Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-2519/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. (17:42) Справа №2а-2519/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устінова І. В.,

за участю представника позивача Матяша Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0015222301 від 22.02.2012р. про донарахування ПАТ «Південшляхбуд» зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 183860,00грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 1198/23-4/03450620 від 08.02.2012р. про порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, угоди позивача з приватним підприємством «Дакар» підтверджені даними податкового обліку, первинними бухгалтерськими документами, які складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій, а отже, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що операції, які стали об'єктом вивчення, є безтоварними. Також позивач вважає, що угода, вчинена без наміру створити правові наслідки, обумовлені цією угодою, є фіктивною та може бути визнана недійсною судом в силу ст. 234 Цивільного кодексу України, тобто такі угоди є оспорюваними і їх недійсність підлягає встановленню судом, а тому посилання в акті перевірки на фіктивність укладених позивачем угод здійснено без належного та фактичного обґрунтування такої фіктивності, є передчасним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 68-69), зокрема посилаючись на те, що ним була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Південшляхбуд» з питань взаємовідносин з ПП «Дакар» (ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., під час якої використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів» («ТАХ»), пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Цією перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Дакар» за травень 2011р. встановлено його завищення у сумі 183860грн., оскільки, як було встановлено перевіркою, сума податкового кредиту по ПДВ ПП «Дакар» сформована з найбільш великими постачальниками з ознакою ризикового кредиту, а саме: ТОВ «Укрінвест» (ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт» (ЄДРПОУ 36003179), який знаходиться на обліку ДПІ в м. Сімферополі, у якого чисельність працівників складає 8 осіб, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 52,5тис.грн., власні основні засоби відсутні. Таким чином, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПП «Дакар» формувало свій податковий кредит з постачальниками, які не могли проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, у зв'язку з його відсутністю. Отже, враховуючи, що контрагенти-постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар» по ланцюгу не могло поставити цей товар на адресу ПАТ «Південшляхбуд». За таких обставин, оскільки ПП «Дакар» є транзитером, то ним безпідставно були сформовані податкові зобов'язання у перевіреному періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ «Південшляхбуд» на загальну суму ПДВ за травень 2011р. в розмірі 183860грн., і, як наслідок, позивачем - ПАТ «Південшляхбуд», у порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту по декларації за травень 2011р. безпідставно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Дакар» в розмірі 183860грн., що спричинило зменшення йому за перевірений період від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 183860грн. за податковим повідомленням-рішенням №0015222301 від 22.02.2012р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача -Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» є юридичною особою, яка 30.07.1997 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ Серії ААБ № 445980 та Довідкою з ЄДРПОУ № 464594 від 02.11.2011 року.

Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» взято на облік платника податків в ДПІ в м. Сімферополі 16.08.1991р. та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00399270 від 02.10.2003р.

Таким чином, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

26.01.2012р. тривалістю 5 робочих днів на підставі Наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 284 від 25.01.2012р., п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» з питань взаємовідносин з ПП «Дакар» (ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1198/23-4/03450620 від 08.02.2012р. (а.с. 6-17)

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 а п. 187.1 ст. 187, п .201.1 ст. 201, п. 198.6, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилося у завищенні залишку від'ємного значення з ПДВ (р. 22, 24) у сумі 183860грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, ПАТ «Південшляхбуд» надало заперечення до нього, однак відповідно до листа ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 4923/10/23-4 від 22.02.2012р., ці заперечення не були взяті нею до уваги (а.с. 18, 19-21)

У зв'язку з цим, висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0015222301 від 22.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 183860грн. за травень 2011р. (а.с. 22)

Перевіряючи дотримання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який міститься посилання у наказі «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 284 від 25.01.2012р., документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Проте, відповідачем по справі не надано суду доказів направлення позивачу обов'язкового письмового запиту, його отримання позивачем та доказів ненадання ним протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається виключно якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, суд вважає проведення такої перевірки відносно позивача протиправним.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

ПАТ «Південшляхбуд» було подано до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з ПДВ за травень 2011 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 1739050грн., в тому числі за результатами операцій, вчинених з ПП «Дакар» в травні 2011 року в сумі 183860 гривень.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ (р. 22, 24) у сумі 183860грн. по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді -травні 2011р. з контрагентом - ПП «Дакар» (ЄДРПОУ 30242420)

При цьому зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Дакар» за травень 2011р. встановлено його завищення у сумі 183860грн., оскільки сума податкового кредиту по ПДВ ПП «Дакар» сформована з найбільш великими постачальниками з ознакою ризикового кредиту, а саме: ТОВ «Укрінвест» (ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт» (ЄДРПОУ 36003179), який знаходиться на обліку ДПІ в м. Сімферополі, у якого чисельність працівників складає 8 осіб, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 52,5тис.грн., власні основні засоби відсутні.

Таким чином, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПП «Дакар» формувало свій податковий кредит з постачальниками, які не могли проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, у зв'язку з його відсутністю.

Отже, враховуючи, що контрагенти-постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар» по ланцюгу не могло поставити цей товар на адресу ПАТ «Південшляхбуд».

Як вбачається з акту перевірки, а також заперечень представника відповідача, даних в судовому засіданні, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод.

