0003114220/0 та №0003115220/0, винесених Центральною МДПІ у м. Миколаєві, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві та відповідають обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 155, 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

У х в а л и л а :

          Постанову господарського суду Миколаївської області від 17.07.2006р. по справі №15/195/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення .

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

          Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження ухвали і визначено порядок і строк останнього.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                           О.Т. Лавренюк