Рішення

від 04.07.2012 по справі 4/382-11/238-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/382-11/238-2012 04.07.12

За первісним позовомПриватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс» простягнення 45172,07 грн. Та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс» доПриватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач» провизнання договору недійсним Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача (за первісним позовом) Сай В.І. -представник від відповідача (за первісним позовом)Кудрицький Р.П. -представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»45 172,07 грн. заборгованості за договором № 16/02-203 від 31.12.2009, в тому числі 34 200,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2 422,07 грн. пені та 8 550,00 грн. штрафу.

Вимоги первісного позову мотивовані тим, що всупереч договору № 16/02-203 від 31.12.2009 відповідач не виконав зобов'язань щодо внесення орендної плати за квітень-грудень 2010 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»подано зустрічний позов про визнання недійсним договору № 16/02-203 від 31.12.2009, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Донецькбудтранспостач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс», з тих підстав, що зі сторони Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»спірний договір та акт приймання-передачі приміщення в оренду підписаний невідомою особою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 у справі № 4/382 зустрічний позов задоволено, а в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 у справі № 4/382 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 у справі № 4/382 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У постанові від 10.05.2012 Вищий господарський суд України відзначив, що суди не встановили які права або охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»(позивач за зустрічним позовом), від імені якого у спірних правовідносинах найму діяв повноважний представник, порушені у зв'язку із тим, що з боку Публічного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач» (позивач за первісним позовом) спірний договір підписаний неповноважною особою; не дали оцінки доводам позивача за первісним позовом стосовно того, що спірний договір з його боку підписаний не невідомою особою, а повноважним представником за довіреністю - юристом товариства «Донецькбудтранспостач»; не спростовано доводів позивача за первісним позовом щодо вчинення товариством конклюдентних дії на схвалення цього правочину у вигляді прийняття оплати за договором за перші два місяці, навіть за умови втрати оригіналу довіреності, виданої повноважною особою юристу товариства «Донецькбудтранспостач».

В ході нового розгляду справи позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом свої вимоги підтримали.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

По зустрічному позову.

31.12.2009 між Приватним акціонерним товариством «Донецькбудтранспостач»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»(орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №16/02-203, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає в оперативне орендне користування орендарю нежитлове приміщення, розташоване за вищевказаною адресою, загальною площею 54,0 кв.м, вартістю 270 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору строк дії договору оренди з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року із можливістю пролонгації за умови згоди сторін.

У преамбулі договору зазначається, що договір укладено від Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»в особі генерального директора Зеленевського М.Ю., від Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»- в особі директора Шведовського А.Е.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що при укладенні договору були порушені норми чинного законодавства, оскільки генеральний директор Зеленевський М.Ю. його не підписував, а підписала договір зі сторони відповідача за зустрічним позовом невідома особа.

Згідно зі ст. 202 Цивільного України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою для недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідач за зустрічним позовом пояснив, що з його боку спірний договір дійсно підписав не генеральний директор Зеленевський М.Ю., а уповноважена особа - юрист підприємства ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності від 25.12.2008 №307/1.

Проте зазначені обставини не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.92 Цивільного кодексу України встановлюється, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, порушення обов'язків, установлених абз.1 ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами від імені юридичної особи з третіми особами, лише у випадку доведення юридичною особою тієї обставини, що орган або особа, які її представляли у спірних відносинах, діяли з перевищенням повноважень поза її волею з порушенням її інтересів чи охоронюваних законом прав, а третя особа, відповідно, знала про обмеження повноважень представника свого контрагента.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст.241 Цивільного кодексу України).

Доводів відповідача за зустрічним позовом щодо вчинення товариством конклюдентних дії на схвалення цього правочину у вигляді прийняття оплати за договором за перші два місяці, навіть за умови втрати оригіналу довіреності, виданої повноважною особою юристу товариства «Донецькбудтранспостач», позивач за первісним позовом не спростував.

