Рішення

від 05.07.2012 по справі 5006/7/29/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.12 р. Справа № 5006/7/29/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В.Сгара

при секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ

До відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об'єднання «Іліташ», м. Донецьк

До відповідача 2: Приватного підприємства «Амін», м. Красний Луч

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1) на стороні позивача - ОСОБА_1 м. Київ

2) на стороні позивача - ОСОБА_2 м. Київ

3) на стороні відповідача - ОСОБА_3 м. Макіївка

Предмет спору: стягнення шкоди у розмірі 72409,89грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: ОСОБА_4 - довір.

від відповідача-2: не прибув

від третіх осіб: не прибули.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об'єднання «Іліташ», м. Донецьк про стягнення шкоди у розмірі 72409,89грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: договір добровільного страхування №28-0103-5451 від 08.12.2008р.; посвідчення водія ОСОБА_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Jaguar д/н НОМЕР_1; довіреність від 12.05.2008р. №2278; довідку б/н; довідку №2393 від 20.01.2009р.; постанову Подільського районного суду м.Києва №3-1622/09 від 06.03.2009р.; заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 08.02.2008р.; звіт №125801 від 27.01.2009р. про оцінку автомобіля НОМЕР_2; протокол огляду транспортного засобу від 27.01.2009р.; повідомлення телеграфом від 22.01.2009р.; рахунки-фактури №JB-0000340 від 05.02.2009р., №JB-0000134 від 27.01.2009р.; страховий акт №23265Т від 11.02.2009р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 11.02.2009р.; платіжне доручення №229 від 20.02.2009р.; лист №03/2911 від 09.02.2009р.; розпорядження про виплату страхового відшкодування б/н.

В усних та письмових поясненнях позивач вимоги підтримав в повному обсязі. Надав додаткові документи для залучення у справу. Проти застосування строку позовної давності позивач заперечив, вважає такий строк не пропущеним, зазначив, що початком відліку строку позовної давності є дата здійснення страхового відшкодування - 20.02.2009р., а позовну заяву подано 17.02.2012р.

Позивач також заявляв клопотання про розгляд справи без його участі та надав для залучення у справу додаткові документи.

Відповідач-1 по справі проти позовних вимог заперечив, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності у три роки, вважає, що перебіг позовної давності розпочався 19.01.2009р. (момент звернення страхувальника із заявою про настання страхового випадку).

В клопотанні №04/04 від 04.04.2012р. відповідач просить замінити неналежного відповідача на належного - ПП «Амін», оскільки ця особа в момент ДТП користувалась автомобілем BMW735 д/н НОМЕР_3 на праві оренди та її водія визнано винним у скоєнні ДТП. Надав для залучення у справу додаткові документи.

Ухвалою суду від 10.05.2012р. у справу залучено другого відповідача - Приватного підприємства «Амін», м. Красний Луч, який фактично користувався в момент ДТП спірним автомобілем BMW735 д/н НОМЕР_3 на підставі договору оренди.

У відзиві та у письмових поясненнях відповідач-2 підтвердив той факт, що в момент ДТП автомобіль BMW735 д/н НОМЕР_3 знаходився саме у користуванні ПП «Амін» та визнав позовні вимоги в повному обсязі. Надав додаткові документи по справі, в тому числі, наказ про призначення на посаду водія ОСОБА_3 з 06.01.2009р.

Ухвалою суду від 24.02.2012р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1) на стороні позивача - ОСОБА_1 м. Київ

2) на стороні позивача - ОСОБА_2 м. Київ

3) на стороні відповідача - ОСОБА_3 м. Макіївка

Третя особа-1 та третя особа-2 до суду не прибули, направили на адресу суду письмові пояснення та просили розглянути спір без їх участі.

Третя особа-1 в письмових поясненнях повідомила, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем BMW735 д/н НОМЕР_3 не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілями НОМЕР_2 та Honda Accord.

Третя особа-2 в письмових поясненнях повідомила, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем BMW735 д/н НОМЕР_3 не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілями НОМЕР_2 та Honda Accord. Власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_1, керування цим автомобілем здійснював ОСОБА_2 на підставі відповідної довіреності від 12.05.2008р. №2278, копія якої міститься в матеріалах справи.

Третя особа-3 в письмових поясненнях від 03.07.2012 р. повідомила, що вона знаходилась в трудових відносинах з відповідачем-1, а подальшому був переведений водієм на ПП «Амін» та на момент ДТП знаходився у трудових відносинах саме з відповідачем-2 - ПП «Амін»; просив розглядати спір без його участі.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-1622/09р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені до господарського суду Донецької області Подільським районним судом м.Києва, відповідно до ухвали господарського суду від 26.07.2011р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

18.01.2009р. біля 14:35 год. у м.Києві по вул. Володимирський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля BMW735 д/н НОМЕР_3 (далі БМВ), під керуванням третьої особи ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 (далі Ягуар), під керуванням третьої особи ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль БМВ належить відповідачу по справі, проте на час ДТП знаходився в користуванні у ПП «Амін» на підставі договору оренди транспортного засобу №10/11-2008 від 10.11.2008р. (копія договору міститься в матеріалах справи).

Автомобіль Ягуар належить ОСОБА_1, проте на час ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем Ягуар на підставі довіреності від 12.05.2008р. №2278, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно протоколу про адміністративне порушення №0274308, довідки №2393 від 20.01.2009р., пояснень третьої особи-1 та третьої особи-2, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення третьою особою-3 ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.

