Ухвала

від 05.11.2012 по справі 2а-3162/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3162/12/0170/4

05.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 1838 від 05.12.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Колесник Юрій Олексійович, довіреність № 15/9/10-00 від 29.02.12

розглянувши матеріали справи № 2а-3162/12/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 03.07.12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.12 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0000581701 від 14.03.2012 року про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1370375,85 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач є фізичною особою -підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 18.05.2004 року (а.с.39), перебуває на обліку у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС з 21.05.2004 року за №7653 (а.с.54) та у 2010 році перебувала на загальній системі оподаткування, обліку і звітності.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2012 року №120/17-02/НОМЕР_1 (далі -акт) (а.с.8-12), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема абз.е) п.п.4.2.9 п.4.2, 4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV (далі - Закон №889, тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 (далі -Декрет №13-92) щодо заниження загального місячного оподатковуваного доходу в сумі 9135839,00 грн. в частині не віднесення до його складу додаткового блага у вигляді знижки як різниці між ринковою вартістю отриманого у власність об'єкта нерухомого майна в рахунок погашеної заборгованості та самою сумою заборгованості.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що позивачкою у 2010 році отримано у власність об'єкт нерухомого майна з нежитловими приміщеннями заг.пл. 490,2 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_2, який передано їй від ТОВ "Ратибор"(ЄДРПОУ 24864745) (а.с.40) в рахунок погашення заборгованості у сумі 750000,00 грн. на підставі договору поруки від 12.02.2010 року, згідно з яким останнє є поручителем фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. перед позивачем по договору позики від 12.02.2010 року.

Перевіркою встановлено, що 27.10.2010 року Господарським судом АРК була ухвалена мирова угода між зазначеними сторонами про передачу позивачці цього об'єкту нерухомості, що належить ТОВ "Ратибор", зазначено що сторони визначили вартість цього об'єкту в розмірі 738160,00 грн., на підставі якої 23.11.2010 року позивачкою проведено державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості. 08.12.2010 року позивачкою зазначене майно внесено до статутного фонду ПП "Аріон-2010", реалізувавши своє право власності на це майно.

Далі, у ході перевірки встановлено, що відповідно висновку вартості об'єкту оцінки, наданого ТОВ "Альтернатива-Експерт", 05.01.2011 року була проведена незалежна оцінка зазначених нежитлових приміщень з метою визначення ринкової вартості вказаних приміщень, яка склала 9885839,00 грн., отже різниця між заборгованістю та фактичною ринковою вартістю об'єкта нерухомості складає 9135839,00 грн.

Виходячи з цього в акті з посиланнями на нормативно - правові акти зроблено висновок про те, що ринкова вартість отриманого у власність нерухомого майна є його звичайною ціною, а різниця між нею та сумою самої заборгованості є знижка, що перевищує звичайну ціну, розраховану за правилами визначення звичайних цін, тобто позивачем у 2010 році було отримано дохід у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню.

На підставі акту, враховуючи зафіксовані в ньому порушення, відповідачем 14.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581701, в якому визначено суму податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1370375,85 грн. (а.с.7).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Декрету N13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Порядок, підстави та строки сплати податку з доходів фізичних осіб передбачені Законом №889-ІV

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону №889-ІV дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п.4.2.16 п. 4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Загальний оподатковуваний дохід -будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.1.6 ст.1 Закону №889-IV).

Згідно з підпунктом "е" п.п.4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону №889-IV дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті відноситься до загального місячного оподатковуваного доходу. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

До загального оподатковуваного доходу згідно з п.п.4.2.3 п. 4.2 ст.4 Закону №889-IV також включена сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст.14 цього Закону.

Відповідно до п.п.1.1 ст.1 .1. додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

27.10.2010 року Господарським судом АРК у справі №5002-22/4821-2010 ухвалою була затверджена мирова угода, укладена між позивачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. та ТОВ "Ратибор", за якою сторони домовилися, що в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_4. перед позивачем на підставі Договору позики від 12.02.2010 року, Договору доручення від 12.02.2010 року і Додатковою угодою до нього, ТОВ "Ратибор"передає позивачеві об'єкт нерухомого майна, що належить ТОВ "Ратибор", розташований за адресою АДРЕСА_2 (літер А нежилі приміщення з № 5-1 по №5-12, з №14-1 по №14-11). Дане майно належить ТОВ "Ратибор"на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 25.11.2002 року, Акту прийому-передачі від 25.11.2002 року, Реєстраційного посвідчення Ялтинського БТІ від 29.11.2002 року. Сторони визначили, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджується висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року. Не дивлячись на те, що сума боргу перевищує вартість об'єкту нерухомості, сторони, при належним взаємним виконанням обов'язків за даною мировою угодою, претензій один до одного не мають. Право власності на об'єкт нерухомого майна переходить від ТОВ "Ратибор"до позивача з моменту набуття чинності ухвалою суду про затвердження даної мирової угоди і реєстрації цієї ухвали в органах БТІ м. Ялта. Ухвала суду про затвердження мирової угоди є підставою для реєстрації права власності на вищезгаданий об'єкт нерухомого майна в БТІ м. Ялта за позивачем. Дана мирова угода набуває чинності з дати затвердження її Господарським судом АР Крим.

Дійсно 23.11.2010 року було здійснено відповідну реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення за позивачкою за реєстраційним номером 27599271 що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП Ялтинської міської ради БТІ (а.с.16).