Матеріалами справи підтверджено виконання договору, тобто його схвалення, що відповідно до ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення договору. При цьому, виконання договору мало місце як з боку Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»у вигляді прийняття орендних платежів, так і з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»у вигляді перерахування коштів за оренду. Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача за 27.01.2010, 03.02.2010 та за 03.03.2010 позивач за зустрічним позовом сплатив відповідачу за зустрічним позовом 11400,00 грн. (по 3800,00 грн. за кожний місяць оренди).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом не довів факту порушення його прав у зв'язку із тим, що з боку Публічного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»спірний договір підписаний неповноважною особою, отже, в даному випадку не мало місця порушення права, яке підлягало б захисту судом. З вищевикладених підстав суд відхиляє також посилання позивача за зустрічним позовом щодо підписання акта приймання-передачі майна в оренду не уповноваженою особою.

За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

По первісному позову.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач за первісним позовом за перші три місяці дії договору дотримувався свого обов'язку та перераховував позивачу орендну плату. Проте, починаючи з квітня 2010 року, відповідач за первісним позовом припинив вносити плату, але продовжував користуватися приміщенням, у зв'язку з чим позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 34200 грн., яка залишається несплаченою.

Відповідно до п. 4.1. договору за користування приміщенням відповідач зобов'язаний сплачувати щомісяця орендну плату в розмірі 3800,00 грн.

Орендна плата вноситься орендарем протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку від орендодавця, але не пізніше 10 числа кожного поточного місяця (п. 4.2 договору).

Судом встановлено, що зобов'язання за договором позивач за первісним позовом виконав належним чином. Факт передачі приміщення в користування відповідачу за первісним позовом підтверджується підписаним актом приймання-передачі від 01.01.2010. З боку відповідача за первісним позовом зобов'язання належним чином не виконані, оскільки орендну плату у встановленому договорі розмірі за період з квітня по грудень 2010 року відповідач позивачу за первісним позовом не сплатив.

Доводи відповідача за первісним позовом стосовно того, що протягом квітня-грудня 2010 року відповідач орендовані приміщення не використовував, належними і допустимими доказами не доведені. Суду не надано доказів повернення майна позивачу за первісним позовом або дострокового розірвання договору. Відповідач посилається на те, що в порядку п. 7.2 договору направляв позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору з 01.04.2010. Копія листа від 01.03.2010 №01/03 наявна в матеріалах справи, однак доказів направлення або вручення цього листа позивачу відповідач суду не надав.

До того ж п. 8.1 договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до договору мають бути складені у письмовій формі. Відповідних актів, додаткових угод тощо, якими б підтверджувався факт припинення правовідносин сторін за договором з квітня 2010 року матеріали справи не містять.

Відповідач також посилається на те, що позивач за первісним позовом не виставляв рахунки та не виписував податкові накладні за господарськими операціями по договору за квітень-грудень 2010 року.

Однак, згідно положень п. 4.2 договору відповідач в будь-якому випадку має сплатити оренду плату не пізніше 10 числа поточного місяця, тобто по рахунку або без нього. Відсутність у позивача за первісним позовом податкових накладних також не є підставою для звільнення відповідача від виконання його зобов'язань за договором, оскільки даний судовий спір не стосується повноти та правильності обчислення сторонами їх податкових зобов'язань, в тому числі з ПДВ.

За таких обставин, первісний позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за несплату орендарем платежів у строки, встановлені договором, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченого платежу. У випадку затримки плати за оренду понад один місяць нараховується штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу, але не менше 1000 грн.

З огляду на те, що відповідач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання з оплати орендної плати за квітень-грудень 2010 року не виконав, а також враховуючи, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 2422,07 грн. пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, неоспореним відповідачем.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення штрафу, суд відзначає, що в даному випадку договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Враховуючи, що згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, позов в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

За таких обставин, первісний позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 34200,00 грн. основного боргу та 2422,07 грн. пені.

У зв'язку з частковим задоволенням первісного позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»(03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 7, ідентифікаційний код 31245422, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»(83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна,4, ідентифікаційний код 21970843) 34200 (тридцять чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 07 коп. пені, 366 (триста шістдесят шість) грн. 22 коп. державного мита та 191 (сто дев'яносто одна) грн. 3 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:06.07.2012

Суддя Ю.М. Смирнова