Постановою Подільського районного суду м.Києва №3-1622/09 від 06.03.2009р. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між позивачем та власником пошкодженого автомобіля Ягуар укладено договір добровільного страхування №28-0103-5451 від 08.12.2008р. (далі по тексту - Договір), за умовами якого позивач по справі зобов'язався здійснити страхове відшкодування у разі настання страхового випадку (в тому числі ДТП).

Строк дії Договору встановлено з 12.12.2008р. по 11.12.2009р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Ягуар був застрахованим.

Дії страхувальника у разі настання ДТП, визначення розміру виплати страхового відшкодування визначені сторонами в розділах 11 та 14 Договору.

Порядок та умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами в розділі 16 Договору.

Відповідно до звіту №125801 від 27.01.2009р. про оцінку автомобіля НОМЕР_2, матеріальний збиток заподіяний автомобілю Ягуар склав 44 741, 64 грн.

Згідно із рахунком-фактурою №JB-0000340 від 05.02.2009р. сума запчастин, матеріалів та замовленої роботи на відновлення автомобіля Ягуар склала 76 690, 15 грн.

Відповідно до страхового акта №23265Т від 11.02.2009р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП (за вирахуванням встановленої договором суми франшизи) склала 72 409, 89 грн.

Згідно письмових пояснень позивача, сума страхового відшкодування визначена на підставі вищевказаного рахунку №JB-0000340 від 05.02.2009р. у відповідності до умов Договору.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, позивач зазнав витрат зі сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 72 409, 89 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №229 від 20.025.2009р.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до відповідача по справі.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Подільського районного суду м.Києва №3-1622/09р. від 06.03.2009р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи - ОСОБА_3, який на момент скоєння ДТП не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, скоїв зіткнення із пошкодженим автомобілем Ягуар, тобто його дії знаходились у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, вина ОСОБА_3 підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, в момент скоєння ДТП третя особа ОСОБА_3 та відповідач-2 по справі ПП «Амін» перебували у трудових відносинах, а ПП «Амін» користувався автомобілем БМВ на підставі договору оренди транспортного засобу №10/11-2008 від 10.11.2008р. Даний факт підтверджено наявними у справі договором №10/11-2008 від 10.11.2008р. (з додатковою угодою до такого договору від 05.01.2009р.) та наказом №36 від 06.01.2009р. про призначення ОСОБА_3 на посаду водія в ПП «Амін».

Зазначений факт також підтверджено в письмових поясненнях третьої особи ОСОБА_3, а також відповідача-1 та відповідача-2 по справі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову саме до відповідача-2 по справі, як до особи, що на законних підставах користувалась автомобілем БМВ у момент скоєння ДТП та як роботодавця особи (ОСОБА_3), винної у скоєнні ДТП.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме відповідач-2 - Приватне підприємство «Амін», м. Красний Луч.

Разом з цим, в ході розгляду спору відповідачем-1 було заявлено про застосування до спірних правовідносин строк позовної давності у три роки, оскільки він вважає, що перебіг позовної давності розпочався 19.01.2009р. (момент звернення страхувальника із заявою про настання страхового випадку), а позов подано до суду в лютому 2012 року.

При розгляді даної заяви суд враховує той факт, що згідно приписів ст.27 ЗУ «Про страхування», ст. 257, п. 2 ст. 261, ст. 993 ЦК України, оскільки строк позовної давності в даному випадку починає рахуватися з моменту виплати суми страхового відшкодування, а не з моменту звернення постраждалої особи до страху вальної компанії із заявою про настання страхового випадку, як вважає відповідач.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з цим, пунктом 6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Проте, враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що перебіг позовної давності у три роки для звернення до суду з регресною вимогою повинен обчислюватись саме з моменту понесення позивачем фактичних витрат, тобто з 20.02.2009р. (дата сплати позивачем страхового відшкодування згідно платіжного доручення №229 від 20.02.2009р.) З даним позовом позивач звернувся до суду 17.02.2012р.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява по даній справі подана в межах 3 років, передбачених для перебігу строку позовної давності, а посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду є безпідставними.

Таким чином, вимоги про стягнення суми страхового відшкодування з відповідача-2 Приватного підприємства «Амін», м. Красний Луч є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги про стягнення суми страхового відшкодування з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об'єднання «Іліташ», м. Донецьк задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Судові витрати покладаються на відповідача-2 у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі ст.ст. 256, 257, 261,

526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 30, 31, 33, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ про стягнення з Приватного підприємства «Амін», м. Красний Луч шкоди у розмірі 72 409,89грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Амін» (94500, Луганська обл.., м.Красний Луч, ул.Карла Маркса, буд.13, ЄДРПОУ 32736947) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (Юр.адреса: 03038, м.Київ, вул. І.Федорова, 32-а, пошт.адреса: 04655, м.Київ, вул.Чорноморська, 1, оф.4/9; ЄДРПОУ 30859524, р/р 26500000006615 у ВАТ «Ерсте Банк», МФО 380009) 72 409, 89 грн. суми страхового відшкодування, судовий збір в сумі 1 609, 50 грн.

У задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ про стягнення 72 409,89грн. шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Об'єднання «Іліташ», м. Донецьк відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.07.2012р.

Суддя Сгара Е.В.