Проте, під час проведення перевірки податковими органами не враховано той факт, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 27.12.2010 року у справі №5002-22/4821-2010 ухвалу Господарського суду АРК від 27.10.2010 року у справі №5002-22/4821-2010 було скасовано, внаслідок чого реєстрація права власності на зазначений об'єкт нерухомості за позивачем скасовано 14.01.2011 року (а.с.16,45).

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року у справі №5002-22/4821-2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 27.12.2010 року скасовано, а ухвалу Господарського суду АРК від 27.10.2010 року залишено без змін.

Реєстрація права власності на об'єкт нерухомості за позивачем була проведена 20.09.2011 року (а.с.16,45), а в подальшому зазначене нерухоме майно 24.11.2011 року було зареєстровано за ПП "Аріон-2010"(а.с.25).

У викладених вище судових рішеннях було зазначено, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджувалося висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року "про визначення долей власника ТОВ "Ратибор"у домоволодінні АДРЕСА_2, копія якого досліджена у судовому засіданні.

У висновку значиться, що загальна вартість домоволодіння за цією адресою складає 6595217,00 грн., проте дійсна вартість 112/1000 долі ТОВ "Ратибор" складає 738160,00 грн., визначено обсяги і розташування приміщень, що знаходяться у власності ТОВ "Ратибор". Висновок має відповідні підписи, печатки, в судовому порядку не скасований, під час судового розгляду щодо укладення мирової угоди був визнаний сторонами, досліджувався судами усіх інстанцій та не оспорювався, отже є належним доказом у справі.

На час укладення мирової угоди та передання зазначеного об'єкта позивачеві у власність його вартість була визначена саме в розмірі 738160 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що висновок щодо вартості об'єкту нерухомості в сумі 738160,00 грн. є неналежним доказом у справі.

У той же час, єдиним доказом на підтвердження свого рішення відповідачем зазначається висновок вартості об'єкту оцінки, наданий ТОВ "Альтернатива-Експерт".

Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для визначення вартості об'єкту нерухомості таким доказом є належним чином проведений висновок про його оцінку, натомість наданий відповідачем висновок, на якому ґрунтуються його доводи, наданий на одній сторінці, без зазначення обсягів і розташування приміщень, що оцінювалися, не містить дати, номеру, підписів та визначає вартість об'єкта оцінки 9885839,00 грн. невідомо з яких саме підстав, без здійснення відповідних калькуляцій. Лист від ТОВ "Альтернатива-Експерт"декларує факт здійснення 05.01.2011 року цим товариством незалежної експертної оцінки нежитлових приміщень загальною площею 490,2 м.кв., розташованих за адресою АДРЕСА_2. До того ж, відповідачем не доведено законність отримання ним цього доказу.

Зазначене позбавляє можливості використати висновок, наданий ТОВ "Альтернатива-Експерт"про вартість об'єкта оцінки 9885839,00 грн. як доказ у справі. До того, ж цей висновок, надано вже після 2010 року, зобов'язання у якому нараховуються позивачеві.

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі -Закон №334) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналогічне поняття звичайної ціни надано і у п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України N2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України), в редакції на час визначення податковими органами позивачеві зобов'язання.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни передбачені ст. 39 ПК України, в редакції на час визначення податковими органами позивачеві зобов'язання.

Так, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:а) бартерних операцій;б) операцій з пов'язаними особами;в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів здійснення позивачем будь-якої з зазначених у ПК України операції, чи випадків, передбачених цим кодексом, передбачених для застосування звичайної ціни.

Також судом встановлено, що відповідачем під час визначення звичайної ціни не використовувалися методи, передбачені п.39.2. ст. 39 ПК України.

Відповідно до п.39.3. ПК України у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

На час спірних правовідносин пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону №334 було визначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Сторони визначили, що вартість об'єкту нерухомості складає 738160 грн., що підтверджується висновком фахівця №6044 від 08.06.2006 року, який враховувався під час укладення мирової угоди у 2010 році.

Тобто, використовуючи загальне правило визначення звичайної ціні, передбачене законодавством, вартість об'єкта нерухомості, визначена договором між сторонами складає 738160 грн., до того ж, відповідно до пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону №334, п.39.3. ПК України аналогічна ціна передбачена виходячи з результатів незалежної оцінки майна - висновку фахівця №6044 від 08.06.2006 року, визнаним належним доказом у справі, інше законодавством не встановлено, та відповідачем не доведено.

Згідно з підпунктом "е" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Пунктом 14.1. ст.14 Закону №889-IV передбачається, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Правила для оподаткування спадщини передбачені статтею 13 цього Закону, а саме об'єкти спадщини оподатковуються:

- при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.1.);

- при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за ставкою податку, визначеною п.7.2 ст.7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.2.);

- при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента - за ставкою податку, визначеною п.7.1 ст.7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини (п.п.13.2.3.).

У даному спорі позивачка отримала об'єкт нерухомості від ТОВ "Ратибор", що є резидентом, тому, навіть у випадку отримання від останнього додаткового блага, виходячи з Закону повинна бути застосована ставка податку визначена п.7.2 ст.7 Закону №889-IV, який визначає ставку податку для даного виду доходу в розмірі 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого як дохід.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки встановлено помилковість висновків податкового органу щодо отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, що підлягає оподаткуванню у 2010 році, невірне визначення ставки податку, то й для визначення податкових зобов'язань позивачеві з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1370375,85 грн. податковим повідомленням - рішенням №0000581701 від 14.03.2012 року не існує законодавчих підстав,

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.12 у справі № 2а-3162/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді З.І.Курапова

Т.В. Дадінська