Рішення

від 02.07.2012 по справі 5011-70/2757-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/2757-2012 02.07.12 За позовом Товариства з обмеженою відпоавідальністю "Юпітер", м. Бахмач

до Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр" в особі Вінницької філії

Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр", м. Київ

про про стягнення 133 540,93 грн.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Баранов Д.О

Бондарчук В.В.

Представники :

від позивача Жуковський П.М. - директор

ОСОБА_3 - пред. по довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр" 133 540,93 грн., з яких 83 000,00 -сума основного боргу за виконані роботи, 3 712, 50 грн. -сума боргу за отримані матеріали, 46 828,43 грн. -пеня та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов Договору субпідряду № 4 від 12.05.2009 р. не здійснив у повному обсязі оплату поставлених позивачем матеріалів та виконаних робіт по прокладанню волоконно-оптичного кабелю, згідно умов Договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 06.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-70/2757-2012 та призначено справу до розгляду на 19.03.12 року.

Представник позивача у судове засідання 19.03.12 р. з'явився, надав пояснення у справі № 5011-70/2757-2012 .

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалами суду від 19.03.12 р. та від 05.04.12 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 26.04.12 з'явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.

Суд визнав клопотання представника позивача про залучення до справи документів обґрунтованим та задовольнив його. Крім того, представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача та замовника по договору підряду ЗАТ "Український мобільний зв'язок" Акту приймання в експлуатацію об'єкта волоконно-оптичної лінії зв'язку "Шостка-Кролевець-Конотоп" та клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Суд визнав клопотання представника позивача про витребування документів та клопотання про продовження строку розгляду справи обґрунтованими та задовольнив їх.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.12 р. строк розгляду спору у справі № 5011-70/2757-2012 продовжено на 15 календарних днів та відкладено на 17.05.12 р.

У судовому засіданні 17.05.12 р. представники позивача з'явились, представник відповідача не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-70/2757-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року визначено склад суду для розгляду справи № 5011-70/2757-2012 - Капцова Т.П. (головуюча), Баранов Д.О., Бондарчук В.В.

17.05.2012р. колегією суддів справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи №5011-70/2757-2012 на 11.06.2012р.

11.06.12 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про приєднання копії акту готовності об'єкта до експлуатації № 1/2 від 14.09.2009 р.

У судовому засіданні 11.06.12 р. представники позивача з'явилися, представник відповідача не з'явився, про причину своєї неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні 11.06.12 р. надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заявив клопотання про зміну ціни позову, відповідно до якого ціна позову зменшується на 790,49 грн. та становить 132 750,44 грн., у зв'язку з перерахунком суми пені та інфляційних втрат.

Заява відповідача про зменшення розміру позовних вимог відповідає ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим приймається судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2012 р. відкладено розгляд справи на 02.07.2012 р.

У судове засідання 02.07.12 р. представники позивача з'явились. Представник відповідача у судове засідання 02.07.2012 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В матеріалах справи містяться повернуті листи суду, які надсилалися на адресу на відповідача, з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", "за зазначеною адресою не значиться", "вибули".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.03.2012 року та ухвали суду від 19.03.12 р. та від 05.04.12 р., ухвали суду від 26.04.12 р., від 17.05.12 р. та від 11.06.2012 р. були надіслані судом за адресою відповідача зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається обізнаним про слухання даної справи та належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України). За таких підстав відповідач мав можливість подати відзив на позовну заяву, проте відзиву на позов не подав.

Колегія суддів вважає матеріали справи достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.05.2009 р. між Вінницькою філією Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітер" (субпідрядник) укладено Договір субпідряду № 4 від 12.05.2009 р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати відповідно до умов цього Договору, прокладання волоконно-оптичного кабелю марки ОАРБгП-24,0/16,0 в телефонній каналізації ЦЕЗ №3 Сумської філії ВАТ «Укртелеком»та каналізації ШЧ-10 Конотопської дистанції СЦБ та зв'язку «Укрзалізниці»загальною довжиною траси -4,072 км.

Згідно п. 2.1. Договору, загальна вартість робіт доручених до виконання субпідряднику за Договором, згідно додатку № 1 становить 83 333,33 грн. крім того ПДВ 20 % - 16 666,67 грн., всього - 100 000,00 грн. Визначена договірна ціна є твердою та перегляду не підлягає.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що підрядник перераховує субпідрядникові аванс в розмірі 20 000,00 грн. в термін до 29.05.2009 р.

Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 20 днів на підставі актів виконаних робіт з наданням фактичної картограми прокладеного кабелю і відомості його укладки підписаної технаглядом замовника, після підписання акту робочої комісії про приймання об'єкту в експлуатацію.

Згідно п. 3.2. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав роботи, передбачені умовами Договору на суму 100 000,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за липень 2009 року на суму 100 000,00 грн., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками останніх без зауважень.

В порушення взятих на себе зобов'язань за Договором відповідач здійснив оплату за виконані роботи частково, а саме: 26.05.09 р. відповідачем сплачено 13 000,00 грн., 19.06.09 р. відповідачем сплачено 4 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Загалом на виконання умов договору відповідачем було сплачено 17 000,00 грн.

Також колегією суддів встановлено, що позивачем відповідачу було поставлено матеріали на суму 3 712,50 грн., що підтверджується накладною № 7 від 01.07.2009 р. та довіреністю № 981129/35 серії ЯОЯ від 01.07.2009 р. на отримання матеріалів, виданою на ім'я ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сума боргу 83 000,00 грн. та матеріали на суму 3 712, 50 грн., поставлені за накладною № 7 від 01.07.2009 р., відповідачем оплачено не було.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору cубпідряду №4 від 12.05.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з ч.1 ст.838 Цивільного кодексу України, підрядник у разі залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору виконав роботи на загальну суму 100 000,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за липень 2009 року.

Отже, враховуючи, що позивач виконав роботи, передбачені умовами Договору на суму 100 000,00 грн., сплачено відповідачем було лише 17 000,00 грн. на час розгляду спору сума боргу відповідача за виконані позивачем роботи склала 83 000,00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 20 днів на підставі актів виконаних робіт з наданням фактичної картограми прокладеного кабелю і відомості його укладки підписаної технаглядом замовника, після підписання акту робочої комісії про приймання об'єкту в експлуатацію.

В матеріалах справи містяться Акт готовності об'єкта до експлуатації №1/2 від 14.09.2009 р., підписаний робочою комісією, з якого вбачається, що волоконно-оптична лінія зв'язку «Конотоп-Кролевець-Шостка»збудована, та Свідоцтво № 18000212 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, видане Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області від 17.09.09, відповідно до якого засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) Волоконно-оптична лінія зв'язку Шостка-Кролевець-Конотоп в межах Конотопського району Сумської області.

За таких підстав, оскільки Акт готовності об'єкта до експлуатації №1/2 від 14.09.2009 р. підписано 14.09.2009 р., неоплачену за Договором вартість робіт, у розмірі 83 000 грн. відповідач повинен був оплатити до 05.10.2009 року, однак, останній свого обов'язку не здійснив.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені Договором субпідряду №4 від 12.05.2009р.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується Актом приймання виконаних робіт за липень 2009 року, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.09 р., та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 83 000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором субпідряду № 4 від 12.05.2009 р. позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати в розмірі 46 828,43 грн.

11.06.2012 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про зміну ціни позову та додано до нього розрахунок пені, відповідно до якого позивачем нараховано пеню в розмірі 34 666,94 грн. за період з 20.08.2009 р. по 31.12.2011 р. та інфляційні втрати в розмірі 11 371,00 грн. за 2010 та 2011 роки.

Щодо стягнення з відповідача 34666,94 грн. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі затримки оплати виконаних робіт підрядником, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 20.08.09 по 31.12.11 з суми боргу 83000грн.

Судом встановлено, що розрахунок пені з суми боргу 83 000 грн. позивачем здійснено за період більший ніж 6 місяців, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, суд здійснює нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача в межах шестимісячного строку з дати виникнення обов'язку оплати суми основного боргу в розмірі 83 000,00 грн., а саме з 05.10.09 р., про що зазначалося вище, та в період з 05.10.09 р. по 04.04.2010 року.

За розрахунком суду загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 8 484,19 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 371 грн. інфляційних втрат, розрахованих позивачем з суми боргу 83 000 грн. за 2010 р. та 2011 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат з огляду на наступне.

