Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а-3162/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2012 р. о 13:58 Справа №2а-3162/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представника позивача - ОСОБА_3.;

представника відповідача - Володькіна С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000581701 від 14.03.2012 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення на підставі акту перевірки позивача від 01.03.2012 року в„–120/17-1/НОМЕР_1 /18 за висновками якого позивачка у 2010 році отримала додаткові блага, які з метою оподаткування відносяться до подарунків та оподатковуються за правилами оподаткування спадщини, а саме за 15% ставкою, натомість, на думку позивача вона таких додаткових благ не отримувала, а навіть у випадку їх отримання повинна застосовуватися інша ставка оподаткування (нульова або 5%).

Ухвалами суду від 07.05.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року зупинено провадження у справі, 18.06.2012 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, також зазначив, що позивачка не мала підстав для декларування у 2010 році зобов'язання з податку з прибутків фізичних осіб, оскільки не отримала ніяких додаткових благ, реєстрація права власності на мано відбулася вже у 2011 році, оцінка вартості майна, зазначена відповідачем не може бути використана судом, оскільки не є належним джерелом інформації, у будь-якому випадку використано не правильну ставку оподаткування.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначив, що позивачем одержане додаткове благо у вигляді знижки саме у 2010 році, оскільки державна реєстрація права власності відбулася саме тоді, вартість майна визначена за звичайною ціною з урахування оцінки її ринкової вартості, у даному випадку повинна застосовуватись 15% ставка оподаткування, оскільки додаткове благо одержано від юридичної особи резидента.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 18.05.2004 року (а.с.39), перебуває на обліку у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС з 21.05.2004 року за №7653 (а.с.54) та у 2010 році перебувала на загальній системі оподаткування, обліку і звітності.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2012 року №120/17-02/НОМЕР_1 (далі - акт) (а.с.8-12), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема абз.е) п.п.4.2.9 п.4.2, 4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі - Закон №889, тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 (далі - Декрет №13-92) щодо заниження загального місячного оподатковуваного доходу в сумі 9135839,00 грн. в частині не віднесення до його складу додаткового блага у вигляді знижки як різниці між ринковою вартістю отриманого у власність об'єкта нерухомого майна в рахунок погашеної заборгованості та самою сумою заборгованості

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що позивачкою у 2010 році отримано у власність об'єкт нерухомого майна з нежитловими приміщеннями заг.пл. 490,2 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1, який передано їй від ТОВ «Ратибор» (ЄДРПОУ 24864745) (а.с.40) в рахунок погашення заборгованості у сумі 750000,00 грн. на підставі договору поруки від 12.02.2010 року, згідно з яким останнє є поручителем фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед позивачем по договору позики від 12.02.2010 року.

Перевіркою встановлено, що 27.10.2010 року Господарським судом АРК була ухвалена мирова угода між зазначеними сторонами про передачу позивачці цього об'єкту нерухомості, що належить ТОВ «Ратибор», зазначено що сторони визначили вартість цього об'єкту в розмірі 738160,00 грн., на підставі якої 23.11.2010 року позивачкою проведено державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості. 08.12.2010 року позивачкою зазначене майно внесено до статутного фонду ПП «Аріон-2010», реалізувавши своє право власності на це майно.

Далі, у ході перевірки встановлено, що відповідно висновку вартості об'єкту оцінки, наданого ТОВ «Альтернатива-Експерт», 05.01.2011 року була проведена незалежна оцінка зазначених нежитлових приміщень з метою визначення ринкової вартості вказаних приміщень, яка склала 9885839,00 грн., отже різниця між заборгованістю та фактичною ринковою вартістю об'єкта нерухомості складає 9135839,00 грн.

Виходячи з цього в акті з посиланнями на нормативно - правові акти зроблено висновок про те, що ринкова вартість отриманого у власність нерухомого майна є його звичайною ціною, а різниця між нею та сумою самої заборгованості є знижка, що перевищує звичайну ціну, розраховану за правилами визначення звичайних цін, тобто позивачем у 2010 році було отримано дохід у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню.

На підставі акту, враховуючи зафіксовані в ньому порушення, відповідачем 14.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581701, в якому визначено суму податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1370375,85 грн. (а.с.7).

