Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а-2519/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2519/12/0170/19

10.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-2519/12/0170/19 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 15.05.12 у справі № 2а-2519/12/0170/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд" (вул. Кечкеметська, 184/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 у справі № 2а-2519/12/0170/19 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0015222301 від 22.02.2012р. про зменшення Публічному акціонерному товариству «Південшляхбуд»розміру від'ємного значення суми ПДВ на 183860грн. за травень 2011р., стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд»судовий збір в розмірі 1839,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що ним була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Південшляхбуд»з питань взаємовідносин з ПП «Дакар»(ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., під час якої використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів»(«ТАХ»), пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Цією перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Дакар»за травень 2011р. встановлено його завищення у сумі 183860грн., оскільки, як було встановлено перевіркою, сума податкового кредиту по ПДВ ПП «Дакар»сформована з найбільш великими постачальниками з ознакою ризикового кредиту, а саме: ТОВ «Укрінвест»(ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт»(ЄДРПОУ 36003179), який знаходиться на обліку ДПІ в м. Сімферополі, у якого чисельність працівників складає 8 осіб, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 52,5тис.грн., власні основні засоби відсутні. Таким чином, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ПП «Дакар»формувало свій податковий кредит з постачальниками, які не могли проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, у зв'язку з його відсутністю. Отже, враховуючи, що контрагенти-постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар»по ланцюгу не могло поставити цей товар на адресу ПАТ «Південшляхбуд». За таких обставин, оскільки ПП «Дакар»є транзитером, то ним безпідставно були сформовані податкові зобов'язання у перевіреному періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ «Південшляхбуд»на загальну суму ПДВ за травень 2011р. в розмірі 183860грн., і, як наслідок, позивачем - ПАТ «Південшляхбуд», у порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту по декларації за травень 2011р. безпідставно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Дакар»в розмірі 183860грн., що спричинило зменшення йому за перевірений період від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 183860грн. за податковим повідомленням-рішенням №0015222301 від 22.02.2012р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд»є юридичною особою, яка 30.07.1997 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ Серії ААБ № 445980 та Довідкою з ЄДРПОУ № 464594 від 02.11.2011 року.

Публічне акціонерне товариство «Південшляхбуд»взято на облік платника податків в ДПІ в м. Сімферополі 16.08.1991р. та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00399270 від 02.10.2003р.

26.01.2012р. тривалістю 5 робочих днів на підставі Наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»№ 284 від 25.01.2012р., п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Південшляхбуд»з питань взаємовідносин з ПП «Дакар»(ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1198/23-4/03450620 від 08.02.2012р. (а.с. 6-17)

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 а п. 187.1 ст. 187, п .201.1 ст. 201, п. 198.6, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилося у завищенні залишку від'ємного значення з ПДВ (р. 22, 24) у сумі 183860грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, ПАТ «Південшляхбуд»надало заперечення до нього, однак відповідно до листа ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 4923/10/23-4 від 22.02.2012р., ці заперечення не були взяті нею до уваги (а.с. 18, 19-21)

У зв'язку з цим, висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0015222301 від 22.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 183860грн. за травень 2011р. (а.с. 22)

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який міститься посилання у наказі «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»№ 284 від 25.01.2012р., документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Проте, відповідачем по справі не надано суду доказів направлення позивачу обов'язкового письмового запиту, його отримання позивачем та доказів ненадання ним протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається виключно якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, суд вважає проведення такої перевірки відносно позивача протиправним.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

ПАТ «Південшляхбуд»було подано до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з ПДВ за травень 2011 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 1739050грн., в тому числі за результатами операцій, вчинених з ПП «Дакар»в травні 2011 року в сумі 183860 гривень.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ (р. 22, 24) у сумі 183860грн. по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді -травні 2011р. з контрагентом -ПП «Дакар»(ЄДРПОУ 30242420)

При цьому зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Дакар»за травень 2011р. встановлено його завищення у сумі 183860грн., оскільки сума податкового кредиту по ПДВ ПП «Дакар»сформована з найбільш великими постачальниками з ознакою ризикового кредиту, а саме: ТОВ «Укрінвест»(ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт»(ЄДРПОУ 36003179), який знаходиться на обліку ДПІ в м. Сімферополі, у якого чисельність працівників складає 8 осіб, статутний капітал відповідно до установчих документів на момент його створення складав 52,5тис.грн., власні основні засоби відсутні.

Таким чином, згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПП «Дакар»формувало свій податковий кредит з постачальниками, які не могли проводити операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, у зв'язку з його відсутністю.

Отже, враховуючи, що контрагенти-постачальники не поставили товар на адресу підприємства ПП «Дакар», то відповідно і підприємство ПП «Дакар»по ланцюгу не могло поставити цей товар на адресу ПАТ «Південшляхбуд».

Як вбачається з акту перевірки, а також заперечень представника відповідача, даних в судовому засіданні, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод.