За таких обставин, оскільки ПП «Дакар» є транзитером, то ним безпідставно були сформовані податкові зобов'язання у перевіреному періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ «Південшляхбуд» на загальну суму ПДВ за травень 2011р. в розмірі 183860грн., і, як наслідок, позивачем, у порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту по декларації за травень 2011р. безпідставно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Дакар» в розмірі 183860грн., що спричинило завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 183860грн.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у травні 2011р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Податковому кодексу України.

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року між Приватним підприємством «Дакар» (Постачальник) та ВАТ «Південшляхбуд» (Покупець), правонаступником якого є ПАТ «Південшляхбуд», було укладено договір постачання нафтопродуктів № 6, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (бензини, паливо дизельне, олію та бітум в асортименті - далі - товар) відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару за даним договором здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються додатково та оформлюються відповідними додатками до договору, що є Специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід'ємними частинами даного договору.

Загальна вартість товару, який передбачається до поставки, орієнтовно складає 30 000 000,00грн. з урахуванням ПДВ (п. 1.3 договору).

В силу п. 3.1.1 даного договору Постачальник зобов'язався на підставі узгодженого сторонами додатку до договору передати у власність Покупця товар відповідно до розділу 1 даного договору з оформленням актів приймання-передачі товару та інших документів, узгоджених сторонами.

Покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатком до договору (п. 6.1 договору).

На виконання умов укладеного договору поставки, в травні 2011 року ВАТ «Південшляхбуд» отримало від ПП «Дакар» товар - бітум БНД 60/90, що підтверджується видатковими накладними № 119 від 12.05.2011 року загальною вартістю 209034,58 гривень, в тому числі ПДВ 34 839,10 гривень; № 153 від 13.05.2011 року загальною вартістю 240298,88 гривень, в тому числі ПДВ 40 049,81 гривень; № 126 від 16.05.2011 року загальною вартістю 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень; № 132 від 17.05.2011 року загальною вартістю 237 572,34 гривень, в тому числі ПДВ 39 595,39 гривень; № 148 від 21.05.2011 року загальною вартістю 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень (а.с. 37-41).

Оплата придбаного у ПП «Дакар» товару - бітуму БНД 60/90 була здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками (а.с.28-31).

На поставлений товар ПП «Дакар» були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 130 від 12.05.2011 року на загальну суму 209034,58 гривень, в тому числі ПДВ 34 839,10 гривень; № 134 від 13.05.2011 року на загальну суму 240298,88 гривень, в тому числі ПДВ 40 049,81 гривень; № 145 від 16.05.2011 року на загальну суму 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень; № 146 від 17.05.2011 року на загальну суму 237 572,34 гривень, в тому числі ПДВ 39 595,39 гривень та № 155 від 21.05.2011 року на загальну суму 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень (а.с. 32-36).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011р.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними податкового кредиту на 183860,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Стосовно неправомірного формування позивачем, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «Дакар» під час виписки вищевказаних податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 183860грн. підтверджується податковими накладними, складеними ПП «Дакар», який станом на дату складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

Що стосується використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то судом встановлено наступне.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2011р. між ВАТ «Південшляхбуд» (Продавець) та ДП «ДСУ № 5» ВАТ «Південшляхбуд» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 11, на виконання якого, відповідно до видаткових накладних № РН-0000056 від 12.05.2011р., № РН-0000057 від 13.05.2011р., № РН-0000058 від 16.05.2011р., № РН-0000059 від 17.05.2011р. та № РН-0000060 від 21.05.2011р., позивачем було продано ДП «ДСУ № 5» ВАТ «Південшляхбуд» бітум БНД 60/90 на суму з ПДВ 209034,58грн., 240298,88грн., 208125,73грн., 237572,34грн. та 208125,73грн. відповідно.

За таких обставин, суд вважає, що спірна сума податкового кредиту відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011р. правомірно та обгрунтовано.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Дакар» договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Дакар» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ПАТ «Південшляхбуд» та ПП «Дакар», по якій відповідач зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ за травень 2011р. на суму 183860,00грн., відповідачем не зазначено.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Більше того, як слідує з акту перевірки, безпосередній контрагент позивача - ПП «Дакар» задекларував податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ «Південшляхбуд», а відтак зазначені відповідачем факти наявності у ПП «Дакар» ризикового кредиту з контрагентами ТОВ «Укрінвест» (ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт» (ЄДРПОУ 36003179) не може свідчити про безтоварність господарської операції з поставки позивачу товару та нікчемність даної угоди.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Більш того, ці відносини є тривалими та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Дакар» в інших періодах органи податкової служби під сумнів на ставлять. Тобто, суд вважає, що позивач не міг та не мав бути обізнаним щодо порушення податкової дисципліни контрагентами його контрагенту в конкретному періоді, якій був предметом перевірки відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в травні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання бітуму повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 183860 гривень, що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними.

Щодо посилань відповідача, в обгрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів» («ТАХ»), пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 183860,00грн. у травні 2011р., а тому зменшення позивачу податковим повідомленням-рішенням №0015222301 від 22.02.2012р. розміру від'ємного значення суми ПДВ на 183860,00грн. суперечить податковому законодавству України та не грунтується на фактичних обставинах.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив у позовних вимогах зміст спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.05.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 21.05.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0015222301 від 22.02.2012р. про зменшення Публічному акціонерному товариству «Південшляхбуд» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 183860грн. за травень 2011р.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд» судовий збір в розмірі 1839,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.