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 13 Декрету N13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Порядок, підстави та строки сплати податку з доходів фізичних осіб передбачені Законом №889-ІV

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону №889-ІV дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п.4.2.16 п. 4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.1.6 ст.1 Закону №889-IV).

Згідно з підпунктом "е" п.п.4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону №889-IV дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті відноситься до загального місячного оподатковуваного доходу. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

До загального оподатковуваного доходу згідно з п.п.4.2.3 п. 4.2 ст.4 Закону №889-IV також включена сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст.14 цього Закону.

Відповідно до п.п.1.1 ст.1 .1. додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Суд критично ставиться до висновків, викладених в акті перевірки щодо одержання позивачем у 2010 році доходу у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню.

Судом встановлено, що 27.10.2010 року Господарським судом АРК у справі №5002-22/4821-2010 ухвалою була затверджена мирова угода, укладена між позивачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Ратибор», за якою сторони домовилися, що в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед позивачем на підставі Договору позики від 12.02.2010 року, Договору доручення від 12.02.2010 року і Додатковою угодою до нього, ТОВ «Ратибор» передає позивачеві об'єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Ратибор», розташований за адресою АДРЕСА_1 (літер А нежилі приміщення з № 5-1 по №5-12, з №14-1 по №14-11). Дане майно належить ТОВ «Ратибор» на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 25.11.2002 року, Акту прийому-передачі від 25.11.2002 року, Реєстраційного посвідчення Ялтинського БТІ від 29.11.2002 року. Сторони визначили, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджується висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року. Не дивлячись на те, що сума боргу перевищує вартість об'єкту нерухомості, сторони, при належним взаємним виконанням обов'язків за даною мировою угодою, претензій один до одного не мають. Право власності на об'єкт нерухомого майна переходить від ТОВ «Ратибор» до позивача з моменту набуття чинності ухвалою суду про затвердження даної мирової угоди і реєстрації цієї ухвали в органах БТІ м. Ялта. Ухвала суду про затвердження мирової угоди є підставою для реєстрації права власності на вищезгаданий об'єкт нерухомого майна в БТІ м. Ялта за позивачем. Дана мирова угода набуває чинності з дати затвердження її Господарським судом АР Крим.

Судом встановлено, що дійсно 23.11.2010 року було здійснено відповідну реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення за позивачкою за реєстраційним номером 27599271 що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП Ялтинської міської ради БТІ (а.с.16).

Проте, під час проведення перевірки податковими органами не враховано той факт, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 27.12.2010 року у справі №5002-22/4821-2010 ухвалу Господарського суду АРК від 27.10.2010 року у справі №5002-22/4821-2010 було скасовано, внаслідок чого реєстрація права власності на зазначений об'єкт нерухомості за позивачем скасовано 14.01.2011 року (а.с.16,45).

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року у справі №5002-22/4821-2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 27.12.2010 року скасовано, а ухвалу Господарського суду АРК від 27.10.2010 року залишено без змін.

Реєстрація права власності на об'єкт нерухомості за позивачем була проведена 20.09.2011 року (а.с.16,45), а в подальшому зазначене нерухоме майно 24.11.2011 року було зареєстровано за ПП «Аріон-2010» (а.с.25).

Судом встановлено, що у викладених вище судових рішеннях було зазначено, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджувалося висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року «про визначення долей власника ТОВ «Ратибор» у домоволодінні АДРЕСА_1, копія якого досліджена у судовому засіданні.

У висновку значиться, що загальна вартість домоволодіння за цією адресою складає 6595217,00 грн., проте дійсна вартість 112/1000 долі ТОВ «Ратибор» складає 738160,00 грн., визначено обсяги і розташування приміщень, що знаходяться у власності ТОВ «Ратибор». Висновок має відповідні підписи, печатки, в судовому порядку не скасований, під час судового розгляду щодо укладення мирової угоди був визнаний сторонами, досліджувався судами усіх інстанцій та не оспорювався, отже є належним доказом у справі.

На час укладення мирової угоди та передання зазначеного об'єкта позивачеві у власність його вартість була визначена саме в розмірі 738160 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що висновок щодо вартості об'єкту нерухомості в сумі 738160,00 грн. є неналежним доказом у справі.

У той же час судом встановлено, що єдиним доказом на підтвердження свого рішення відповідачем зазначається висновок вартості об'єкту оцінки, наданий ТОВ «Альтернатива-Експерт».

Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для визначення вартості об'єкту нерухомості таким доказом є належним чином проведений висновок про його оцінку, натомість наданий відповідачем висновок, на якому ґрунтуються його доводи, наданий на одній сторінці, без зазначення обсягів і розташування приміщень, що оцінювалися, не містить дати, номеру, підписів та визначає вартість об'єкта оцінки 9885839,00 грн. невідомо з яких саме підстав, без здійснення відповідних калькуляцій. Лист від ТОВ «Альтернатива-Експерт» декларує факт здійснення 05.01.2011 року цим товариством незалежної експертної оцінки нежитлових приміщень загальною площею 490,2 м.кв., розташованих за адресою АДРЕСА_1. До того ж, відповідачем не доведено законність отримання ним цього доказу.

Зазначене позбавляє суд можливості використати висновок, наданий ТОВ «Альтернатива-Експерт» про вартість об'єкта оцінки 9885839,00 грн. як доказ у справі. До того, ж цей висновок, надано вже після 2010 року, зобов'язання у якому нараховуються позивачеві.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що звичайною ціною у даному випадку є ринкова ціна, визначена ТОВ «Альтернатива-Експерт» в сумі 9885839,00 грн.

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналогічне поняття звичайної ціни надано і у п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України N2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України), в редакції на час визначення податковими органами позивачеві зобов'язання.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни передбачені ст. 39 ПК України, в редакції на час визначення податковими органами позивачеві зобов'язання.

Так, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:а) бартерних операцій;б) операцій з пов'язаними особами;в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів здійснення позивачем будь-якої з зазначених у ПК України операції, чи випадків, передбачених цим кодексом, передбачених для застосування звичайної ціни.

Також судом встановлено, що відповідачем під час визначення звичайної ціни не використовувалися методи, передбачені п.39.2. ст. 39 ПК України.

Відповідно до п.39.3. ПК України у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

На час спірних правовідносин пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону №334 було визначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У судовому засіданні встановлено, що сторони визначили, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджується висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року, який враховувався під час укладення мирової угоди у 2010 році.

Тобто, використовуючи загальне правило визначення звичайної ціні, передбачене законодавством, вартість об'єкта нерухомості, визначена договором між сторонами складає 738160 грн., до того ж, відповідно до пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону №334, п.39.3. ПК України аналогічна ціна передбачена виходячи з результатів незалежної оцінки майна - висновку фахівця №6044 від 08.06.2006 року, визнаним належним доказом у справі, інше законодавством не встановлено, та відповідачем не доведено.

Отже, суд дійшов висновку про хибність твердження відповідача, що позивачем у 2010 році було отримано дохід у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про 15% розмір ставки оподаткування.

Згідно з підпунктом "е" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Пунктом 14.1. ст.14 Закону №889-IV передбачається, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Правила для оподаткування спадщини передбачені статтею 13 цього Закону, а саме об'єкти спадщини оподатковуються:

- при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.1.);

- при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за ставкою податку, визначеною п.7.2 ст.7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.2.);

- при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента - за ставкою податку, визначеною п.7.1 ст.7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.3.).

У даному спорі позивачка отримала об'єкт нерухомості від ТОВ «Ратибор», що є резидентом, тому, навіть у випадку отримання від останнього додаткового блага, виходячи з Закону повинна бути застосована ставка податку визначена п.7.2 ст.7 Закону №889-IV, який визначає ставку податку для даного виду доходу в розмірі 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого як дохід.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про необхідність застосування 15% ставки податку, визначеної п.п.п.7.1 ст.7 Закону №889-IVна підставі статусу юридичної особи контрагента позивача, оскільки законодавством ані такого правила, ані такого виключення з правила не передбачено, а лише припущення позивача з цього приводу не можуть бути використані судом як докази у справі.

Враховуючи, що судом встановлено помилковість висновків податкового органу щодо отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню у 2010 році, невірне визначення ставки податку, то й для визначення податкових зобов'язань позивачеві з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1370375,85 грн. податковим повідомленням - рішенням №0000581701 від 14.03.2012 року не існує законодавчих підстав, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 03.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 06.07.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби №0000581701 від 14.03.2012 року про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1370375,85 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.