У зв'язку з тим, що Акт готовності об'єкта до експлуатації підписано 14.09.2009 і перебіг строку для нарахування інфляційних втрат починається з 05.10.2009 р., то станом на 01.01. 2010 р. строк для нарахування інфляційних втрат настав.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. За перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат становить 11 703,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 83 000,00 грн., інфляційних втрат у сумі 11 371,00 грн. та пені в розмірі 8484,19 грн., у зв'язку з чим, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3 712,50 грн. -суми боргу за отримані матеріали, обов'язок по оплаті яких виник у відповідача на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: накладна № 7 від 01.07.2009 р., відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітер" поставлено Відкритому акціонерному товариству "Свемон-Центр" в особі відособленого структурного підрозділу Вінницької філії ВАТ "Свемон-Центр" матеріали (труба а/ц д100 та муфта (манжет) д 100) на суму 3 712,50 грн., та довіреність № 981129/35 серії ЯОЯ від 01.07.2009 р. свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з норм Цивільного кодексу для договору купівлі-продажу , загальні положення про який застосовуються до договору поставки обов'язкова письмова форма не передбачена. Оскільки законом прямо не встановлено обов'язкової письмової форми договору поставки і це не випливає з характеру відносин сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір поставки в усній формі, що не суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи підтвердження позивачем відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України факту передачі за накладною № 7 від 01.07.2009 р. матеріалів відповідачу на загальну суму 3712,50 грн., який був прийнятий останнім, однак, не був оплачений, сума заборгованості становить 3 712,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі

обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару є видаткові та товаро - транспортні накладні.

В матеріалах справи міститься накладна № 7 від 01.07.2009 р. та довіреність від 01.07.09 серії ЯОЯ № 981129/35, видана та підписана керівником та головним бухгалтером відповідача на ім'я ОСОБА_6, які приймаються колегією суддів у якості належних доказів поставки позивачем матеріалів та отримання цих матеріалів відповідачем, а рівно у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у наведеній сумі.

За таких підстав сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені матеріали у розмірі 3712,50 грн. є доведеною.

Оскільки у письмовій формі договір на поставку матеріалів між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цих матеріалів, то для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманих матеріалів слід застосовувати норми ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, позивач таку вимогу відповідачу не висував, доказів на підтвердження надсилання відповідачу вимоги про оплату боргу у розмірі 3 712,50 грн. суду не надав, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України по сплаті не настав.

Відповідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344, надсилання копії позовної заяви не є пред'явленням вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.01.2006 р. № 01-8/2351.

Таким чином, на день подання позовної заяви права позивача в частині оплати 3 712,50 грн. не порушено, оскільки сторонами не встановлено строків розрахунків за поставлені на підставі накладної № 7 від 01.07.2009 р., а вимога боржнику на день подачі позову кредитором (позивачем) не пред'явлена.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, на підтвердження того, що строк виконання зобов'язання по оплаті 3 712,50 грн. за поставлені відповідачу матеріали настав, позивачем не надано жодних доказів.

За таких підстав, незважаючи на те, що заборгованість відповідача за поставлені матеріали перед позивачем у розмірі 3 712,50 грн. є доведеною, вимога про стягнення заборгованості за поставлені матеріали у сумі 3 712,50 грн. задоволенню не підлягає.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат, понесених позивачем у зв'язку з відрядженням у судове засідання до м. Вінниці, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що відповідні витрати, понесені позивачем. Крім того, позивачем в позовній заяві не зазначено їх розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по даній справі суд виходить з наступного.

Позивачем було заявлено позов про стягнення 133540,93 грн. та згідно платіжного доручення про сплату судового збору № 23 від 15.02.2012 р. сплачено судовий збір у розмірі 2 670,82 грн. за подання такого позову.

11.06.12 р. від представника позивача надійшло клопотання про зміну ціни позову, відповідно до якого ціна позову зменшується на 790,49 грн. та становить 132 750,44 грн.

Виходячи з того, що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, ціна позову склала 132 750,44 грн., а судовий збір за подання такого позову становить 2655,01 грн., переплаченою є сума судового збору - 15,81 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору у розмірі 15,81 грн., сплачена на підставі платіжного доручення № 23 від 15.02.2012 р. підлягає поверненню позивачу.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр" (02152, м. Київ, вул. Бучми, буд. 5, код ЄДРПОУ 01190422) в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Центр" (21022, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 31, код ЄДРПОУ 01190342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер" (16500, м. Бахмач, Жовтнева, 44, код ЄДРПОУ 31587803) 83 000 (вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп. - суму основного боргу, 11 371 (одинадцять тисяч триста сімдесят один) грн. 00 коп. - суми інфляційних втрат, 8484 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) 19. коп. - пені та 2057 (дві тисячі п'ятдесят сім) 10 коп. - суми судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юпітер" (16500, м. Бахмач, Жовтнева, 44, код ЄДРПОУ 31587803) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 81 коп., сплачену на підставі платіжного доручення № 23 від 15.02.2012 р.

Повне рішення складено: 07.07.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Баранов Д.О

Бондарчук В.В.