За таких обставин, оскільки ПП «Дакар»є транзитером, то ним безпідставно були сформовані податкові зобов'язання у перевіреному періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ «Південшляхбуд»на загальну суму ПДВ за травень 2011р. в розмірі 183860грн., і, як наслідок, позивачем, у порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту по декларації за травень 2011р. безпідставно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Дакар»в розмірі 183860грн., що спричинило завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 183860грн.

04 січня 2011 року між Приватним підприємством «Дакар»(Постачальник) та ВАТ «Південшляхбуд»(Покупець), правонаступником якого є ПАТ «Південшляхбуд», було укладено договір постачання нафтопродуктів № 6, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (бензини, паливо дизельне, олію та бітум в асортименті -далі -товар) відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару за даним договором здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються додатково та оформлюються відповідними додатками до договору, що є Специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід'ємними частинами даного договору.

Загальна вартість товару, який передбачається до поставки, орієнтовно складає 30 000 000,00грн. з урахуванням ПДВ (п. 1.3 договору).

В силу п. 3.1.1 даного договору Постачальник зобов'язався на підставі узгодженого сторонами додатку до договору передати у власність Покупця товар відповідно до розділу 1 даного договору з оформленням актів приймання-передачі товару та інших документів, узгоджених сторонами.

Покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатком до договору (п. 6.1 договору).

На виконання умов укладеного договору поставки, в травні 2011 року ВАТ «Південшляхбуд»отримало від ПП «Дакар»товар -бітум БНД 60/90, що підтверджується видатковими накладними № 119 від 12.05.2011 року загальною вартістю 209034,58 гривень, в тому числі ПДВ 34 839,10 гривень; № 153 від 13.05.2011 року загальною вартістю 240298,88 гривень, в тому числі ПДВ 40 049,81 гривень; № 126 від 16.05.2011 року загальною вартістю 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень; № 132 від 17.05.2011 року загальною вартістю 237 572,34 гривень, в тому числі ПДВ 39 595,39 гривень; № 148 від 21.05.2011 року загальною вартістю 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень (а. с. 37-41).

Оплата придбаного у ПП «Дакар»товару -бітуму БНД 60/90 була здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками (а.с.28-31).

На поставлений товар ПП «Дакар»були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 130 від 12.05.2011 року на загальну суму 209034,58 гривень, в тому числі ПДВ 34 839,10 гривень; № 134 від 13.05.2011 року на загальну суму 240298,88 гривень, в тому числі ПДВ 40 049,81 гривень; № 145 від 16.05.2011 року на загальну суму 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень; № 146 від 17.05.2011 року на загальну суму 237 572,34 гривень, в тому числі ПДВ 39 595,39 гривень та № 155 від 21.05.2011 року на загальну суму 208125,73 гривень, в тому числі ПДВ 34 687,62 гривень (а.с. 32-36).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011р.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо безпідставності неприйняття відповідачем до уваги та зменшення за ними податкового кредиту на 183860,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «Дакар»під час виписки вищевказаних податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

Таким чином, спірна сума податкового кредиту в розмірі 183860грн. підтверджується податковими накладними, складеними ПП «Дакар», який станом на дату складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2011р. між ВАТ «Південшляхбуд»(Продавець) та ДП «ДСУ № 5»ВАТ «Південшляхбуд»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 11, на виконання якого, відповідно до видаткових накладних № РН-0000056 від 12.05.2011р., № РН-0000057 від 13.05.2011р., № РН-0000058 від 16.05.2011р., № РН-0000059 від 17.05.2011р. та № РН-0000060 від 21.05.2011р., позивачем було продано ДП «ДСУ № 5»ВАТ «Південшляхбуд»бітум БНД 60/90 на суму з ПДВ 209034,58грн., 240298,88грн., 208125,73грн., 237572,34грн. та 208125,73грн. відповідно.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що спірна сума податкового кредиту відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011р. правомірно та обґрунтовано.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Дакар»правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ПАТ «Південшляхбуд»та ПП «Дакар», по якій відповідач зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ за травень 2011р. на суму 183860,00грн., відповідачем не зазначено.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Більше того, як слідує з акту перевірки, безпосередній контрагент позивача -ПП «Дакар»задекларував податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ «Південшляхбуд», а відтак зазначені відповідачем факти наявності у ПП «Дакар» ризикового кредиту з контрагентами ТОВ «Укрінвест»(ЄДРПОУ 31998875) в розмірі 1525600грн. та з постачальником ТОВ «Ексапрофіт»(ЄДРПОУ 36003179) не може свідчити про безтоварність господарської операції з поставки позивачу товару та нікчемність даної угоди.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Більш того, ці відносини є тривалими та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Дакар»в інших періодах органи податкової служби під сумнів на ставлять. Тобто, суд вважає, що позивач не міг та не мав бути обізнаним щодо порушення податкової дисципліни контрагентами його контрагенту в конкретному періоді, якій був предметом перевірки відповідача.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в травні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання бітуму повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 183860 гривень, що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 183860,00грн. у травні 2011р., а тому зменшення позивачу податковим повідомленням-рішенням №0015222301 від 22.02.2012р. розміру від'ємного значення суми ПДВ на 183860,00грн. суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 у справі № 2а-2519/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко